ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2007 р.
№ 32/156
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:
С. Шевчук,
С. Владимиренко,
I. Воліка (доповідача),
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Закритого акціонерного товариства (ЗАТ) "Наука Спорт"
Київського апеляційного господарського суду
на постанову
від 20.08.2007 року
у справі
№ 32/156
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ)
"Комерційний інформаційно-рекламний центр "СЕНС"
до
1) Акціонерного компанії (АК) "Київенерго"
2) Фізико-технологічного інституту матеріалів
та сплавів НАН України
третя особа
ЗАТ "Наука Спорт"
про
зобов'язання до укладення договору
В судове засідання прибули представники сторін:
позивача
Лукашов Ю.В. (дов. від 13.11.2007 року № 487);
відповідача-1
Зінов'єва А.О. (дов. від 19.04.2007 року № 87/206);
відповідача-2
Качко М.О. (дов. від 19.04.2007 року № 87/208);
3-ої особи
Булгакова I.В. (дов. від 24.05.2007 року б/н)
Заслухавши суддю-доповідача - I. Воліка, пояснення
представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий
господарський суд України
В судовому засіданні 15.11.2007 року була вирішено відкласти
розгляд справи до 15:00 29.11.2007 року.
В судовому засіданні 29.11.2007 року оголошена перерва до
15:30 13.12.2007 року.
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Комерційний інформаційно-рекламний центр "СЕНС"
звернулося до господарського суду про зобов'язання АК "Київенерго"
укласти з позивачем договір про постачання електричної енергії, та
до Фізико-технологічного інституту матеріалів та сплавів HAH
України про зобов'язання укласти договір про спільне використання
технологічних мереж
Доповідач: Волік I.М.
енергозабезпечення: трансформаторної підстанції № 2485 та
частин електромережі, що використовуються для подачі
електроенергії до тенісного павільйону -нежилого будинку загальною
площею 2191,1 кв.м. за адресою; 03142, м. Київ, бульвар Академіка
Вернадського. 32, що належить ТОВ "Комерційний
інформаційно-рекламний центр "Сенс" на праві власності.
Позовні вимоги мотивовані тим, що постачання електроенергії
позивачу та оплата її вартості через ЗАТ "Наука Спорт" суперечить
чинному законодавству та порушує права та охоронювані законом
інтереси позивача, як юридичної особи, що здійснює господарську
діяльність.
Рішенням господарського суду м. Києва від 07.06.2007 року у
справі № 32/156 (суддя О. Хрипун) позовні вимоги задоволені
повністю, АК "Київенерго" зобов'язано укласти договір про
постачання електричної енергії з ТОВ "Комерційний
інформаційно-рекламний центр "Сенс" протягом десяти календарних
днів з дати набрання рішенням суду законної сили; також
зобов'язано Фізико-технологічний інститут матеріалів та сплавів
НАН України укласти з ТОВ "Комерційний інформаційно-рекламний
центр "Сенс" договір про спільне використання технологічних мереж
енергозабезпечення: трансформаторної підстанції № 2485 та інших
частин електромережі, що використовуються для подачі
електроенергії до тенісного павільйону - нежилого будинку
загальною площею 2191,1 кв.м. за адресою: 03142, м. Київ, бульвар
Академіка Вернадського, 32 (літ."Г"), що належить ТОВ "Комерційний
інформаційно-рекламний центр "Сенс" на праві власності, протягом
десяти календарних днів з дати набрання рішенням суду законної
сили.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
20.08.2007 (колегія суддів: В. Шипко, Т. Розваляєва, I. Борисенко)
рішенням господарського суду м. Києва від 07.06.2007 року у справі
№ 32/156 залишено без зміни з тих же підстав.
Приймаючи судові рішення у справі, господарські суди
попередніх інстанцій виходили з наступного.
Позивач є власником об'єкту нерухомого майна - тенісного
павільйону загальною площею 2191,1 кв.м. за адресою: 03142, м.
Київ, бульвар Академіка Вернадського, 32. Право власності позивача
на тенісний павільйон підтверджується реєстраційним посвідченням
Київського міського бюро технічної інвентаризації від 03.09.2001
року.
Постачання електричної енергії до тенісного павільйону
позивача здійснюється через посередництво ЗАТ "Наука Спорт", однак
між ТОВ "Комерційний інформаційно-рекламний центр "СЕНС" та ЗАТ
"Наука Спорт" відсутній будь-який договір щодо постачання
електричної енергії до тенісного павільйону.
Господарським судом встановлено, що вищевказаний тенісний
павільйон, що належить позивачеві на праві власності, з'єднаний
електричними мережами з трансформаторною підстанцією № 2485, а
саме, кабелем типу АВВГ (3*185), який за твердженням позивача був
придбаний в 1997 році ТОВ "Міжнародний тенісний клуб "Наука" у
АТЗТ "Поліном", що підтверджується рахунком-фактурою № 636 від
24.10.1997 року, платіжним дорученням № 405 від 27.10.1997 року
про оплату рахунку № 636 від 24.10.1997 року та накладною № 344
від 28.10.1997 року.
