ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2007 р.
№ 6/186
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П.- головуючого, Мележик Н.I., Подоляк О.А., за
участю представників позивача -Семенової О. В. дов. б/н від 27
березня 2007 року, Ягічева Н. I. дов. б/н від 23.07.2007 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу ТОВ "Компанія з управління активами та
адміністрування пенсійних фондів "Б. I. К."на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 2 жовтня 2007 року у справі
господарського суду м. Києва за позовом ТОВ "Компанія з управління
активами та адміністрування пенсійних фондів "Б. I. К."до ТОВ
"Будівельний союз"про зобов'язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
У березні 2007 року ТОВ "Компанія з управління активами та
адміністрування пенсійних фондів "Б. I. К."звернулась до
господарського суду з позовом до ТОВ "Будівельний союз"про
зобов'язання прийняти роботи, виконані за договором доручення від
28 жовтня 2006 року, вказані в акті приймання-передачі від 14
листопада 2006 року.
У позовній заяві зазначив, що на підставі договору доручення
виконував для відповідача роботи з залучення інвестицій у житлове
будівництво.
Після розірвання договору доручення відповідач прийняв
частину виконаних робіт, але безпідставно відмовився від прийняття
робіт за актом приймання-передачі № 55 від 14 листопада 2006 року.
Рішенням господарського суду м. Києва від 19 квітня 2007 року
позов задоволено повністю.
Зобов'язано ТОВ "Будівельний союз"прийняти від ТОВ "Компанія
з управління активами та адміністрування пенсійних фондів"як
належне виконання робіт за договором доручення б/н від 28 жовтня
2004 року роботи з залучення інвесторів, опосередковані укладанням
інвестиційних договорів № 11-11/1 від 4 листопада 2004 року; № 5
від 4 листопада 2004 року; № 6-6/1 від 4 листопада 2004 року; №
67/5 -АР від 4 листопада 2004 року; №91/10-АР від 26 грудня 2005
року; № 118/17 АР від 10 січня 2006 року; №98/12 - АР від 10 січня
2006 року; договору від 20 березня 2006 року про заміну сторони у
договорі № 6-6/1 від 4 листопада 2004 року; договору від 20
березня 2006 року про заміну сторони у договорі № 67/5 - АР від 4
листопада 2004 року; договору від 20 березня 2006 року про заміну
сторони у договорі № 98/12 - АР від 10 січня 2006 року; договору
від 5 липня 2006 року про заміну сторони у договорі №118/17 АР від
10 січня 2006 року; договору від 7 липня 2006 року про заміну
сторони у договорі № 5 від 4 листопада 2004 року; договору від 6
жовтня 2006 року про заміну сторони у договорі № 91/10-АР від 26
грудня 2005 року; договору від 11 жовтня 2006 року про заміну
сторони у договорі № 11-11/1 від 4 листопада 2004 року, та
прийняти такі договори.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 2
жовтня 2007 року рішення суду скасовано та повністю відмовлено в
задоволенні позовних вимог.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову
Київського апеляційного господарського суду від 2 жовтня 2007 року
та залишити без змін рішення господарського суду м. Києва від 19
квітня 2007 року, посилаючись на неправильне застосування судом
апеляційної інстанції ст.ст.93, 112, 241, 328, 512, 516, 520 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Наполягає на тому, що він діяв в межах договору доручення з
відповідачем, залучаючи інвестиції від фізичних осіб у будівництво
житла.
Вважає, що відповідач зобов'язаний прийняти виконані
роботи -інвестиційні договори і договори про заміну сторони у
зобов'язанні, за якими йому перераховані кошти.
Представники відповідача в судове засідання не з'явились,
просять відкласти розгляд касаційної скарги через їх зайнятість у
іншому процесі.
Враховуючи, що про час і місце слухання справи сторони
повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути
касаційну скаргу за їх відсутності.
Вислухавши пояснення представників позивача, обговоривши
доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає,
що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до ст.1000 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за договором
доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від
імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні
дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє
цивільні права та обов'язки довірителя.
Згідно ст.1006 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
повірений
зобов'язаний... після виконання доручення або в разі припинення
договору доручення до його виконання негайно повернути
довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт
про виконання доручення та виправдні документи, якщо це
вимагається за умовами договору та характером доручення.
