ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2007 р.
№ 19/61
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач
за участю представників:
позивача
не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено
належно)
відповідача
Рудик О.А. -довіреність від 12.02.2007 р. (а.с. 26);
Зеленський Ф.Б. - директор
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Суб'єкта підприємницької діяльності - приватного підприємця
ОСОБА_1.
на постанову
від 10.07.2007 р. Львівського апеляційного господарського
суду
у справі
№ 19/61 господарського суду Рівненської області
за позовом
Суб'єкта підприємницької діяльності - приватного підприємця
ОСОБА_1.
до
Приватного виробничо -комерційного підприємства "ЗЕФ"
про
стягнення 11886,00 грн.
В С Т А Н О В И В :
Підприємець ОСОБА_1. звернувся до господарського суду
Рівненської області з позовом до ПВКП "ЗЕФ" про стягнення 11886
грн., з яких 6000,00 грн. -вартість придбаного товару, 5886,00
грон. -матеріальна шкода.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивачем було придбано
за попереднім замовленням у виробника - ПВКП "ЗЕФ" верстат, згідно
з накладною № 8 від 26.05.2005 р. за готівку у сумі 6000,00 грн.
При експлуатації верстата були виявлені недоліки верстату, що
підтверджується актами від 26.07.2005 р., 10.09.2005 р.,
30.03.2006 р., 29.05.2006 р. Неодноразові виклики представника
відповідача щодо усунення недоліків і наладки верстата позитивних
результатів не дали, прямі збитки станом на 15.07.2006 р. склали
5886,00 грн.
Претензія від 18.07.2006 р. про усунення недоліків в роботі
верстату або повернення коштів за даний верстат залишена
відповідачем без відповіді.
У відзиві на позовну заяву ПВКП "ЗЕФ", посилаючись, зокрема,
на приписи статей 267, 678, 679, 681, 712 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, просило при розгляді справи застосувати строк
позовної давності встановлений частиною 8 статті 269
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, та відмовити у позові
повністю.
Рішенням господарського суду Рівненської області від
23.03.2007 р. (суддя Тимошенко О.М.) позовні вимоги задоволені
частково, стягнуто з ПВКП "ЗЕФ" на користь підприємця ОСОБА_1.
6000,00 грн. сплачених за недоброякісний верстат, 4540,00 грн.
матеріальної шкоди, з підстав обгрунтованості та доведеності
позовних вимог.
Доводи відповідача стосовно пропуску позовної давності судом
визнані безпідставними з огляду на те, що матеріали справи
свідчать, що недоліки позивачем виявлено через 2 місяці після
придбання верстата -26.07.2005 р., згідно відзиву відповідача
строк позовної давності для пред'явлення вимоги закінчився
26.07.2006 р.
За приписами частин 1, 3 статті 264 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
перебіг позовної давності переривається
вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або
іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності
починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної
давності, до нового строку не зараховується.
Під вчиненням відповідачем дій, які свідчать про визнання
свого обов'язку, судоми було визнано відвідування колонії
директором ПВКП "ЗЕФ" Зеленським Ф.Б. з питання ремонту верстата,
які відбувалися 25.02.2006 р., 06.04.2006 р., 04.05.2006 р., а
тому строк позовної давності, на думку суду, обчислюється з
04.05.2006 р. і закінчується 04.05.2007 р., позовну заяву подано
до суду 25.01.2007р.
За апеляційною скаргою ПВКП "ЗЕФ" Львівський апеляційний
господарський суд (судді: Кузь В.Л., Юркевич М.В., Городечна
М.I.), переглянувши рішення господарського суду Рівненської
області від 23.03.2007 р., постановою від 10.07.2007 р. скасував
його, прийняв нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог
відмовив.
Судом апеляційної інстанції не було встановлено переривання
перебігу позовної давності, з тих підстав, що довідка за підписом
начальника Iзяславської виправної колонії № 31 щодо відвідування
директором ПВКП "ЗЕФ" Зеленським Ф.Б. 25.02.2006 р., 06.04.2006 р.
