ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2007 р.
№ 2/602
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. ,
Вовка I.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу
Політичної партії "Молода Україна"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2007
року
у справі за позовом
Політичної партії "Молода Україна"
до
третя особа
Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"
Київська міська рада
про
визнання договору оренди продовженим,
УСТАНОВИВ:
У листопаді 2006 року позивач звернувся до господарського
суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про визнання
договору оренди нерухомого майна від 01.07.2003 року продовженим у
зв'язку з наявністю правових підстав для продовження дії цього
договору на визначених у ньому умовах.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач
уточнив заявлені вимоги та просив вважати продовженим спірний
договір оренди на встановлених ним умовах.
Рішенням господарського суду м. Києва від 15.12.2006 року
позов задоволено та визнано продовженим договір оренди нерухомого
майна від 01.07.2003 року № 10/0769 на визначених у ньому умовах.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
24.04.2007 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано
та в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач вважає, що апеляційним судом
порушено і неправильно застосовано норми матеріального та
процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову
скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відзиви на касаційну скаргу від позивача та третьої особи до
суду не надходили.
У судовому засіданні оголошувалася перерва на 28.11.2007
року.
Заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи,
дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи
та прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, на підставі рішення
Київської міської ради від 29.05.2003 року № 507/667, між
сторонами було укладено договір № 10/0769 від 01.07.2003 року,за
умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач
зобов'язався прийняти в оренду нежиле приміщення загальною площею
34,20 кв.м. по вул. Хрещатик, 10А в м. Києві.
Пунктом 9.1 зазначеного договору встановлено строк його дії
до 29.05.2006 року.
У пункті 9.3 договору передбачено, що після закінчення його
строку він може бути продовжений на підставі рішення Київської
міської ради.
Листом № 042/11/6-3492 від 29.05.2006 року Головне управління
комунальної власності м. Києва повідомило позивача та відповідача
про укладення тимчасового договору оренди на умовах попереднього
договору до розгляду питання про дозвіл на переукладення основного
договору оренди Київською міською радою.
Листом № 155/05-1246 від 02.06.2006 року позивач повідомив
відповідача про закінчення строку договору оренди та надання
документів для укладення договору оренди.
Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про
продовження договору оренди нерухомого майна у зв'язку з наявністю
в нього переважного права на це продовження та погодження з
Київською міською радою.
Відповідно до п.п.2,3 ч.1 ст. 287 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
орендодавцями щодо комунального майна є органи,
уповноважені місцевими радами управляти майном, відповідно щодо
майна, яке є у комунальній власності; комунальні
підприємства -щодо окремого індивідуально визначеного майна, а з
дозволу орендодавців, зазначених у пункті 2 цієї статті щодо
нерухомого майна.
Згідно з частиною 2 пункту 4 Розділу IХ "Прикінцеві
положення" ГК України ( 436-15 ) (436-15)
до господарських відносин, що
виникли до набрання чинності відповідними положеннями
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, зазначені положення
застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують
існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Проте, суди попередніх інстанцій на зазначене уваги не
звернули та не з'ясували обставин щодо наявності права в позивача
бути орендодавцем нерухомого майна, яке перебуває в комунальній
власності, за спірним договором після 01.01.2004 року.
Водночас, судам слід було мати на увазі, що за вимогами ст. 1
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
до
господарського суду мають право звертатися підприємства, установи,
організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні),
громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення
юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта
підприємницької діяльності, за захистом своїх порушених або
оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ч.2 ст. 17 Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
у разі відсутності
заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору
оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії
договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих
самих умовах, які були передбачені договором.
Аналогічна норма також міститься в частині 4 статті 284
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
У той же час, суди обох інстанцій не з'ясували питання про
те, чи є повідомлення позивача про припинення договору оренди за
закінченням його строку заявою належного орендодавця.
До того ж, за п.9.3 спірного договору оренди його дія може
бути продовжена на підставі рішення Київської міської ради, на що
суди не звернули уваги та не з'ясували обставин, пов'язаних з
наявністю заяви від належного орендодавця про припинення договору
оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії
договору.
Разом з цим, застосування судами ст. 9 Закону України "Про
оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
до спірних
правовідносин є помилковим, оскільки предметом позову в даній
справі є вимоги не про укладення договору оренди, а про його
продовження.
За таких обставин, прийняті судові рішення обох інстанцій не
можна визнати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати
викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 -111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Політичної партії "Молода Україна"
задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
24.04.2007 року та рішення господарського суду м. Києва від
15.12.2006 року скасувати, і справу № 2/602 передати на новий
розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий суддя В.Перепічай
Судді I.Вовк
П.Гончарук