ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2007 р.
№ 32/315
Вищий господарський суду України в складі колегії
суддів:
Грейц К.В. -головуючого, Бакуліної С.В., Глос О.I.,
розглянувши касаційну скаргу
СПД - фізичної особи ОСОБА_1
на постанову
від 18.09.2007
Київського апеляційного господарського суду
у справі господарського суду міста Києва № 32/315
за позовом
Голосіївської районної в місті Києві ради
до 3-тя особа
СПД фізичної особи ОСОБА_1 Комунальне підприємство "ЖЕО-105"
про
визнання договору оренди припиненим та звільнення приміщення
за участю представників: - позивача
Забавської Н.В.
- відповідача - 3-ї особи
ОСОБА_2 Кереста С.I.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.06.2007 (суддя
Хрипун О.О.) позовні вимоги задоволені, договір оренди нежитлового
приміщення № 189-05 від 20.10.2005, укладений між Голосіївською
районною в місті Києві радою та Суб'єктом підприємницької
діяльності - фізичною особою ОСОБА_1, визнано таким, що припинив
свою дію; зобов'язано Суб'єкта підприємницької діяльності -
фізичну особу ОСОБА_1 повернути територіальній громаді
Голосіївського району міста Києва в особі Голосіївської районної в
місті Києві ради нежиле приміщення площею 75,7м-2, що знаходиться
за адресою: м. Київ, вул. Горького, 14-б, шляхом його передачі на
баланс Комунального підприємства "ЖЕО-105" по акту
приймання-передачі з моменту набрання законної сили рішенням
господарського суду; усунути перешкоди в користуванні нерухомим
майном шляхом звільнення Суб'єктом підприємницької діяльності -
фізичною особою ОСОБА_1 нежилих приміщень площею 75,7м-2, що
знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Горького, 14-б, з моменту
набрання рішенням господарського суду законної сили.
Київський апеляційний господарський суд (колегія суддів у
складі головуючого судді Андрієнка В.В., суддів Малетича М.М.,
Студенця В.I.), здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі
скаргою відповідача, постановою від 18.09.2007 рішення у справі
скасував частково та прийняв нове рішення, яким позов задовольнив
частково - зобов'язав Суб'єкта підприємницької діяльності -
фізичну особу ОСОБА_1 повернути територіальній громаді
Голосіївського району міста Києва в особі Голосіївської районної в
місті Києві ради нежиле приміщення площею 75,7м-2, що знаходиться
за адресою: м. Київ, вул. Горького, 14-б, шляхом його передачі на
баланс Комунального підприємства "ЖЕО-105" по акту
приймання-передачі з моменту набрання законної сили рішенням
господарського суду; усунути перешкоди в користуванні нерухомим
майном шляхом звільнення Суб'єктом підприємницької діяльності -
фізичною особою ОСОБА_1 нежилих приміщень площею 75,7м-2, що
знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Горького, 14-б, з моменту
набрання рішенням господарського суду законної сили; в іншій
частині провадження у справі припинив на підставі п. 1ст. 80 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Не погоджуючись з рішенням та постановою у справі, Суб'єкт
підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 в поданій
касаційній скарзі просить їх скасувати, справу направити на новий
розгляд.
Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, що рішення та постанова
у справі прийняті з порушенням норм процесуального та
матеріального права, неповним з'ясуванням і дослідженням обставин,
які мають значення для справи.
Зокрема, скаржник посилається на те, що рішення та постанова
у справі були прийняті за його відсутності в судових засіданнях,
чим порушені його процесуальні права сторони на надання пояснень
та заперечень по суті спору; судами достеменно не досліджено, що
станом на 09.11.2006 від позивача до відповідача жодних
повідомлень про припинення дії договору оренди не надходило і в
справі такі докази відсутні; суд прийняв до уваги твердження
позивача про неналежне виконання відповідачем умов договору
оренди, яке не підтверджене будь-якими доказами, чим безпідставно
позбавив відповідача його переважного права перед іншими особами
на укладення договору оренди на новий строк
Голосіївська районна в місті Києві рада у відзиві на
касаційну скаргу просить постанову суду апеляційної інстанції
залишити без змін, як прийняту за наслідками повного дослідження в
судовому процесі всіх обставин справи, в т.ч. за участю
відповідача в апеляційній інстанції, і їх правильної юридичної
оцінки, а касаційну скаргу -без задоволення, як обгрунтовану
недопустимими і неналежними доказами, які не змінюють встановлених
обставин справи та не впливають на законні висновки суду.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення
представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин
справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові
апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія
суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи
встановлено, що 20.10.2005 між Голосіївською районною в місті
Києві радою (орендодавець) та Суб'єктом підприємницької
діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (орендар) було укладено
договір № 189-05 оренди нежитлового приміщення, за умовами якого
на підставі розпорядження Голосіївської районної в місті Києві
ради від 21.09.2005 № 84/1 та ордеру № 211-05 від 20.10.2005
позивач передав, а відповідач прийняв в користування на умовах
оренди нежитлове приміщення площею 75,7м-2, яке є комунальною
власністю територіальної громади Голосіївського району міста Києва
та знаходиться в місті Києві по вул. Горького, 14-б (пункт 1.1
договору), строком з 20.10.2005 по 20.09.2006 (п. 5.1 договору),
після закінчення якого договір оренди припиняє свою дію і орендар
зобов'язаний звільнити приміщення і у 10-денний строк здати його
по акту експлуатуючий організації (п. п. 2.14, 5.2 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з
даним позовом на підставі ст. ст. 16, 391, 785 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 291 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
та умов пунктів 2.14, 5.1, 5.2 договору, позивач
послався на те, що не має наміру на продовження договору оренди в
зв'язку його недоцільністю, однак, відповідач, в порушення своїх
зобов'язань, не звільнив орендоване приміщення, незважаючи на його
передачу в оренду іншому підприємству.
Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання
відповідача повернути територіальній громаді Голосіївського району
міста Києва в особі Голосіївської районної в місті Києві ради
орендоване приміщення шляхом його передачі на баланс Комунального
підприємства "ЖЕО-105" по акту приймання-передачі та усунення
перешкод в користуванні цим приміщенням шляхом його звільнення,
судами попередніх інстанцій в основу судових актів покладено ту
обставину, що листом № 312/10-Р/26 від 31.08.2006 позивач
повідомив відповідача про закінчення 20.09.2006 терміну дії
договору оренди № 189-05 та відсутність намірів на його
продовження, в зв'язку з чим позивач зобов'язав відповідача
звільнити приміщення до 20.09.2006 та по акту передати його
експлуатуючій організації.
Крім того, суди врахували посилання позивача на неналежне
виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди, в
зв'язку з чим суди дійшли висновку про втрату відповідачем
переважного права перед іншими особами на укладення договору
оренди на новий строк, встановленого нормою ст. 777 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Разом з тим, колегія суддів не вважає висновки судів
попередніх інстанцій підставними і такими, що грунтуються на повно
встановлених обставинах справи.
Так, в матеріалах справи відсутні, а суди попередніх
інстанцій не посилались, на докази надсилання відповідачеві заяви
від 31.08.2006 про припинення договору оренди, однак, колегія
суддів вважає, що встановлення факту повідомлення орендаря про
припинення договору оренди має безумовно істотне значення для
правильного вирішення спору, адже, в протилежному випадку для
орендаря настають правові наслідки, передбачені нормами ч. 4 ст.
284 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
та ч. 2 ст. 17
Закону України "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ) (2269-12)
, за приписами яких у разі відсутності заяви однієї із
сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом
одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається
продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були
передбачені договором.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що такі дії
орендодавця після закінчення строку дії договору як, зокрема,
повідомлення орендаря листом від 13.12.2006 № Б-1508 (у відповідь
на його лист від 09.11.2006) про те, що питання продовження
договору оренди наразі вирішується, на думку колегії суддів,
можуть свідчити про те, що позивач станом на 13.12.2006 не вважав
договір оренди таким, що припинив свою дію.
Крім того, заслуговують на увагу посилання скаржника на те,
що судами попередніх інстанцій не встановлено обставини
неналежного виконання відповідачем умов договору оренди, оскільки
такі висновки грунтуються виключно на твердженнях позивача, не
підтвердженими належним чином відповідними доказами, в зв'язку з
чим дійшли висновку про втрату відповідачем переважного права
перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк,
встановленого нормою ст. 777 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, який колегія суддів вважає передчасним.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від
29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив
спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені
судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і
відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати. Мотивувальна
частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші
нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено
права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду
стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та
безумовні висновки, що грунтуються на аналізі та оцінці фактичних
обставин, викладених у його мотивувальній частині, та відповідати
застосованим до спірних відносин нормам права.
Однак, в порушення цих приписів і вимог ст. 84 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
судами не встановлено наявність чи відсутність
обставин, які входять до предмету доказування, а саме обставин на
підтвердження волевиявлення орендодавця щодо припинення договору
оренди і підстав для застосування правових наслідків припинення
договору, зокрема, для орендаря, який посилається на своє
переважне право на укладення договору на новий строк.
Крім того, слід зазначити, що суд апеляційної інстанції
припиняючи провадження у справі в частині позовних вимог про
визнання спірного договору оренди припиненим, застосував положення
пункту 1 статті 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Проте, звертаючись з
такою вимогою, позивач обгрунтовував її приписами норми ч. 2 ст.
16 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, якою, серед інших,
встановлено такий спосіб захисту прав, як припинення
правовідношення, отже, обрання позивачем неправильного способу
захисту обумовлює інші процесуальні наслідки, а саме -відмову у
позові.
Таким чином, не встановлення судами попередніх інстанцій
вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, є
порушенням ч.1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
і виключає
можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності
застосування норм матеріального права при вирішенні спору.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі
перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова
у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд
до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене,
всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини
справи, об'єктивно оцінити докази, що мають значення для її
розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від
встановленого, прийняти обгрунтоване та законне судове рішення.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
18.09.2007 у справі господарського суду м. Києва № 32/315 та
рішення від 11.06.2007 у цій справі скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду м.
Києва.
Касаційну скаргу СПД ОСОБА_1 задовольнити.
Головуючий К.В.Грейц
Судді С.В.Бакуліна
О.I.Глос