460/4166/20 Про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в області нарахувати та виплатити особі компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за відповідний період відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" - 18.08.2023 Прийняття

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суд від 14.06.2021 (суддя - Махаринець Д.Є. ) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2021 (головуючий суддя - Бруновська Н.В., судді - Матковська З.М., Улицький В.З.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (2050-14) компенсації за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії в сумі 23969,90 грн., які були виплачені у липні 2019 року;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (2050-14) компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з жовтня 2014 року по липень 2019 року на суму пенсії 23969,90 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Рівненській області та отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 08.10.2014 у справі № 572/4334/14-а, яка 11.11.2014 набрала законної сили, зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсію для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, а також щомісячно додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, тобто, прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, за період з 08 березня 2014 року - 02 серпня 2014 року включено, з урахуванням проведених виплат.

22.07.2019 пенсійний орган на виконання судового рішення у справі № 572/4334/14-а здійснив перерахунок пенсії та виплатив позивачу суму пенсії у розмірі 23969,90 грн., що підтверджується випискою з банку по картковому рахунку.

16.12.2019 позивачка звернулась до відповідача із заявою про нарахування та виплату компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з жовтня 2014 року - липень 2019 року на суму пенсії 239696,90 грн. (а.с.7).

Листом №Г-5945/07.1-59 від 15.01.2020 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для нарахування та виплати компенсації за втрату частину доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії.

Не погоджуючись із зазначеною відмовою, позивач звернулась до суду.

ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суд від 14.06.2021, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2021, позов залишено без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що позивач отримала виплати з перерахованої на виконання рішення суду суми пенсії 22.07.2019, з моменту отримання яких, вона і мала дізнатись про можливе порушення її прав. Однак, звернулась до суду лише 04.06.2020, тобто, поза межами шестимісячного строку, встановленого ч.2 ст. 122 КАС України та не навела при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.

При постановленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій також керувалися правовими висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги позивач покликається на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень.

Зокрема, позивач покликається на те, що з урахуванням статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у справах № 510/1286/16-а, № 815/1226/18, нарахована їй відповідно до норм пенсійного законодавства сума пенсії, на виплату якої вона має право, але не отримала з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати доходів.

Просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив відмовити в задоволенні касаційної скарги.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частинами першою та другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (2050-14) (далі - Закон №2050-ІІІ (2050-14) ).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Тобто, стаття 2 Закону № 2050-ІІІ прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема, пенсії.

Наведене дає підстави для висновку, що дія зазначеного Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності й господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), і стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України та які (відповідні доходи) не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (зокрема пенсії). Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом Пенсійного фонду України) добровільно чи на виконання судового рішення.

Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (159-2001-п) (далі - Порядок № 159) відтворюють положення Закону №2050-ІІІ (2050-14) , конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Верховний Суд в постанові від 11.12.2020 у справі № 200/10820/19-а дійшов наступних висновків:

"Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 не звертався до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою про нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати страхових виплат за період з вересня 2016 року по квітень 2018 року відповідно до Закону № 2050-ІІІ (2050-14) та Порядку №159.

Своєю чергою, відповідач не відмовляв позивачу своїм рішенням у виплаті відповідної компенсації.

За змістом статті 7 Закону № 2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

З огляду на те, що у цій справі ОСОБА_2 не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ (2050-14) та Порядку № 159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, то право ОСОБА_2 ще не було порушено суб`єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом є передчасним.

Отже, суди першої та апеляційної інстанції зробили законний і обґрунтований висновок про відмову у позові."

Враховуючи такі висновки Верховного Суду, необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ (2050-14) та Порядку № 159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому, тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.

З огляду на вказане, Верховний Суд доходить висновку, що у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати саме з моментом отримання листа-відповіді органу Пенсійного фонду України про відмову у виплаті особі компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ (2050-14) та Порядку № 159 пов`язується початок перебігу строку на звернення до суду з позовом про визнання протиправним рішення власника або уповноваженого ним органу (особи) щодо відмови у виплаті відповідної компенсації та зобов`язання останнього її виплатити. Саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб`єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме, у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 08.10.2014 у справі № 572/4334/14-а, відповідачем було нараховано кошти в сумі 23969,90 грн., однак ці суми перераховані на банківський рахунок позивача лише 22.07.2019.

16.12.2019 позивачка звернулась до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати компенсації за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати на виконання судового рішення.

Листом від 15.01.2020 відповідач повідомив позивачу про відсутність підстав для виплати такої компенсації.

Позивачка, вважаючи таку відмову відповідача протиправною та необґрунтованою, 09 червня 2020 року звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду із цим позовом.

Аналіз листа-відповіді відповідача № Г-5945/07.1-59 від 15.01.2020 дає підстави для висновку, що наведений лист слід розцінювати як форму волевиявлення відповідача щодо відмови у виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів через порушення строку їхньої виплати. Саме про таке за своєю суттю публічно-владне управлінське рішення йдеться й у положеннях частини першої статті 7 Закону № 2050-ІІІ.

За таких обставин, саме з моменту отримання зазначеного листа-відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області розпочався перебіг передбаченого частиною другою статті 122 КАС України шестимісячного строку для звернення позивача до суду із заявленими нею позовними вимогами.

Суди першої та апеляційної інстанції не встановлювали коли було направлено та отримано лист відповідача № Г-5945/07.1-59 від 15.01.2020, проте строк не може відраховуватися раніше виготовлення та направлення такого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 460/4188/20, від 27.07.2022 у справі № 460/783/20, від 11.05.2023 у справі № 460/786/20.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що позивачем позовна заява подана в межах шестимісячного строку, передбаченого частиною другою статтею 122 КАС України.

За таких обставин, мотиви, з яких виходили суди попередніх інстанцій, щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом не можна визнати обґрунтованими.

Застосування судами попередніх інстанцій під час вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, є безпідставним, оскільки обставини у цій справі та у справі № 240/12017/19 не є подібними.

Відповідно до частин 1, 4 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суд від 14.06.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2021 у справі № 460/4166/20 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.