19.06.2001 року арбітражним судом міста Києва у справі №
13/43 було затверджено мирову угоду між позивачем та ТОВ
"Міжнародний тенісний клуб "Наука", яка є чинною на час вирішення
вказаного спору.
Згідно з п. 2 мирової угоди ТОВ "Міжнародний тенісний клуб
"Наука" у власність позивачу було передано нежилий будинок
"Тенісний павільйон", площею 2191, 1 кв.м., який розташований в
місті Києві за адресою: бульвар Академіка Вернадського, будинок №
32 Літера "В".
Як вбачається зі змісту листа ТОВ "Міжнародний тенісний клуб
"Наука" від 21.05.2007 року № 56 разом з нерухомим майном позивачу
були передані технологічні електричні зовнішні та внутрішні
мережі, якими постачається електрична енергія до тенісного
павільйону, у тому числі, кабель типу АВВГ (3*185), прокладений
від трансформаторної підстанції № 2485 до тенісного павільйону.
З огляду на викладене, господарськими судами не прийнято до
уваги посилання ЗАТ "Наука Спорт" на акт розмежування від
20.02.2002 року, складений між Фізико-технологічного інституту
матеріалів та сплавів НАН України та ЗАТ "Наука Спорт", в якому
вказано, що вищезазначений кабель належить останньому.
Зважаючи на те, що трансформаторна підстанція № 2485 належить
Фізико-технологічного інституту матеріалів та сплавів НАН України,
господарські суди дійшли висновку про наявність у ТОВ "Комерційний
інформаційно-рекламний центр "СЕНС" та Фізико-технологічного
інституту матеріалів та сплавів НАН України спільних меж
балансової належності.
Відповідно до п. 5.16 Правил користування електричною
енергією у разі передачі електричної енергії послідовно мережами
декількох суб'єктів господарювання договори про спільне
використання технологічних електричних мереж (про технічне
забезпечення електропостачання) укладаються безпосередньо між
суб'єктами, які мають спільну межу балансової належності і мають
враховувати обсяги передачі електричної енергії наступному об'єкту
господарювання.
Згідно з пунктом 1.2 Правил користування електричною енергією
(далі-Правила) основним споживачем є споживач електричної енергії
або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії
своїми технологічними електричними мережами субспоживачам, а
субспоживач - це споживач, електроустановки якого приєднані до
технологічних електричних мереж основного споживача.
Оскільки до трансформаторної підстанції № 2485
Фізико-технологічного інституту матеріалів та сплавів НАН України
безпосередньо підключені електроустановки ТОВ "Комерційний
інформаційно-рекламний центр "СЕНС" через кабель типу АВВГ
(3*185), то виходячи з вищенаведеного, на думку судів, позивач є
субспоживачем, а відповідач-2 - основним споживачем.
Відповідно до п. 1.7 Правил у разі використання технологічних
електричних мереж основного споживача субспоживачем відносини між
споживачем та субспоживачем, у тому числі їх взаємна
відповідальність, регулюються договором про спільне використання
технологічних електричних мереж споживача, що укладається між ними
на основі типового договору.
Договір про спільне використання технологічних електричних
мереж основного споживача - це домовленість двох сторін (основний
споживач і субспоживач або постачальник електричної енергії), що є
документом певної форми, який встановлює зміст та регулює
правовідносини між сторонами під час передачі електричної енергії
технологічними мережами основного споживача для потреб
субспоживача, електропередавальної організації або постачальника
електричної енергії (п. 1.2. Правил).
Оскільки в порушення ч. 4 п. 1.7 Правил Фізико-технологічний
інститут матеріалів та сплавів НАН не уклав з ТОВ "Комерційний
інформаційно-рекламний центр "СЕНС" договір про спільне
використання технологічних електричних мереж у відповідь на
звернення позивача до нього з листом № 71 від 08.02.2007 року з
проханням укласти такий договір, господарські суди дійшли висновку
про обгрунтованість та правомірність позовних вимог позивача щодо
зобов'язання Фізико-технологічного інституту матеріалів та сплавів
НАН укласти з ТОВ "Комерційний інформаційно-рекламний центр "СЕНС"
договір про спільне використання технологічних мереж
енергозабезпечення: трансформаторної підстанції № 2485 та інших
частин електромережі, що використовуються для подачі
електроенергії до тенісного павільйону.
Крім того, відповідно до ч. 1 п. 1.8 Правил договір про
постачання електричної енергії між постачальником електричної
енергії та субспоживачем або споживачем, електроустановки якого
приєднані до мереж електропередавальної організації, має
укладатись після укладення між субспоживачем та основним
споживачем (електропередавальною організацією) договору про
спільне використання технологічних електричних мереж основного
споживача або договору про технічне забезпечення електропостачання
субспоживача (споживача).
Договір про постачання електричної енергії - це домовленість
двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим
тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює
зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу
постачальником за регульованим тарифом електричної енергії
споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства
України (п. 1.2 Правил).
