ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2007 р.
№ 28/202-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Кривди Д.С. -(доповідача у справі),
суддів:
Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ЗАТ "ДАТАГРУП"
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
10.07.2007 року
у справі
№ 28/202-07 господарського суду Дніпропетровської області
за позовом
ЗАТ "ДАТАГРУП"
до
Українсько-німецького ЗАТ з іноземними інвестиціями
"Iста-центр"
про
стягнення суми,
за участю представників сторін від:
позивача:
Гончаров А.М. -за довіреністю від 02.08.2007р., Багнюк
I.В. -за довіреністю від 01.06.2007р.
відповідача:
Алтабаєва В.В. -за довіреністю від 23.04.2007р.
Згідно розпорядження Заступника голови Вищого господарського
суду України від 04.12.2007р. Осетинського А.Й. розгляд касаційної
скарги здійснюється у складі колегії суддів: Кривда Д.С.
(головуючий), Жаботина Г.В. та Уліцький А.М.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
25.04.2007р. (суддя Манько Г.В.), залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
10.07.2007р. (судді Крутовських В.I. -головуючий, Дмитренко А.К.,
Прокопенко А.Є.), в задоволенні позову про стягнення боргу, пені,
збитків від інфляції та річних відмовлено.
Позивач в касаційній скарзі просить скасувати рішення та
постанову, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та
процесуального права, і прийняти нове рішення, яким позов
задовольнити повністю.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить скаргу
залишити без задоволення, а постанову -без змін.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм
матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення
представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторонами у
справі було підписано договір про надання телекомунікаційних
послуг з передавання даних від 15.12.2005р. №НК1803/2005, за
умовами якого оператор (позивач) зобов'язався надати споживачу
(відповідачу) телекомунікаційні послуги з передавання даних по
наземним каналам зв'язку між об'єктами визначеними цим договором,
а споживач зобов'язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати
оператору належні за даним договором платежі.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій
виходили з того, що позивач не виконав вимоги п.4.3 договору від
15.12.2005р. №НК1803/2005, а саме, не надав відповідачу рахунки на
оплату послуг, тоді як за умовами вказаного пункту договору
споживач здійснює оплату вартості послуг щомісячно за кожним
каналом зв'язку на підставі рахунку. Також суди посилаються на те,
що позивачем не надано та судом не встановлено доказів
користування відповідачем каналами зв'язку позивача.
Вищий господарський суд України не може погодитися з
переконливістю висновків судів попередніх інстанцій.
Відповідно до ст.ст. 525 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, зобов'язання повинні виконуватися належним чином
відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів
цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог
відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що
звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або
одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не
встановлено договором або законом.
Колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 901 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
за договором про надання послуг одна
сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони
(замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення
певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник
зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше
не встановлено договором.
Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
якщо
договором передбачено надання послуг за плату, замовник
зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в
порядку, що встановлені договором. На договір про надання послуг
поширюються загальні положення про виконання зобов'язання,
зокрема, ст. 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
При вирішенні спору суди попередніх інстанцій не врахували
вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, та
положення договору про надання послуг від 15.12.2005р.
№НК1803/2005; не встановили дійсні права та обов'язки сторін за
договором; належним чином не перевірили обставини, якими
обгрунтовувались доводи позивача.
Водночас попередніми судовими інстанціями не було встановлено
та досліджено з належною повнотою фактичні обставини, пов'язані з
наданням чи ненаданням послуг позивачем згідно з умовами договору.
Так, суди не дослідили умови договору щодо порядку
прийому-передачі послуг; яким чином оформлюється прийом-передача
наданих послуг та чи було сторонами дотримано вказаний порядок.
Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачає, що кожна сторона повинна довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і
заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками
судового процесу.
У відповідності до цієї статті позивач надав, зокрема,
довідку про надання телекомунікаційних послуг з передавання даних;
акт звірки взаємних розрахунків, довідку про наявність
заборгованості. Проте, суди не дослідили вказані документи та не
дали їм правової оцінки.
Таким чином, як місцевий господарський суд, так і суд
апеляційної інстанції не встановили (спростували) факт надання
послуг за договором від 15.12.2005р. №НК1803/2005, тоді як
встановлення вказаних обставин є суттєвим для вирішення даного
спору.
За таких обставин ухвалені в справі судові рішення не можуть
вважатися законними і обгрунтованими.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого
господарського суду та постанова апеляційної інстанції підлягають
скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції. При новому розгляді справи
слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до закону.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, п.3
ч.1 ст.111-9, 111-10, ст.111-11, 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 10.07.2007р. та рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 25.04.2007р. у справі №28/202-07 скасувати, а справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький