ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2007 р.
№ 40/414-07(46/173-07)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В.,
Ковтонюк Л.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві
касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної
особи ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 11 вересня 2007 року у справі № 46/173-07
Господарського суду Харківської області за позовом Відкритого
акціонерного товариства "Харківське енергоремонтне підприємство",
м. Харків, до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи
ОСОБА_1, м. Харків, про визнання договору оренди недійсним,
за участю представників сторін:
позивача -ВАТ "Харківське енергоремонтне підприємство" -Смага
М.П. (дов. № 82 від 24.05.2007 р.);
відповідача -не з'явилися;
встановив:
У квітні 2006 року позивач -Відкрите акціонерне товариство
"Харківське енергоремонтне підприємство" пред'явив у
господарському суді позов до відповідача -Суб'єкта підприємницької
діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про визнання договору оренди
недійсним.
Вказував, що 1 жовтня 2003 року між ним та СПД ОСОБА_1
укладено договір оренди НОМЕР_1 нежитлового приміщення у будинку
АДРЕСА_1 площею 151,6 кв.м.
Посилаючись на ту обставину, що при укладені договору оренди
НОМЕР_1від 1 жовтня 2003 року сторонами не досягнуто згоди щодо
усіх істотних умов, які є обов'язковими для договорів оренди,
передбачених ст. 10 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, позивач просив визнати зазначений
договір оренди недійсним та виселити СПД ОСОБА_1 з нежитлового
приміщення площею 151,6 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1
Рішенням Господарського суду Харківської області від 6 липня
2007 року (суддя Хотинець П.В.), залишеного без змін постановою
Харківського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2007
року (колегія суддів у складі: Iвакіної В.О. -головуючого, Лакізи
В.В., Сіверіна В.I.), позов задоволено.
Постановлено визнати договір оренди НОМЕР_1від 1 жовтня 2003
року недійсним та виселити відповідача із займаного приміщення.
Приміщення передано Відкритому акціонерному товариству "Харківське
енергоремонтне підприємство" за актом прийому передачі.
Судові рішення мотивовані тим, що договір оренди НОМЕР_1від 1
жовтня 2003 року суперечить вимогам Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, у зв'язку з чим є
недійсним за правилами ст. 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
У касаційній скарзі СПДОСОБА_1, посилаючись на порушення норм
матеріального права та неправильне застосування норм
процесуального права, а саме: ст. 10 Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, ст.ст. 203, 215,
630 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, просить скасувати судові рішення у
даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені
позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги,
перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів
знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення з
наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що
викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове
рішення ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
", рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повністю
відображені обставини, що мають значення для даної справи,
висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними
доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення місцевого та постанова апеляційного суду відповідають
зазначеним вимогам, оскільки грунтуються на всебічному, повному і
об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій, 1 жовтня 2003 року між ВАТ "Харківське
енергоремонтне підприємство" (орендодавцем) та СПД ОСОБА_1
(орендарем) укладено договір оренди НОМЕР_1нежитлового приміщення
у будинку АДРЕСА_1 площею 151,6 кв.м.
Вирішуючи спір у даній справі місцевий та апеляційний
господарський суд зазначив, що у тексті договору оренди НОМЕР_1від
1 жовтня 2003 року відсутні істотні умови, а саме: порядок
використання амортизаційних відрахувань та страхування орендарем
взятого ним в оренду майна, передбачених ст. 10 Закону України
"Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
та
дійшов висновку про те, що згаданий договір суперечить вимогам
закону і підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 215 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
При цьому суди попередніх інстанцій виходили з того, що
відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
,
господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у
передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх
його істотних умов. Iстотними є умови, визнані такими за законом
чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких
на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно ст. 10 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
істотними умовами договору оренди
є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її
індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна
плата з урахуванням її індексації; порядок використання
амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та
умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення
виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток,
гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом
об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем
взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення
пожежної безпеки орендованого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, підставою недійсності правочину є недодержання в
момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які
встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
За таких обставин висновок Господарського суду Харківської
області, з яким погодився суд апеляційної інстанції щодо наявності
підстав для визнання зазначеного договору недійсним на підставі
ст. 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
відповідає фактичним обставинам
справи.
Доводи касаційної скарги про необов'язковість застосування
норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ) (2269-12)
, оскільки орендні правовідносини виникли між
недержавними суб'єктами підприємницької діяльності, не
заслуговують на увагу та не спростовують правильності висновків
суду про те, що зазначений закон є актом цивільного законодавства,
у відповідності до ч. 4 ст. 1 якого, оренда майна інших форм
власності може регулюватися положеннями зазначеного закону, якщо
інше не передбачено законодавством або договором оренди.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого
підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування
законного та обгрунтованого судового акту колегія суддів не
вбачає.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької
діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
11 вересня 2007 року у справі № 46/173-07 залишити без змін.
Судді: М.В. Михайлюк
Л.В. Ковтонюк
Н.Г. Дунаєвська