Відповідно до п. "б" ст. 24 Закону України "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
енергопостачальники, що
здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій
території, не мають права відмовити споживачу, який розташований
на цій території, в укладенні договору на постачання електричної
енергії.
Пунктом 5.1 Правил передбачено, що договір про постачання
електричної енергії є основним документом, який регулює відносини
між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що
здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та
визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
Споживання електричної енергії без договору не допускається.
Згідно з п. 1.9 Правил постачальники електричної енергії за
регульованим тарифом на закріпленій території не мають права
відмовити споживачу або субспоживачу, електроустановки якого
розташовані на цій території, в укладенні договору за умови
дотримання вимог законодавства України, зокрема цих Правил та
інших нормативно-технічних документів.
Виходячи з викладеного, господарські суди дійшли висновку про
обгрунтованість та правомірність позовних вимог позивача щодо
зобов'язання АК "Київенерго" укласти з ТОВ "Комерційний
інформаційно-рекламний центр "СЕНС" договір про постачання
електричної енергії.
При цьому, апеляційним господарським судом враховано, що ЗАТ
"Наука Спорт", який звернувся з апеляційною скаргою) не надано в
порядку ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
доказів того, що його права
будуть порушені у випадку підключення ТОВ "Комерційний
інформаційно-рекламний центр "СЕНС" до трансформаторної підстанції
№ 2485.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ЗАТ "Наука Спорт"
посилається на неправильне застосування господарськими судами
попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень
норм права та просить про її скасування і припинення провадження у
справі.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення
частково, виходячи з такого.
Відповідно до п. 1.6. Правил договір про постачання
електричної енергії на основі типового договору (додаток 3)
укладається постачальником електричної енергії за регульованим
тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення),
які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності
постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.
Основний споживач не має права відмовити електропередавальній
організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій
території, субспоживачам або постачальникам електричної енергії у
разі дотримання ними вимог цих Правил в укладенні (переукладенні)
договорів про спільне використання технологічних електричних мереж
споживача або про технічне забезпечення електропостачання
споживача (п. 1.7.).
Розділом 5 Правил встановлений порядок укладення договорів, і
зокрема, в п. 5.3. якого визначено, що постачальник електричної
енергії за регульованим тарифом зобов'язаний надати на розгляд
проект договору про постачання електричної енергії протягом 7
робочих днів для споживачів із приєднаною потужністю до 150 кВт та
протягом 14 робочих днів для споживачів із приєднаною потужністю
150 кВт та більше від дати прийняття від споживача документів,
зазначених у пункті 5.4 цих Правил.
Для укладення договору про постачання електричної енергії,
договору про технічне забезпечення електропостачання або договору
про спільне використання технологічних електричних мереж споживача
заявник має надати відповідній організації такі документи,
зокрема, заяву щодо укладення відповідного договору із зазначенням
роду виробничої діяльності, місцезнаходження та банківських
реквізитів заявника (п. 5.4. Правил).
Положеннями Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
визначені загальні умови укладання договорів, що породжують
господарські зобов'язання.
Так п. 6 ст. 179 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
встановлено, що
суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у
частині першій цієї статті (суб'єктів господарювання або
негосподарюючих суб'єктів - юридичних осіб), електроенергією,
зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у
випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані
укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг).
Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких
договорів. Господарські договори укладаються за правилами,
встановленими Цивільним к одексом України з урахуванням
особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими
нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (п. 7 ст.
179 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
).
Загальний порядок укладання господарських договорів
визначений статтею 181 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
,
при цьому, відповідно до частини сьомої цієї статті якої якщо
сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору,
заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є
обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона -
виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний
монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка
одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений
двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися
неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються
прийнятими.
I головне, на чому вважає за необхідне зауважити
господарський суд касаційної інстанції, згідно з ч. 3 ст. 184 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
укладення господарських договорів на основі
примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням
умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом
викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого
згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до
правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування
примірного або типового договору.
Однак, господарськими судами попередніх інстанцій залишені
поза увагою наведені правові положення, внаслідок чого спір у
даній справі вирішений при неправильному застосуванні матеріальних
норм права.
Беручи до уваги, що господарськими судами попередніх
інстанцій в порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не були
всебічно і повно розглянуті всі обставини справи та виходячи з
повноважень касаційної інстанції щодо перевірки повноти
встановлення обставин справи у рішенні або постанові
господарського суду, передбачених частиною 2 ст. 111-5 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відсутність якої унеможливлює правильність
застосування норм матеріального права при вирішенні спору, колегія
суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що
судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа має бути
направлена на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід взяти
до уваги викладене, всебічно і повно встановити обставини справи,
та в залежності від встановленого і відповідно до чинного
законодавства вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ЗАТ "Наука Спорт" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
20.08.2007 року та рішення господарського суду міста Києва від
07.06.2007 року по справі № 32/156 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
міста Києва в іншому складі суддів.
Головуючий суддя С. Шевчук
Судді: С. Владимиренко
I. Волік