ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2007 р.
№ 35/245-07 ( rs1011153 ) (rs1011153)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О., - головуючого,
Рибака В.В., Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги
ДП "Дублянський спиртовий завод"
на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2007
року
у справі господарського суду
Харківської області
за позовом
ПП ОСОБА_1
до 3-тя особа
ДП "Дублянський спиртовий завод" РВ ФДМУ по Харківській
області
про
усунення перешкод в користуванні приміщенням,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:
ОСОБА_1,
- відповідача:
Ступак Ю.М.,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2007 року ПП ОСОБА_1 звернулась до господарського
суду з позовом до ДП "Дублянський спиртовий завод" про усунення
перешкод у користуванні приміщенням загальною площею 180,8 кв.м.,
що знаходиться в будівлі (літ. "Б-1") ДП "Дублянський спиртовий
завод" за адресою Харківська область, смт. Краснокутськ, вул.
Леніна, 200.
Рішенням господарського суду Харківської області від
15.05.2007 року позов задоволено. Зобов'язано ДП "Дублянський
спиртовий завод" усунути перешкоди у користуванні майном
відповідно до умов договору оренди № 2747-Н від 29.04.2006 року та
додаткової угоди № 1 від 16.02.2007 року до договору, а саме
приміщення, що передається в оренду, загальною площею 180,8 кв.м.
в будівлі (літ. "Б-1") ДП "Дублянський спиртовий завод",
розташованого за адресою: Харківська область, смт. Краснокутськ,
вул. Леніна, 200 шляхом передачі його в користування ПП ОСОБА_1 на
умовах договору оренди № 2747-Н від 29.04.2006 року та додаткової
угоди № 1 від 16.02.2007 року до договору.
Доповідач: Черкащенко М.М.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
19.07.2007 року рішення місцевого господарського суду від
15.05.2007 року залишено без змін, а апеляційну скаргу -без
задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями ДП
"Дублянський спиртовий завод" подало касаційну скаргу, в якій
просить постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 19.07.2007 року та рішення господарського суду від 15.05.2007
року скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову
відмовити.
В обгрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що
судами неправильно застосовані норми матеріального та
процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових
рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин
справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність
застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 №11 "Про судове
рішення ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
", рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює
подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту
законодавства України.
Судові рішення цим вимогам не відповідають.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій, 29.04.2006 р. між Регіональним відділенням
Фонду державного майна України по Харківській області
(орендодавцем) та ПП ОСОБА_1 (орендарем) було укладено договір
оренди №2747-Н, відповідно до якого орендодавець передає, а
орендар приймає у строкове платне користування окреме
індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення, що
розташоване в будівлі магазину (літ. "Б-1)" ДП "Дублянський
спиртовий завод", загальною площею 180,8 кв.м. розташованого за
адресою: Харківська область, Краснокутський район, смт.
Краснокутськ, вул.. Перемоги,13.
Згідно п. 10.1 договору, договір було укладено строком на 11
місяців -з 29.04.2006 року по 28.03.2007 року включно.
На виконання умов договору, орендодавець по акту приймання
передачі від 29.04.2006р. передав зазначене приміщення орендарю.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.02.2007 р. між
ПП ОСОБА_1 та Регіональним відділенням Фонду державного майна
України по Харківській області було укладено додаткову угоду №1 до
договору оренди №2747-Н від 29.04.2006р., якою доповнено п.3.1
договору в частині сплати орендної плати та внесено зміни до п.
10.1 договору, якими п.10.1 викладено у наступній редакції "цей
договір подовжено на 2 роки 11 місяців, тобто до 27.12.2009 р."
(а.с. 19).
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що ДП
"Дублянський спиртовий завод", - балансоутримувачем приміщення, що
становить об"єкт оренди за договором № 2747-Н, чиняться перешкоди
у користуванні позивачем орендованого майна про що було складено
відповідні акти огляду орендованого майна від 20.12.2006 р. та від
16.03.2007 року за участю орендодавця, орендаря та
балансоутримувача.
Задовольняючи позовні вимоги та зобов'язуючи ДП "Дублянський
спиртовий завод" усунути перешкоди у користуванні майном
відповідно до умов договору оренди № 2747-Н від 29.04.2006 року та
додаткової угоди № 1 від 16.02.2007 року до договору, а саме
приміщення, що передається в оренду, загальною площею 180,8 кв.м.
в будівлі (літ. "Б-1") ДП "Дублянський спиртовий завод",
розташованого за адресою: Харківська область, смт. Краснокутськ,
вул. Леніна, 200 шляхом передачі його в користування ПП ОСОБА_1 на
умовах договору оренди № 2747-Н від 29.04.2006 року та додаткової
угоди № 1 від 16.02.2007 року до договору суди попередніх
інстанцій виходили з того, що відповідач своїми діями порушує
передбачене ст. 28 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
право позивача на користування
орендованим приміщенням.
Проте з такими висновками судова колегія погодитись не може,
оскільки вони є передчасними та зробленими без урахування всіх
обставин справи, зокрема.
Під час розгляду справи, суди попередніх інстанцій не надали
належної юридичної оцінки відповідності договору оренди № 2747-Н
від 29.04.2006 року на момент його укладання вимогам чинного
законодавства та не врахували, що саме з договору оренди у
позивача виникає право на користування приміщенням,
балансоутримувачем якого є відповідач.
Крім того, суди попередніх інстанцій не дослідили, що на
момент укладання договору оренди все майно, в тому числі і спірне
приміщення, що належить ДП "Дублянський спиртовий завод"
знаходилось у податковій з аставі, а відповідно і не встановили
наявність згоди податкового органу на укладання договору оренди,
згода якого є обов'язковою в силу п. 8.6.1 ст. 8 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетними та державними цільовим фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Суди попередніх інстанцій також не врахували, що 23.03.2006
року ухвалою господарського суду Харківської області було порушено
провадження у справі про банкрутство ДП "Дублянський спиртовий
завод", а відповідно, розглядаючи даний спір, суди не встановили
наявність згоди розпорядника майна на укладання договору оренди,
згідно ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального
майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
.
Судова колегія також зауважує, що суди попередніх інстанцій
під час розгляду справи, встановивши, що договір, на якому
грунтуються позовні вимоги, не відповідає вимогам чинного
законодавства, в силу ст. 83 Господарського процесуального кодексу
( 1798-12 ) (1798-12)
можуть вийти за межі позовних вимог та визнати такий
договір повністю або у певній частині недійсним.
Вищезазначеного суди попередніх інстанцій не врахували, що
призвело до порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та прийняття
відповідно незаконних судових рішень.
Згідно до частини 2 статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є
виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
За таких обставин, постановлені судові рішення підлягають
скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.
При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене,
витребувати докази у відповідності з вимогами ст.36 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини
справи, перевірити доводи позивача та відповідача, дати їм належну
юридичну оцінку, постановити законне і обгрунтоване рішення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 -111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
19.07.2007 року та рішення господарського суду Харківської області
від 15.05.2007 року у справі № 35/245-07 ( rs1011153 ) (rs1011153)
скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Харківської області.
Головуючий Н. Кочерова
Судді: В. Рибак
М. Черкащенко