ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2007 р.
№ 15/56
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О.В. -головуючого Коробенка Г.П. Фролової Г.М.
за участю представників:
позивача
не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені
належним чином)
відповідачів
не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені
належним чином)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Приватного підприємця ОСОБА_1
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду
від
19.09.2007 року
у справі
№ 15/56 господарського суду Рівненської області
за позовом
Приватного підприємця ОСОБА_1
до
- Приватного підприємця ОСОБА_2- Комунального Рівненського
шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг -
Рівненської міської ради
про
визнання незаконним укладеного договору оренди та усунення
перешкод у здійсненні підприємництва - торгівлі
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду
України від 10.12.2007 року у зв'язку з відпусткою судді
Полянського А.Г., для розгляду касаційної скарги у справі № 15/56
господарського суду Рівненської області, призначено колегію суддів
у складі: головуючий - Муравйов О.В., судді -Коробенко Г.П.,
Фролова Г.М.
У січні 2006 року Приватний підприємець ОСОБА_1 звернулася до
господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємця
ОСОБА_2, Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного
управління автомобільних доріг, Рівненської міської ради, треті
особи: Уповноважений Держпідприємництва України з питань захисту
прав підприємців в м. Рівне та Рівненській області, Управління
торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування про
зобов'язання Приватного підприємця ОСОБА_2усунути перешкоди в
торгівельній діяльності лотком продавати квіти у підземному
переході по АДРЕСА_1, навпроти продовольчого ринку -органний зал в
м. Рівне, у спосіб відновлення торгового місця НОМЕР_1на виконання
дозволів Управління торгівлі, громадського харчування та
побутового обслуговування, починаючи з 01.10.2005 року та
розірвання договору оренди комунального майна (підземного переходу
в м. Рівне поАДРЕСА_1) від 01.03.2001 року, укладеного між
Приватним підприємцем ОСОБА_2та Рівненським міським
шляхово-експлуатаційним управлінням Виконавчого комітету
Рівненської міської ради, повернення майна (перехід-споруди) у
комунальну власність місцевого самоврядування м. Рівне -основний
фонд, групи 1, державного класифікатора групи основних фондів ДК
013-97 від 01.01.1998 року.
Позовні вимоги обгрунтовані, зокрема, тим, що договір оренди
комунального майна (підземного переходу в м. Рівне поАДРЕСА_1) від
01.03.2001 року, укладений між Приватним підприємцем ОСОБА_2та
Рівненським міським шляхово-експлуатаційним управлінням
Виконавчого комітету Рівненської міської ради суперечить вимогам
статей 2, 4, 9, 10, 12, 13, 19, 23 Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
.
Рішенням господарського суду Рівненської області від
23.02.2007 року (суддя: Тимошенко О.М.), залишеним без змін
постановою Львівського апеляційного господарського суду від
19.09.2007 року (судді: Новосад Д. -головуючий, Михалюк О.,
Мельник Г.) по справі № 15/56 господарського суду Рівненської
області в позові відмовлено повністю.
Мотивуючи судові рішення, господарські суди з посиланням на
статті 638, 651 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, статтю 21
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
зазначають, що вимога позивача щодо відновлення права користування
торговим місцем за договором від 01.01.2002 року № 4/2-01
задоволенню не підлягає, оскільки договір не може вважатися
укладеним. Також судами зазначено, що чинне законодавство не
передбачає розірвання договору на вимогу особи, яка не являється
його стороною (учасником). Правом звернення до суду з вимогою про
розірвання договору наділена особа, яка є стороною даного
договору. Приватний підприємець ОСОБА_1. не являється стороною
договору оренди комунального майна від 01.03.2001 року, укладеного
між Рівненським ШЕУ та підприємцем ОСОБА_2., а відтак не може
користуватись правом звернення до суду з вимогою про його
розірвання.
Не погоджуючиcь з постановою, Приватний підприємець ОСОБА_1
звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 19.09.2007 року по справі № 15/56 господарського суду
Рівненської області, в якій просить постанову у справі та рішення
господарського суду Рівненської області від 23.02.2007 року
скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду
першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про
порушення судом норм матеріального і процесуального права,
зокрема, статей 32, 36, 38, 39 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Зокрема, заявник зазначає, що
господарські суди при прийнятті судових рішень неповно дослідили
обставини справи.
Відповідачі відзиви на касаційну скаргу не надали.
