ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2007 р.
№ 35/316
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П.-головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу суб'єкта підприємницької
діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Донецьк (далі -СПД ОСОБА_1)
на рішення господарського суду Донецької області від
12.07.2007 та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
21.08.2007
зі справи № 35/316
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної
особи ОСОБА_2, м. Донецьк (далі -СПД ОСОБА_2.),
суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3,
м. Донецьк (далі -СПД ОСОБА_3) та
суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4,
м. Донецьк (далі -СПД ОСОБА_4)
до СПД ОСОБА_1 та
суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_5,
м. Донецьк (далі -СПД ОСОБА_5),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет
спору, на стороні відповідачів -Державний департамент
інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, м.
Київ (далі -Державний департамент),
про визнання патентів України на промислові зразки
недійсними.
Судове засідання проведено за участю представників:
СПД ОСОБА_2 -ОСОБА_6, ОСОБА_7,
СПД ОСОБА_3 -не з'яв.,
СПД ОСОБА_4 -не з'яв.,
СПД ОСОБА_1 -не з'яв.,
СПД ОСОБА_5. -не з'яв.,
Державного департаменту -не з'яв.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
СПД ОСОБА_2., СПД ОСОБА_3, СПД ОСОБА_4 звернулися до
господарського суду Донецької області з позовом до СПД ОСОБА_1 та
СПД ОСОБА_5., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на
предмет спору, на стороні відповідачів -Державний департамент, про
визнання патентів України на промислові зразки недійсними.
Рішенням господарського суду Донецької області від 12.07.2007
(суддя Мальцев М.Ю.), залишеним без змін постановою Донецького
апеляційного господарського суду від 21.08.2007 (колегія суддів у
складі: суддя Алєєва I.В. -головуючий, судді Величко Н.Л.,
М'ясищев А.М.), позов задоволено з мотивів невідповідності
запатентованого промислового зразка умовам патентоспроможності.
СПД ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та
постанову господарських судів зі справи у зв'язку з порушенням
ними норм матеріального та процесуального права зокрема, статті 16
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(далі -ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
), статті 1 та пункту 1-1 частини першої статті 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) та припинити провадження у справі.
Державний департамент подав Вищому господарському суду
України відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив свою правову
позицію щодо даного спору та просив врахувати її у прийнятті
рішення зі справи.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце
розгляду касаційної скарги.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями
обставин справи правильність застосування ними норм матеріального
і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін
та третьої особи, Вищий господарський суд України дійшов висновку
про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду
на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено:
- 15.06.2004 в офіційному бюлетені "Промислова власність"
опубліковано відомості про видачу СПД ОСОБА_1 та СПД ОСОБА_5
патентів України НОМЕР_1 та НОМЕР_2на промисловий зразок
IНФОРМАЦIЯ_1, заявки про видачу яких було подано 30.03.2004;
- в обгрунтування позовних вимог (з урахуванням їх уточнення)
зазначено, що вказані промислові зразки використовувалися
позивачами до дати подання відповідачами заявки про видачу
оспорюваних патентів, а в зв'язку з набуттям відповідачами права
інтелектуальної власності за цими патентами та їх вимогами про
припинення виробництва дверей з використанням відповідних
промислових зразків здійснюються перешкоди в господарській
діяльності позивачів;
- 20.03.2002 Федеральною службою з інтелектуальної власності,
патентів і товарних знаків (Роспатент) видано патент № НОМЕР_3,
який засвідчує право авторства ОСОБА_8 на промисловий зразок
IНФОРМАЦIЯ_1 та право власності на даний промисловий зразок
Лабораторії експериментальних меблів "ОСОБА_8-Студія", і цим
фактом оспорюється характер новизни промислових зразків за
патентами України НОМЕР_1 та НОМЕР_2
- за ухвалою суду у справі було проведено експертизу об'єктів
інтелектуальної власності; згідно з висновком цієї експертизи від
30.05.2007 № 11719 сукупність суттєвих ознак промислових зразків
за патентами України НОМЕР_1 та НОМЕР_2стала загальнодоступною в
світі до дати подання заявки до Установи -30.03.2004.
Причиною спору у справі стало питання про наявність підстав
для визнання патентів на промислові зразки недійсними.
Преамбулою Закону України "Про охорону прав на промислові
зразки" ( 3688-12 ) (3688-12)
(далі -Закон) встановлено, що цей Закон
регулює відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням
права власності на промислові зразки в Україні.
Відповідно до статті 25 Закону патент може бути визнано у
судовому порядку недійсним повністю або частково, зокрема, у разі
невідповідності запатентованого промислового зразка умовам
патентоспроможності, визначеним цим Законом.
Твердження скаржника про те, що Законом встановлено обмеження
щодо осіб, які мають право звернутися до суду з позовом про
визнання недійсним патенту на промисловий зразок, та що таке право
мають лише суб'єкти права інтелектуальної власності на промисловий
зразок (винахідник, автор промислового зразка та інші особи, які
набули прав на промисловий зразок за договором чи законом), є
неправомірним, оскільки право інтелектуальної власності -це лише
право на результати інтелектуальної діяльності, між тим як із
зазначеної преамбули Закону вбачається, що він регулює всі
відносини, пов'язані із набуттям і здійсненням права власності на
промислові зразки.
Відповідно до статті 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства,
установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі
іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без
створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу
суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до
господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних
прав і охоронюваних законом інтересів.
Статтею 11 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що цивільні
права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами
цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені
цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та
обов'язки. Згідно з частиною другою цієї статті підставами
виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та
інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів
та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання
майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші
юридичні факти. Зазначений перелік не є вичерпним.
Відповідно до статті 16 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
: кожна особа
має право звернутися до суду за захистом свого особистого
немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту
цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання
правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право;
відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове
виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення
правовідношення; відшкодування збитків та інші способи
відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової)
шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу
державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або
органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб;
суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що
встановлений договором або законом.
При цьому слід враховувати, що, як зазначено в рішенні
Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп
( v009p710-97 ) (v009p710-97)
, частину першу статті 55 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
треба розуміти так, що кожному гарантується захист
прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у
правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без
громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або
порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації
або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Отже, стаття 55
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
гарантує судовий захист прав і
свобод людини і громадянина, незважаючи на наявність у правових
нормах вказівки на можливість такого захисту.
Пунктом 1-1 частини першої статті 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі,
зокрема, якщо відсутній предмет спору. Відсутність предмету спору
означає відсутність спірного матеріального правовідношення між
сторонами, але не відсутність предмету позову. Предметом позову є
матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, які
кореспондуються із способами цивільного захисту, зазначеними у
названій статті 16 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
З огляду на викладене доводи касаційної скарги щодо порушення
попередніми судовими інстанціями приписів статті 16 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, статті 1 та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не знаходять підтвердження.
Не встановлено й інших порушень судами норм матеріального та
процесуального права, а тому у Вищого господарського суду України
відсутні підстави для скасування законних та обгрунтованих судових
рішень.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 - ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Донецької області від 12.07.2007
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
21.08.2007 зі справи № 35/316 залишити без змін, а касаційну
скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи
ОСОБА_1 -без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя I. Бенедисюк
Суддя Б. Львов