та 04.05.2006 р. колонії з питань ремонту верстата не містить
жодних відомостей які б давали підставу визначити, що така дія
свідчить про визнання ним свого боргу.
При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що
договірні правовідносини між сторонами у справі з придбання
верстата є господарськими і як щодо їх учасників -суб'єктів
підприємницької діяльності, так і предмету спору -виготовлення і
поставки верстата відповідачем для забезпечення господарської
діяльності позивача у справі, а тому регулюються нормами
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, як спеціальним законом,
а тому норми Господарського та Цивільного кодексів України
( 435-15 ) (435-15)
щодо позовної давності застосовані судом першої
інстанції з порушенням їх приписів.
СПД ПП ОСОБА_1. звернувся до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 10.07.2007 р., а
рішення господарського суду Рівненської області від 23.03.2007 р.
залишити без змін, обгрунтовуючи доводи касаційної скарги
порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права.
Скаржник в касаційній скарзі, зокрема, зазначає, що підставою
для скасування рішення суду першої інстанції став перебіг строку
позовної давності, оскільки останній дефектний акт складено
29.06.2006 р., позовну заяву подано 20.01.2007 р., тобто через 6
місяців та 22 дні, а, як зазначено в оскаржуваній постанові, у
відповідності з пунктом 8 статті 269 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
для таких правовідносин встановлено спеціальний
строк позовної давності -6 місяців.
На думку скаржника, висновок суду апеляційної інстанції про
перебіг строку позовної давності не відповідає дійсності,
грунтується на неперевірених фактах, без всебічного з'ясування
усіх обставин справи.
У відзиві на касаційну скаргу ПВК МП "ЗЕФ" просило постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 10.07.2007 р.
залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх
у судовому засіданні представникыв відповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких
підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої
інстанції під час розгляду справи, підприємцем ОСОБА_1. 26.05.2005
р. було придбано верстат для переробки горбилів (обапулів) за
попереднім замовленням у виробника -ПВК МП "ЗЕФ" відповідно до
накладної від 26.05.2005 р. № 8.
Сплачено вартість верстата в сумі 6000 грн.
Вказаний верстат підприємцем ОСОБА_1. було встановлено на
території Iзяславської виправної колонії № 31 у Хмельницькій
області.
При експлуатації верстата позивачем виявлено недоліки, а
саме: передчасний вихід з ладу пил стрічкових, що призвело до
нанесення матеріальних збитків в розмірі вартості пошкоджених пил,
що підтверджується складеними позивачем та працівниками виправної
колонії актами від 26.07.2005 р., від 10.09.2005 р., від
15.02.2006 р., 30.03.2006 р., 29.05.2006 р.
З метою усунення недоліків у роботі верстата та його наладки,
СПД ОСОБА_1. неодноразово викликав представника виробника -ПВК МП
"ЗЕФ", що підтверджується довідкою начальника Iзяславської
виправної колонії № 31 про відвідування колонії громадянином
Зелінським Ф.Б. - директором ПВК МП "ЗЕФ" з питання ремонту
верстата.
Відвідування відбувалися 25.02.2006 р., 06.04.2006 р.,
04.05.2006 р.
Претензія СПД ОСОБА_1. від 18.07.2006 р. про усунення
конструктивних недоліків верстата або вирішення питання щодо його
заміни на якісний, залишена відповідачем без відповіді та
задоволення.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд Рівненської
області дійшов висновку, що товар на підставі накладної було
придбано позивачем, як підприємцем, для його наступного
використання у підприємницькій діяльності та з метою не пов'язаною
з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням,
відносини між сторонами прирівнюються до договору поставки.
За умовами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
до договору поставки застосовуються загальні положення
про купівлю-продаж.