Довіритель зобов'язаний, за правилом ст.1007 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, негайно прийняти від повіреного все одержане ним у
зв'язку з виконанням доручення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 жовтня 2004
року між сторонами укладено договір доручення, термін дії якого
продовжувався до 31 грудня 2006 року.
6 січня 2006 року на підставі вказаного договору відповідач
(довіритель) видав на ім'я позивача (повіреного) довіреність.
13 вересня 2006 року відповідач надіслав позивачу листа про
припинення договору і відміну доручення. Згідно п.5.3 зазначеного
договору цей договір припинено з 13 жовтня 2006 року.
У період дії договору доручення, в межах повноважень, позивач
одноособово залучав інвесторів до будівництва житлового будинку за
адресою: м. Київ, вул. Артема, буд.50-52А, укладаючи з останніми
інвестиційні договори, зокрема позивач уклав договори № 11-11/1
від 4 листопада 2004 року; № 5 від 4 листопада 2004 року; № 6-6/1
від 4 листопада 2004 року; № 67/5 -АР від 4 листопада 2004 року;
№91/10-АР від 26 грудня 2005 року; № 118/17 АР від 10 січня 2006
року і №98/12 - АР від 10 січня 2006 року.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, роботи з
укладення цих семи договорів відповідач прийняв від позивача за
актами №№ 26, 37, 40, 05, 25, 38, 41.
За таких обставин Київський апеляційний господарський суд при
вирішенні вимоги про прийняття саме цих, вказаних вище договорів,
правильно застосував норми матеріального і процесуального права,
прийшов до обгрунтованого висновку щодо виконання сторонами своїх
зобов'язань здати -прийняти виконане і підставно відмовив у позові
в цій частині.
Також судом встановлено, що під час дії договору доручення
були укладені 7 договорів про заміну сторони - інвестора у
зобов'язанні за вказаними вище інвестиційними договорами, а саме:
договір від 20 березня 2006 року про заміну сторони у договорі №
6-6/1 від 4 листопада 2004 року; договір від 20 березня 2006 року
про заміну сторони у договорі № 67/5 - АР від 4 листопада 2004
року; договір від 20 березня 2006 року про заміну сторони у
договорі № 98/12 - АР від 10 січня 2006 року; договір від 5 липня
2006 року про заміну сторони у договорі №118/17 АР від 10 січня
2006 року; договір від 7 липня 2006 року про заміну сторони у
договорі № 5 від 4 листопада 2004 року; договір від 6 жовтня 2006
року про заміну сторони у договорі № 91/10-АР від 26 грудня 2005
року; договір від 11 жовтня 2006 року про заміну сторони у
договорі № 11-11/1 від 4 листопада 2004 року.
За цими договорами первісні інвестори відступили право вимоги
на користь нових інвесторів.
Суд першої інстанції вірно визначив правову природу спірних
правовідносин, прийшовши до висновку про їх врегулювання на
підставі ст.ст.512-516 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
ЯК встановлено судом, на момент відступлення права вимоги за
договорами № № 5 від 4 листопада 2004 року, 91/10-АР від 26 грудня
2005 року, 11-11/1 від 4 листопада 2004 року, 118/17 АР від 10
січня 2006 року інвестиції були внесені у повному обсязі грошовими
коштами.
За таких обставин місцевий господарський суд прийшов до
юридично обгрунтованого висновку, що інвестори після
100-відсоткової сплати інвестицій набули статусу кредитора в
розумінні ст.509 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, а відповідач -боржника за
зобов'язанням надати у власність приміщення у житловому будинку в
м. Києві по вул. Артема, буд 50-52А, тобто, за цими договорами
відбулася заміна кредитора у зобов'язанні.
При цьому зобов'язання інвесторів у майбутньому одержати
проінвестоване житло і утримувати його не впливає на визначення їх
статусу в спірних правовідносинах.
Крім того, судом встановлено, що на момент укладення
договорів про уступку вимоги за інвестиційними договорами №№
98/12-АР від 10 січня 2006 року, № 6-6/1 від 4 листопада 2004
року, № 67/5-АР від 4 листопада 2004 року первісні інвестори
внесли інвестиції не в повному обсязі, а частково, тобто,
одночасно залишились в статусі кредитора і боржника відповідача.
