ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2007 р.
№ 17-28/146-06-3902
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Суддів:
Михайлюка М.В., Дунаєвської Н.Г., Рибака В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
ТОВ "Овен" ДП Фірми "Гомер"
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 10.07.2007
року
у справі
№ 17-28/146-06-3902 господарського суду Одеської області
за позовом
ТОВ "Овен"
до
ДП Фірми "Гомер" ТОВ "Iскойл"
про
визнання недійсними договорів оренди
за участю представників сторін:
позивача
не з'явились,
відповідача 1 відповідача
ОСОБА_7, не з'явились,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Одеської області від 14.07.2006
р. у справі № 28/146-06-3902 позов задоволено: визнано недійсними
договори оренди майнового комплексу АЗС за № 11/1 від 29.12.2004
р. та №22/2 від 29.12.2004 р., укладені ДП "Фірмою "Гомер" та ТОВ
"Iскойл", а також визнано недійсними додаткову угоду № 1 до
договору оренди № 11/1 від 29.12.2004 р. та додаткову угоду № 1 до
договору оренди № 22/2 від 29.12.2004 р. Постановою Одеського
апеляційного господарського суду від 29.08.2006 р. вказане рішення
скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні
позовних вимог.
Постановою Вищого господарського суду України від 29.11.2006
р. зазначені судові акти скасовано, а справу передано на новий
розгляд.
Рішенням господарського суду Одеської області від 04.04.2007
р. у справі № 17-28/146-06-3902 (суддя: Зуєва Л.Є.), залишеним без
змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від
10.07.2007 р. (судді: Михайлов М.В., Тофан В.М., Журавльов О.О.)
визнано недійсними на майбутнє договори оренди майнового комплексу
АЗС за № 11/1 від 29.12.2004 р. та №22/2 від 29.12.2004 р.,
укладені ДП "Фірмою "Гомер" та ТОВ "Iскойл", а також визнано
недійсними на майбутнє додаткову угоду № 1 до договору оренди
№11/1 від 29.12.2004 р. і додаткову угоду № 1 до договору оренди №
22/2 від 29.12.2004 р.
Не погоджуючись з зазначеною постановою, позивач та
відповідач 1 звернулися до Вищого господарського суду України з
касаційними скаргами. Позивач просив частково скасувати постанову
апеляційного суду та визнати недійсними спірні договори з моменту
їх укладення, а відповідач просив постанову скасувати, а справу
направити на новий розгляд. В обгрунтування своїх вимог скаржники
посилаються на те, що господарськими судами неправильно
застосовані норми матеріального права.
28.11.2007 р. представник ДП Фірми "Гомер" подав заяву про
відмову від касаційних скарг. Разом з тим, подаючи заяву про
відмову від обох касаційних скарг ОСОБА_7 мала лише довіреність на
представлення інтересів ДП Фірми "Гомер" та не мала довіреності на
представлення інтересів позивача. Вищий господарський суд України
не знайшов підстав для прийняття відмови від касаційних скарг та
розглянув їх по суті.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування господарськими судами норм матеріального
та процесуального права, вважає, що касаційні скарги не підлягають
задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а
скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без
задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного
господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та
процесуального права.
Як встановив місцевий господарський суд, 29.12.2004 р. ДП
Фірма "Гомер" та ТОВ "Iскойл" уклали договір № 11/1 оренди
майнового комплексу АЗС, відповідно до умов якого ДП Фірма "Гомер"
здає, а ТОВ "Iскойл" приймає в оренду майновий комплекс АЗС,
розташований за адресою: Одеська обл., Овідіопольський район, с.
Прилиманське, пров. Нижній, 112.
Відповідно до п. 2.1.1. договору ДП Фірма "Гомер"
зобов'язалось у триденний строк з дня підписання договору надати
ТОВ "Iскойл" об'єкт оренди за актом приймання-передачі. Окрім
того, за додатковою угодою № 1, яка є невід'ємною частиною
договору, ДП Фірма "Гомер" зобов'язалась укласти в подальшому з
ТОВ "Iскойл" договір купівлі-продажу АЗС.
29.12.2004 р. ДП Фірма "Гомер" (орендодавець) та ТОВ "Iскойл"
(орендар) уклали договір № 22/2 оренди майнового комплексу АЗС,
відповідно до якого орендодавець здає, а орендар приймає в оренду
майновий комплекс АЗС, розташований за адресою: Одеська обл.,
Овідіопольський район, 12 км автодороги Одеса-Iллічівськ. Того ж
дня сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору оренди
майнового комплексу АЗС № 22/2, якою встановили, що орендна плата
складає 6123 грн. на рік.
Предметом позову є визнання недійсними зазначених вище
договорів та додаткових угод до них у зв'язку з відсутністю
повноважень у особи, яка уклала ці договори від імені орендодавця,
а саме -ОСОБА_1
Місцевий господарський суд з'ясував, що відповідно до статуту
ДП Фірми "Гомер", нова редакція якого зареєстрована
Овідіопольською районною адміністрацією 11.03.1999 р. НОМЕР_1,
його засновником є ТОВ "Овен". Пунктами 6.2, 6.3 статуту
передбачено, що до виключної компетенції засновника відносяться,
зокрема, призначення та звільнення з посади директора, який є
виконавчим органом ДП Фірми "Гомер" та призначається на роботу за
контрактом строком до 5 років. До компетенції директора віднесено
представництво підприємства у відносинах з будь-якими, в тому
числі іноземними, юридичними та фізичними особами, укладення на
Україні та за її кордоном угод, договорів від імені ДП Фірми
"Гомер", а також видача довіреностей на здійснення таких угод.
З статуту ТОВ "Овен", зареєстрованого рішенням № 721
виконкому Приморської райради народних депутатів м. Одеси
24.04.1992 р. вбачається, що його учасниками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
яким належать 98% та 2% відповідно статутного фонду.
Протоколом № 1 зборів засновників ТОВ "Овен" від 29.07.2003
р. у зв'язку зі смертю засновника ОСОБА_2, ОСОБА_3 призначено на
посаду директора ТОВ "Овен" та в.о. генерального директора ДП
Фірми "Гомер". 29.07.2003 р. по акту приймання-передачі ОСОБА_3
було передано круглі печатки ТОВ "Овен" та ДП Фірми "Гомер".
05.11.2003 р. директор ДП Фірми "Гомер" ОСОБА_4. подав заяву
про звільнення з посади за власним бажанням. Наказом від
21.11.2003 р., підписаним в.о. гендиректора ДП Фірма "Гомер"
ОСОБА_3, ОСОБА_4. звільнений з посади директора. Наказом № 3/1 від
27.07.2004 р. призначено на посаду директора ДП Фірми "Гомер"
ОСОБА_8
Разом з тим, представником відповідача надано акт
приймання-передачі круглої печатки ДП Фірми "Гомер" від 01.09.2004
р., який підписано ОСОБА_4 (звільнений 21.11.2003 р.) та ОСОБА_5
(без зазначення посади).
29.09.2004 р. проведено загальні збори засновників ТОВ "Овен"
на яких прийнято рішення визнати недійсним протокол загальних
зборів ТОВ "Овен" від 17.03.2003 р., а 28.10.2004 р. винесено
наказ № 5/1, згідно якого наказ ДП Фірми "Гомер" №1/01 від
01.09.2004 р. про призначення на посаду ОСОБА_1 на посаду
директора визнано незаконним.
Відповідач надав суду копію контракту від 17.03.2003 р.,
укладений ТОВ "Овен" в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1, за яким
ОСОБА_1 призначено на посаду директора ДП Фірми "Гомер" з
01.09.2004 р. Термін дії контракту з 01.09.2004 р. по 01.09.2009
р.
Господарський суд першої інстанції не прийняв як доказ
повноважень ОСОБА_1 копію контракту та копію протоколу загальних
зборів засновників ТОВ "Овен" від 17.03.2003 р., оскільки
оригінали зазначених документів не були надані суду.
Водночас, суд звернув увагу на те, що ОСОБА_2, який загинув
24.07.2003 р., володів 98 % частки статутного фонду ТОВ "Овен", а
ОСОБА_3 володіє 2% частки статутного фонду ТОВ "Овен". ОСОБА_3
прийняла законне рішення про призначення себе директором. Всю
фінансово-господарську діяльність по підприємству ДП Фірми "Гомер"
здійснювала директор ОСОБА_3, що також підтверджується копіями
податкових декларацій за період з 2004 по 2006 р., які підписані
директором ДП Фірми "Гомер" ОСОБА_3 (з відмітками ДПI).
Згідно листа Державного комітету України з питань
регуляторної політики та підприємництва від 19.12.2002 р.
№4-42-334/6786 кворум загальних зборів учасників доцільно
визначати за аналогією вимог, передбачених ст.53 Закону України
"Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
стосовно частки,
передбаченої самим товариством, тобто голосування і визначення
кворуму у вищому органі товариства проводиться без урахування
частки, що належить померлому учаснику.
Крім того, ухвалою Київського місцевого суду м. Одеси від
02.07.2004 р. заборонено проводити дії направлені на відчуження
майна ТОВ "Овен" та ДП Фірми "Гомер", однак всупереч забороні
ОСОБА_1 укладає додаткові угоди за №1 до договорів оренди майнових
комплексів АЗС, якими передбачено укладення в подальшому договорів
купівлі-продажу комплексу АЗС.
Місцевий господарський суд встановив, що 21.04.2005 р.
поновлено кримінальну справу по факту шахрайських дій та
використання підроблених документів. При розслідуванні
кримінальної справи проведена експертиза, якою встановлено, що
відбитки печатки з текстом "Україна, Овідіопільський район, с.
Прилиманське, Одеської обл., Фірми"Гомер" Дочірнє підприємство
№21030465", розташовані на документах, які наданні для експертизи,
а саме: наказ №1/01 від 01.09.2004 р. про призначення ОСОБА_1 на
посаду директора та на електрофотокопії протоколу зборів
засновників ТОВ "Овен" засновника ДП Фірми "Гомер" від 17.03.2003
р., нанесені не печаткою з текстом "Україна, Овідіопільський
район, с. Прилиманське, Одеської обл., Фірми "Гомер" Дочірнє
підприємство №21030465".
Згідно з ч.ч. 2-5 ст. 65 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
власник
здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо
або через уповноважені ним органи відповідно до статуту
підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва
господарською діяльністю підприємства власник (власники) або
уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.
У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір
(контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і
відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення,
умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням
сторін. Керівник підприємства без доручення діє від імені
підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади
і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у
відносинах з юридичними особами та громадянами, формує
адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності
підприємства в межах та порядку, визначених установчими
документами.
З аналізу ст. ст. 17, 18 Закону України № 755-IV від
15.05.2003 р. "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних
осіб - підприємців" ( 755-15 ) (755-15)
вбачається, що відомості про
юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до
Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі
відомостей з відповідних реєстраційних карток. В Єдиному
державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи:
повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його
наявності, ідентифікаційний код юридичної особи,
організаційно-правова форма, прізвище, ім'я та по батькові осіб,
які мають право вчиняти юридичні дії від мені юридичної особи без
довіреності, у тому числі підписувати договори, їх ідентифікаційні
номери фізичних осіб - платників податків, дані про наявність
обмежень щодо представництва від імені юридичної особи. Якщо
відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру,
були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і
можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не
внесено відповідних змін.
У довідках з ЄДРПОУ за №№ 4012, 3154 від 16.11.2004 р. та
01.11.2004 р, та №01-02-114-730 від 26.03.2007 р. зазначено, що
керівником ТОВ "Овен" та ДП Фірми "Гомер" є ОСОБА_3
Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, юридична
особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через
свої органи, які діють відповідно до установчих документів та
закону.
Оспорювані правочини укладені ДП Фірмою "Гомер" та ТОВ
"Iскойл". Підпис від імені ДП Фірми "Гомер" поставив ОСОБА_1,
посадове становище якого визначено, як директор ДП Фірми "Гомер",
але він не був працівником фірми чи її представником.
Виключна компетенція щодо призначення директора ДП Фірми
"Гомер" належить його власнику - ТОВ "Овен" (п.6.2 статуту ДП
Фірми "Гомер"). ТОВ "Овен" не призначало на посаду директора ДП
Фірми "Гомер" ОСОБА_1
Дані обставини свідчать, що на момент укладення оскаржуваних
договорів у ОСОБА_1 не було повноважень вчиняти юридичні дії від
імені ДП Фірми "Гомер", оскільки розбіжність між датою з якого
ОСОБА_3 в довідці ЄДРПОУ зазначена як директор ДП Фірми "Гомер"
(29.10.2004 р.) та датою укладення договорів (29.12.2004 р.)
доводить відсутність повноважень у ОСОБА_1 на момент укладення
договорів директора ДП Фірми "Гомер".
Статтею 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що кожна
сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як
на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак, відповідач не надав доказів легітимності призначення
директором ОСОБА_1, а саме в матеріалах справи відсутні: належним
чином оформлені та підписані уповноваженою особою контракт та
наказ про призначення директором, акт прийму-передачі штампів та
печаток ДП фірми "Гомер", первинні бухгалтерські документи, які б
свідчили, що на момент укладення спірних договорів ОСОБА_1 був
директором та мав повноваження на укладення таких договорів.
Відтак, господарський суд прийшов до висновку, що договори
оренди майнового комплексу за №11/1 та №22/2 від 29.12.2006 р. та
додаткові угоди до них, були укладені з недодержанням в момент
вчинення правочину стороною, а саме орендодавцем вимог, які
встановлені ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та з
порушенням законних прав та інтересів позивача, тому суд визнав
оспорювані правочини недійсними.
При цьому, суд зазначає, що за загальним правилом угода,
визнана недійсною вважається такою з моменту її укладення. Виняток
з цього правила становлять угоди, із змісту яких випливає, що вони
можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо
повернути усе одержане за ними, наприклад, вже здійснене
користування зі договором оренди. За таких обставин, суд визнав
договори оренди майнового комплексу за №11/1 та №22/2 від
29.12.2006 р. та додаткові угоди до них за №1, укладені ДП Фірмою
"Гомер" в особі директора ОСОБА_1 та ТОВ "Iскойл" в особі
директора ОСОБА_6 недійсними на майбутнє.
Господарський суд апеляційної інстанції погодився з
висновками місцевого господарського суду, які відповідають
фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам
матеріального і процесуального права, є законними та
обгрунтованими.
Твердження оскаржувачів про порушення і неправильне
застосування господарськими судами норм матеріального та
процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли
свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи
скасування законної та обгрунтованої постанови колегія суддів не
вбачає.
Окрім того, відповідно до вимог ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
10.07.2007 року у справі № 17-28/146-06-3902 залишити без змін.
Головуючий, суддя М. Михайлюк
Судді: Н. Дунаєвська
В. Рибак