При цьому, господарський суд дійшов висновку, про
безпідставність посилань відповідача на пропуск позовної давності,
з огляду на вимоги статті 264 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, стосовно переривання перебігу строку позовної
давності, при цьому визнавши, що вчинення відповідачем дій, які
свідчать про визнання свого обов'язку є відвідування колонії з
питання ремонту верстата, зокрема 04.05.2006 р., а тому строк
позовної давності обчислюється з 04.05.2006 р. і закінчується
04.05.2007 р.
Разом з цим, здійснюючи апеляційне провадження Львівський
апеляційний господарський суд дійшов висновку, щодо спливу строку
позовної давності на час звернення з позовною заявою, на підставі
пункту 8 статті 269 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
Проте, колегія суддів такі висновки судів як першої, так і
апеляційної інстанції вважає передчасними та такими, що зроблені
без врахування діючого законодавства та встановлення відповідних
обставин справи.
За приписами статті 256 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, позовна давність -це строк у межах якого особа може
звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або
інтересу.
Згідно зі статтею 257 цього кодексу загальна позовна давність
встановлюється тривалістю у три роки.
Спеціальна позовна давність передбачена приписами статті 258
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, зі змісту якої вбачається,
що позовна давність в один рік застосовується до вимог, зокрема, у
зв'язку з недоліками проданого товару.
Цивільний кодекс України ( 435-15 ) (435-15)
, який є основним актом
цивільного законодавства, регулює особисті немайнові та майнові
відносини (цивільні відносини) засновані на юридичній рівності,
вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. У
тому числі цей Кодекс поширюється на господарські відносини, що
мають вказані ознаки.
Статтею 9 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено,
що законом можуть бути передбачені особливості регулювання
майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є,
зокрема, Господарський кодекс України ( 436-15 ) (436-15)
, який набрав
чинності одночасно з Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
, та
норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів
господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Це стосується і положень про позовну давність.
Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
передбачено, що при реалізації в судовому порядку
відповідальності за правопорушення у сфері господарювання
застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності,
передбачені Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо інші
строки не встановлено цим Кодексом.
За приписами частини 8 статті 269 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
позови, що випливають з поставки товарів
неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом 6 місяців з
дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків
поставлених товарів.
Відповідно до статті 681 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару
застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від
дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених статтею 680
цього кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк
(строк придатності), - від дня виявлення недоліків у межах
гарантійного строку (строку придатності).
Статтею 680 вказаного кодексу визначені строки виявлення
недоліків і пред'явлення вимоги у зв'язку з недоліками проданого
товару.
Переривання перебігу позовної давності передбачено статтею
264 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, якою зокрема,
встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням
особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого
обов'язку.
Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою
позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом
позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Після переривання перебіг позовної давності починається
заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності,
до нового строку не зараховується.
Здійснюючи судовий розгляд справи, судам першої та
апеляційної інстанції необхідно було, насамперед:
- з'ясувати правову природу укладеної між сторонами угоди та
встановити до якого виду господарського договору відноситься така
угода;
- надати оцінку підставі виникнення спірних правовідносин за
цією угодою та обставинам щодо визначення початку перебігу строку
позовної давності за приписами діючого законодавства, а також
умовам для переривання перебігу строку позовної давності за
приписами статті 264 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарським
судом Рівненської області та Львівським апеляційним господарським
судом при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до
уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі
в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не
з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для
правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
", рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі
перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази, рішення у справі підлягає скасуванню
з передачею справи на новий розгляд до господарського суду
Рівненської області.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно
врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі
фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають
юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.
Керуючись статтями 43, 107, 111-7, пунктом 3 статті 111-9,
статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Рівненської області від
23.03.2007 р. та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 10.07.2007 р. у справі № 19/61 скасувати, справу
направити на новий розгляд до господарського суду Рівненської
області.
Касаційну скаргу СПД ПП ОСОБА_1. задовольнити частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л.Рогач