Однак в даних випадках була одержана згода кредитора в особі
його повіреного - позивача, який підписав дані договори про заміну
сторони у зобов'язанні і діяв при цьому в інтересах відповідача в
межах наданих йому повноважень.
За нормою ст.516 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
якщо боржник не був
письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий
кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.
За таких обставин місцевий господарський суд прийшов до
юридично обгрунтованого висновку про обов'язок позивача -
повіреного повідомити відповідача про заміну сторін-інвесторів за
вказаними договорами в межах звіту щодо виконаних робіт за
договором доручення, правильно застосував до спірних правовідносин
ст.ст.509, 512 -516, 520, 521, 1000, 1001, 1003, 1004, 1007 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
і підставно задовольнив позов в частині вимоги
про зобов'язання прийняти як належне виконання в межах договору
доручення договори про заміну сторони у зобов'язанні, а саме:
договір від 20 березня 2006 року про заміну сторони у договорі №
6-6/1 від 4 листопада 2004 року; договір від 20 березня 2006 року
про заміну сторони у договорі № 67/5 - АР від 4 листопада 2004
року; договір від 20 березня 2006 року про заміну сторони у
договорі № 98/12 - АР від 10 січня 2006 року; договір від 5 липня
2006 року про заміну сторони у договорі №118/17 АР від 10 січня
2006 року; договір від 7 липня 2006 року про заміну сторони у
договорі № 5 від 4 листопада 2004 року; договір від 6 жовтня 2006
року про заміну сторони у договорі № 91/10-АР від 26 грудня 2005
року; договір від 11 жовтня 2006 року про заміну сторони у
договорі № 11-11/1 від 4 листопада 2004 року.
Постанова суду апеляційної інстанції в частині вирішення цієї
вимоги помилкова з вищенаведених мотивів.
При цьому мотиви суду апеляційної інстанції щодо оплати
винагороди повіреному є зайвими, оскільки плата за виконання
доручення не є предметом спору у даній справі.
Таким чином, Вищий господарський суд України приходить до
висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду
законна і обгрунтована в частині вирішення спору про передачу
виконаних робіт з укладання основних інвестиційних договорів, а
тому зміні в цій частині не підлягає.
У частині вирішення спору про передачу звіту про виконані
роботи з урахуванням договорів про заміну сторони у зобов'язанні
постанова суду апеляційної інстанції помилкова, а рішення
господарського суду м. Києва законне і обгрунтоване, тому
постанова Київського апеляційного господарського суду в цій
частині підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського
суду -залишенню без зміни.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Скасувати постанову Київського апеляційного господарського
суду від 2 жовтня 2007 року в частині відмови в позові про
зобов'язання ТОВ "Будівельний союз"прийняти від ТОВ "Компанія з
управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Б. I.
К.", як належне виконання робіт за договором доручення без номеру
від 28 жовтня 2004 року, роботи з залучення інвесторів,
опосередковані укладанням договору від 20 березня 2006 року про
заміну сторони у договорі № 6-6/1 від 4 листопада 2004 року;
договору від 20 березня 2006 року про заміну сторони у договорі №
67/5 - АР від 4 листопада 2004 року; договору від 20 березня 2006
року про заміну сторони у договорі № 98/12 - АР від 10 січня 2006
року; договору від 5 липня 2006 року про заміну сторони у договорі
№118/17 АР від 10 січня 2006 року; договору від 7 липня 2006 року
про заміну сторони у договорі №5 від 4 листопада 2004 року;
договору від 6 жовтня 2006 року про заміну сторони у договорі №
91/10-АР від 26 грудня 2005 року; договору від 11 жовтня 2006 року
про заміну сторони у договорі № 11-11/1 від 4 листопада 2004 року
та прийняття таких договорів.
У цій частині залишити без зміни рішення господарського суду
м.Києва від 19 квітня 2007 року.
У решті залишити без зміни постанову Київського апеляційного
господарського суду від 2 жовтня 2007 року.
Головуючий Т. Козир
Судді Н. Мележик
О. Подоляк