10.12.2007 року від позивача надійшла телеграма про виклик у
судове засідання 11.12.2007 року третіх осіб.
Колегія вважає за необхідне зазначити, що ухвалою
господарського суду Рівненської області від 09.03.2006 року у
справі №15/56 Уповноваженого з питань захисту прав підприємців в
м. Рівне та Рівненській області, а також Управління торгівлі,
громадського харчування та побутового обслуговування виключено з
числа третіх осіб.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України переглядає за
касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського
суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 01
січня 2002 року між підприємцем ОСОБА_2(Орендодавець) та
підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди №
4/2-01. За умовами даного договору орендодавець надав орендарю в
тимчасове користування місце для лотка розміром 3,0 погонних метри
або 4,5 кв.м. на території ринку в підземному переході по вул.
Соборній навпроти продовольчого ринку для здійснення торгівлі.
Частиною п'ятою договору встановлено, що останній набирає чинності
з дня його підписання сторонами.
22 вересня 2005 року було проведено збори орендарів Ринку
IНФОРМАЦIЯ_1 підземний перехід (район продринку) для вирішення
питання про заключення договору про спільну діяльність між
орендодавцем та орендарями по реконструкції ринку IНФОРМАЦIЯ_1 та
підземного переходу (Протокол від 22.09.2005 року).
У зв'язку з відсутністю одностайності орендарів і небажанням
частини орендарів (в тому числі і позивача) прийняти спільну
участь у реконструкції, підприємцем ОСОБА_2. вирішено провести
реконструкцію за власні кошти та після її завершення переглянути
договори оренди, а також реалізувати кіоски для покриття витрат на
реконструкцію.
Розпорядженням міського голови від 30.09.2005 року № 1687-р
"Про перекриття руху пішоходів через підземний пішохідний перехід
наАДРЕСА_1" дозволено підприємцю ОСОБА_2. провести роботи по
реконструкції підземного пішохідного переходу з 03 жовтня 2005
року по 01 грудня 2005 року.
14 листопада 2005 року підприємцем ОСОБА_2. направлено
позивачу лист, в якому повідомляється про відмову від договору
оренди НОМЕР_1від 01.01.2002 року торгового кіоска (лотка)
НОМЕР_1на ринку IНФОРМАЦIЯ_1 в підземному переході поАДРЕСА_1 з 14
грудня 2005 року на підставі частини 2 статті 763 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Після завершення проведеної реконструкції підземного переходу
та торгових місць (кіосків) позивача - підприємця ОСОБА_1. до
здійснення торгівлі допущено не було з мотивів припинення договору
оренди.
Як встановлено судами, підприємець ОСОБА_2 користується
підземним пішохідним переходом поАДРЕСА_1 на підставі договору
оренди комунального майна від 01.03.2001 року, укладеного з
Рівненським міським шляхово-експлуатаційним управлінням.
Відповідно до Статуту комунального Рівненського
шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг власником
підприємства та його майна є Рівненська міська Рада. В
господарській діяльності підприємство підпорядковується управлінню
комунального господарства. Майно закріплюється за Рівненським ШЕУ
на праві повного господарського відання.
Згідно пунктів 1.1, 1.2 даного договору Рівненське міське ШЕУ
(Орендодавець) передає, а підприємець ОСОБА_2 (Орендар) приймає в
оренду підземний перехід для облаштування під дрібнороздрібну
торгівлю квітами та товарами першої необхідності за адресою:
АДРЕСА_1, у відповідності до Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та розпорядження міського голови міста Рівне № 439-р від
11.03.1999 року "Про впорядкування підземних пішохідних переходів
у м.Рівне".
Передача переходу Орендарем іншій юридичній або фізичній
особі без згоди Орендодавця забороняється.
Враховуючи викладене, господарські суди дійшли висновку, що
відповідачем здано в суборенду частину комунального майна без
згоди орендодавця, а за таких обставин договір оренди № 4/2-01 від
01.01.2002 року не може вважатися укладеним, оскільки в оренду
здано частину комунального майна без відповідної згоди власника
цього майна - Рівненської міської ради, а також за відсутності
істотних умов договору оренди комунального майна (стаття 10 Закону
України "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ) (2269-12)
).
Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови
Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про
судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені
судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну
оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд
виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи
одні і відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати.
Судові рішення в цій частині цим вимогам не відповідають.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за своїм
внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і
об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності, керуючись законом.
