208/3924/17 Про визнання нечинним окремого пункту рішення міської ради "Про затвердження Положення про порядок обчислення та сплати орендної плати за земельні ділянки у межах міста" - 18.08.2023 Прийняття

У липні 2017 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (далі - ПАТ "Дніпропетровськгаз", позивач, товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Кам`янської міської ради (далі - Кам`янська МР, відповідач) про визнання нечинним пункту 1 рішення від 23 червня 2017 року № 725-17/VII "Про затвердження Положення про порядок обчислення та сплати орендної плати за земельні ділянки у межах міста".

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначило, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми податкового законодавства, оскільки зміни до будь-якого з елементів податків та зборів не можуть вноситись пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому вони будуть діяти.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, судові інстанції виходили з того, що при внесенні змін до Податкового кодексу України (2755-17) (далі - ПК України (2755-17) ), законодавцем було визначено, що у 2017-2018 роках до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1, пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4, пункту 12.5 статті 12 ПК України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) .

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ПАТ "Дніпропетровськгаз" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Мотивуючи касаційну скаргу, позивач зазначає, що судовими інстанціями помилково не застосовано до спірних правовідносин норми підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України щодо строків внесення змін до рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Дніпропетровськгаз".

Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судовими інстанціями норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12 липня 2013 року відповідачем було прийнято рішення № 842-38/VI "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ", відповідно до пункту 1 якого затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ із застосуванням базової вартості 1 квадратний метр в розмірі 199,64 грн та введено її в дію з 01 січня 2014 року. Пунктом 2 вказаного рішення установлено коефіцієнт для розрахунку річної орендної плати за земельні ділянки, розпорядниками яких є Дніпродзержинська міська рада, на рівні трикратного розміру земельного податку з 01 січня 2014 року.

Рішенням Кам`янської міської ради від 24 лютого 2017 року № 621-14/VII "Про внесення змін до рішення міської ради від 12 липня 2013 року № 824-38/VI "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ", пункт 2 рішення міської ради від 12 липня 2013 року № 842-38/VI "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ" було викладено в іншій редакції.

Пунктом 1 рішення Кам`янської міської ради від 23 червня 2017 року № 725-17/VІІ було затверджено "Положення про порядок обчислення та сплати орендної плати за земельні ділянки у межах міста" із зазначенням про набрання чинності таким рішенням з 01 липня 2017 року.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем пункту 1 оскаржуваного рішення, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно.

Пунктом 10.2 статті 10 ПК України передбачено, що місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

За приписами пункту 12.5 статті 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Пунктами 25, 28, підпунктом 3 пункту 33 Розділу І Закону України від 20 грудня 2016 року № 1791-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" (1791-19) (далі - Закон № 1791-VIII (1791-19) ) до ПК України (2755-17) були внесені зміни, які стосувались справляння плати за землю у формі земельного податку та впливали на визначення розміру орендної плати.

Так, Законом № 1791-VIII (1791-19) внесено до ПК України (2755-17) такі зміни:

пункт 274.1 статті 274 викладено в такій редакції: " 274.1 Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки";

Пунктами 3 та 4 Розділу ІІ Закону № 1791-VIII (1791-19) "Прикінцеві та перехідні положення" визначено наступне:

установити, що з 1 січня 2017 року до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік відповідно до цього Закону, встановлені таким органом місцевого самоврядування ставки єдиного податку для платників першої групи, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та збору за місця для паркування транспортних засобів застосовуються з коефіцієнтом 0,5;

установити, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 ПК України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) .

Пунктами 120, 121 розділу І Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII (1797-19) (далі - Закон № 1797-VIII (1797-19) ) внесено зміни до ПК України (2755-17) , які стосувались справляння плати за землю у формі земельного податку.

Зокрема, Законом № 1797-VIII (1797-19) внесено такі зміни до ПК України (2755-17) : установити, що у 2017 році в частині плати за землю вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) не поширюються на рішення органів місцевого самоврядування, які прийняті на виконання цього Закону. Закон № 1791-VIII (1791-19) та Закон № 1797-VIII (1797-19) в частині наведених змін набрали чинності з 01 січня 2017 року.

За приписами пунктів 274.1, 274.2 статті 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 288.5 статті 288 ПК України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки; може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах; для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку; для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки.

Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати (пункт 288.6 статті 288 ПК України).

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу (пункт 288.7 статті 288 ПК України).

Згідно із пунктом 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до пункту 289.2 статті 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

За унормуванням пункту 289.3 статті 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Органи місцевого самоврядування в межах, визначених законодавством, мали привести свої рішення про встановлення місцевих податків та зборів на 2017 рік у відповідність вимогам ПК України (2755-17) із врахуванням вимог Законів № 1791-VIII (1791-19) та № 1797-VIII (1797-19) .

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Кам`янська міська рада при прийнятті рішення від 23 червня 2017 року № 725-17/VII "Про затвердження Положення про порядок обчислення та сплати орендної плати за земельні ділянки у межах міста" діяла на виконання норм Закону № 1791-VIII (1791-19) та Закону № 1797-VIII (1797-19) .

З набранням чинності 01 січня 2017 року Закону № 1791-VIII (1791-19) змінено граничні розміри місцевих податків і зборів, зокрема: ставки орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень цього Закону встановлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2017 рік, які прийняті на виконання вказаного Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1, пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4, пункту 12.5 статті 12 ПК України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) .

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що при прийнятті пункту 1 рішення від 23 червня 2017 року № 725-17/VII "Про затвердження Положення про порядок обчислення та сплати орендної плати за земельні ділянки у межах міста" відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому підстави для визнання протиправним та нечинним оскаржуваного пункту рішення відсутні.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ПАТ "Дніпропетровськгаз" без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року залишити без змін.