ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2007 р.
№ 17/9 ( rs712644 ) (rs712644)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддів
Кота О.В.
Владимиренко С.В.
Шевчук С.Р.
розглянувши касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "УМ-LTD"
на рішення Господарського суду м. Києва від 26 березня 2007
року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 13
червня 2007 року
у справі № 17/9 ( rs712644 ) (rs712644)
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "УМ-LTD"
До
Товариства з обмеженою відповідальністю "Левант"
Про
Визнання недійсним договору
за участю представників:
позивача: Собакарьов I.В,
відповідача: Собур А.К.
встановив:
Рішенням господарського суду м. Києва (суддя Кролевець О.А.)
від 26 березня 2007 року у справі № 17/9 ( rs712644 ) (rs712644)
в позові
відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13
червня 2007 року (Григорович О.М., Гольцова Л.А., Рябуха В.I.)
рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
ТОВ "УМ-LTD" звернулося до Вищого господарського суду України
з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого
та постанову апеляційного господарських судів, оскільки судами при
винесенні оскаржуваних судових актів порушено норми матеріального
та процесуального права та прийняти нове рішення, яким
задовольнити позовні вимоги повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
повноту встановлення господарськими судами обставин справи та
правильність застосування норм матеріального та процесуального
права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами встановлено, що 16 вересня 2004 року
між сторонами у справі було укладено договір № 16/04 (далі
договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач (покупець) доручив,
а відповідач (продавець) взяв на себе зобов'язання поставити та
передати у власність позивача комплект прального обладнання
виробництва "Гірбау" (Iспанія). Також позивач зобов'язався вчасно
та в повному обсязі оплатити вартість обладнання, до якої
включені: проектувально-консультаційні роботи, доставка, роботи по
підключенню та введенню в експлуатацію обладнання, навчання
персоналу позивача.
Додатковими угодами від 08.11.04 та від 07.01.05 сторонами
вносилися зміни до договору.
Розділом 2 договору встановлені обов'язки сторін. Так,
зокрема, відповідач зобов'язаний поставити комплект прального
обладнання на умовах -м. Ялта, вул. Будівельників, 6А, та передати
його у власність позивача у строк, передбачений п. 4.2. цього
договору та згідно з Специфікацією (Додаток № 1), що є невід'ємною
частиною цього договору, підключити та ввести комплект обладнання
в експлуатацію.
Позивач, у відповідності до умов договору та Додаткової угоди
до нього від 08.11.2004р., взяв на себе зобов'язання своєчасно
проводити платежі та сплатити загальну суму договору (п. 2.2.1.);
прийняти комплект обладнання, як тільки він буде переданий в його
розпорядження (п. 2.2.5. договору).
Ціна за комплект прального обладнання, який поставляється за
цим договором, у відповідності до п. 3.1. договору складає 1 047
800,00 грн.
Господарськими судами встановлено, що відповідачем на
виконання умов договору було здійснено позивачеві поставку
комплекту обладнання на підставі накладних від 31.03.05 №1,
04.05.05 №2 та довіреностей серії ЯКВ № 439242 від 31.03.05,
№439240 від 04.05.05 на суму 1 047 800,00 грн.
Також відповідачем були передані Технічні умови для
підготовки прального обладнання марки "Gіrbau". Підключення та
встановлення обладнання на сервісне та гарантійне обслуговування
було оформлено сторонами шляхом підписання Акту від 23.06.05.
Проведення відповідачем інструктажу по роботі з промисловим
пральним обладнанням та техніці безпеки з працівниками позивача
підтверджується Актом від 10.06.05, іншими доказами, наявними в
матеріалах справи.
Позивач частково виконав зобов'язання щодо оплати отриманого
згідно договору прального обладнання, сплативши відповідачеві 711
200 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями
платіжних доручень, реєстрів проведення платежів по системі
"Клієнт-Банк", копією виписки по особовому рахунку.
Статтею 638 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі
досягли згоди з усіх істотних умов договору. Iстотними умовами
договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом
як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також
усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути
досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
підставою
недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину
стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами
першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно вимог ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зміст правочину не
може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного
законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка
вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної
дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і
відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі,
встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне
настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Крім того, господарськими судами вірно зроблено висновок про
те, що позивачем не було наведено суду конкретної норми
матеріального права, якій би суперечив спірний договір.
Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і
заперечень.
Твердження скаржника про те, що відповідачем не було виконано
зобов'язань за договором щодо комплектності поставки товару є
безпідставними, оскільки позивачем прийнято обладнання без
зауважень.
Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами в
порядку ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і
об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно
застосовано норми процесуального та матеріального права.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної
інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд
визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного
господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та
процесуального права.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування
господарськими судами норм законодавства при прийнятті рішення і
постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав
для зміни чи скасування законних та обгрунтованих судових актів
колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду м. Києва від 26 березня 2007 року
та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13
червня 2007 року у справі № 17/9 ( rs712644 ) (rs712644)
залишити без змін, а
касаційну скаргу ТОВ "УМ-LTD" -без задоволення.
Головуючий суддя О. Кот
судді: С. Владимиренко
С. Шевчук