Мотивуючи судові рішення, господарські суди посилались,
зокрема, на статтю 638 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
відповідно до якої договір є укладеним, якщо сторони в належній
формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Iстотними
умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені
законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а
також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін
має бути досягнуто згоди.
Iстотними вважаються умови, які є необхідними і достатніми
для укладення договору. Це означає, що при недосягненні сторонами
згоди хоча б за однією з них договір вважається неукладеним, тобто
таким, що не породив юридичних наслідків. Слід також зауважити, що
перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного
договору.
Однак, судами не звернуто уваги на момент вчинення дій,
направлених на укладення договору та не зазначено, щодо яких саме
істотних умов договору оренди (найму) сторонами не було досягнуто
згоди.
Згідно статті 763 Кодексу договір найму укладається на строк,
встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір
найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін
договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися
від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу
сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три
місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк
для попередження про відмову від договору найму, укладеного на
невизначений строк.
Однак зазначені положення чинного законодавства судами
враховані не були.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення
та постанова у справі в частині відмови у задоволенні позовних
вимог щодо зобов'язання Приватного підприємця ОСОБА_2усунути
перешкоди в торгівельній діяльності лотком з продажу квітів у
підземному переході по АДРЕСА_1, напроти продовольчого
ринку -органний зал в м. Рівне, у спосіб відновлення торгового
місця НОМЕР_1на виконання дозволів Управління торгівлі,
громадського харчування та побутового обслуговування, починаючи з
01.10.2005 року підлягають скасуванню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині розірвання
договору оренди комунального майна від 01.03.2001 року, укладеного
між Рівненським ШЕУ та підприємцем ОСОБА_2., господарські суди
виходили з того, що чинним законодавством не передбачено
розірвання договору на вимогу особи, яка не є стороною такого
договору.
Відповідно до положень статті 651 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зміна або розірвання договору допускається лише за
згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу
однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою
стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Порядок зміни та розірвання господарських договорів
встановлений статтею 188 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
.
Враховуючи викладене, господарські суди дійшли вірного
висновку, що вимога про розірвання договору не може бути заявлена
особою, яка не є стороною такого договору.
Таким чином, рішення та постанова у справі в частині відмови
у задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору оренди
комунального майна (підземного переходу в м. Рівне поАДРЕСА_1) від
01.03.2001 року, укладеного між Приватним підприємцем ОСОБА_2та
Рівненським міським шляхово-експлуатаційним управлінням
Виконавчого комітету Рівненської міської ради підлягають залишенню
без змін.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те,
що рішення та постанова суду в частині відмови у задоволенні
позовних вимог щодо зобов'язання Приватного підприємця
ОСОБА_2усунути перешкоди в торгівельній діяльності лотком з
продажу квітів у підземному переході по АДРЕСА_1, навпроти
продовольчого ринку -органний зал в м. Рівне, у спосіб відновлення
торгового місця НОМЕР_1на виконання дозволів Управління торгівлі,
громадського харчування та побутового обслуговування, починаючи з
01.10.2005 року підлягають скасуванню, а справа в цій частині
підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду
Рівненської області. В іншій частині рішення та постанова
підлягають залишенню без змін.
При новому розгляді справи у вищезазначеній частині, суду
слід взяти до уваги наведене, з'ясувати всі обставини справи, і, в
залежності від встановленого та у відповідності до діючого
законодавства, вирішити спір.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11,
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1задовольнити
частково.
Рішення господарського суду Рівненської області від
23.02.2007 року та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 19.09.2007 року по справі № 15/56
господарського суду Рівненської області в частині відмови у
задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Приватного підприємця
ОСОБА_2усунути перешкоди в торгівельній діяльності лотком з
продажу квітів у підземному переході по АДРЕСА_1, навпроти
продовольчого ринку -органний зал в м. Рівне, у спосіб відновлення
торгового місця НОМЕР_1на виконання дозволів Управління торгівлі,
громадського харчування та побутового обслуговування, починаючи з
01.10.2005 року скасувати.
Справу в цій частині передати на новий розгляд до
господарського суду Рівненської області.
В іншій частині рішення господарського суду Рівненської
області від 23.02.2007 року та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 19.09.2007 року по справі № 15/56
господарського суду Рівненської області залишити без змін.
Головуючий О. Муравйов
Судді Г. Коробенко
Г. Фролова