Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах 

Верховного Суду України у складі:

головуючого                      Кривенка В.В.,

суддів:                          Гусака М.Б., Коротких О.А., 

                                 Кривенди О.В., Маринченка В.Л., 

                                 Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., 

                                 Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження за винятковими обставинами справу за позовом спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі СДПІ) до відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі Банк) та приватної фірми "Кібела" (далі ПФ "Кібела") про зобовязання вчинити дії,

У вересні 2007 року СДПІ звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просила зобовязати відповідачів сплатити до бюджету 8740559 грн 26 коп. за податковими векселями, виданими ПФ "Кібела" при імпорті товарів на митну територію України у липнісерпні 2007 року.

На обґрунтування позовних вимог СДПІ зазначила, що, незважаючи на її звернення, ПФ "Кібела" не погасила видані нею та авальовані Банком податкові векселі, хоча строк їх погашення минув.

Відповідачі заперечували проти позову, вказуючи, що податкові векселі ПФ "Кібела" погасила відповідно до вимог пункту 11.5 статті 11 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ).

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 18 січня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2008 року, в задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 січня 2010 року зазначені судові рішення залишив без змін.

У поданій до Верховного Суду України скарзі СДПІ, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом пункту 11.5 статті 11 Закону №168/97-ВР, просить ухвалені судові рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову. На обґрунтування скарги позивач додав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15 жовтня 2009 року, в якій, на його думку, по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано одні й ті самі норми права.

Перевіривши за матеріалами справи наведені скаржником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як установили суди, станом на 1 липня 2007 року у ПФ "Кібела" по особовому рахунку з податку на додану вартість (далі ПДВ) обліковувалася підтверджена податковим органом сума ПДВ, задекларована до відшкодування з бюджету в розмірі 2148 521 грн 96 коп. (лист СДПІ від 3 серпня 2007 року № 10118/10/49-0).

У липні та серпні 2007 року ПФ "Кібела" при імпорті товару на митну територію України поставила митному органу авальовані Банком податкові векселі (412 шт.).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції керувався тим, що відповідач має право погасити видані ним податкові векселі, оскільки на момент поставки кожний податковий вексель був оформлений та авальований на суму ПДВ, яка не перевищувала суму бюджетного відшкодування, підтверджену СДПІ (2148 521 грн 96 коп.).

Апеляційний суд, з висновками якого погодився Вищий адміністративний суд України, залишив постанову окружного суду без змін.

Проте, на думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зазначені висновки є неправильними, оскільки суди дійшли їх з порушенням процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Так, відповідно до абзацу сьомого пункту 11.5 статті 11 Закону № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобовязання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобовязань по податковому векселю до складу податкових зобовязань за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобовязань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

За змістом цієї норми права підтвердження податковим органом суми бюджетного відшкодування є необхідним для кожного податкового векселя, а тому платник податку мав право погасити лише частину поставлених податкових векселів у відповідному звітному періоді, загальна сума яких не перевищувала підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування на час їх поставки.

На порушення вимог частини третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) суди першої та апеляційної інстанцій не зясували і не зазначили у своїх рішеннях, чи була підтверджена податковим органом сума бюджетного відшкодування на момент поставки кожного податкового векселя.

Оскільки при вирішенні справи суди всіх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, то ухвалені судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід звернути увагу на те, що цей позов (про зобовязання погасити податкові векселі) не відповідає визначеному чинним законодавством порядку погашення податкового боргу та правам податкового органу, а отже і способу захисту права.

Правила частини третьої статті 105 КАС щодо зазначення позивачем у позовній заяві способу захисту судом порушених прав не виключають можливості обрання іншого способу захисту самим судом.

Зміст принципу офіційного зясування всіх обставин у справі зобовязує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Керуючись абзацом четвертим пункту 2 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) та статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України (rs8062643) від 19 січня 2010 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного від 15 липня 2008 року, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 січня 2008 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.