ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2007 р.
№ 20/330д/07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
ТзОВ "Агрофірма "Хортиця"
на постанову
від 19.09.07 Запорізького апеляційного господарського суду
у справі
№ 20/330д/07 господарського суду Запорізької області
за позовом
ТзОВ "Агрофірма "Хортиця"
до
Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької
області
про
спонукання укласти додаткову угоду до договору найму
у справі взяли участь представники
позивача:
відповідача:
ВСТАНОВИВ:
У липні 2007 року позивач звернувся до господарського суду з
позовом до Долинської сільської ради Запорізького району
Запорізької області про спонукання укласти додаткову угоду до
договору найму (оренди) цілісного майнового комплексу від
26.09.2005р. наступного змісту: "наймач зобов'язаний застрахувати
орендоване майно на користь наймодавця".
Рішенням господарського суду Запорізької області 07.08.07
(суддя Гандюкова Л.П.), залишеним без змін постановою Запорізького
апеляційного
господарського суду від 19.09.07 (колегія суддів у
складі:Мирошниченка М.В., Зубкової Т.П., Хуторного В.М.) у
задоволенні позовних вимог відмовлено.
Судові акти мотивовані тим, що на підставі рішення
господарського суду у справі № 4/15д/07, яке набрало законної
сили, було встановлено, що договір найму цілісного майнового
комплексу від 26.09.2005р. є неукладеним. А тому зазначений
договір не є підставою для виникнення прав та обов'язків сторін.
Судом також встановлено, що позивач не звертався до відповідача з
пропозицією про укладення додаткової угоди, в якій була умова про
страхування орендованого майна.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ТОВ "Агрофірма
"Хортиця"звернулось з касаційною скаргою, в якій просить їх
скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої
інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та
процесуального права.
Скаржник посилається на те, апеляційний суд прийняв постанову
без присутності позивача, який належним чином не був повідомлений
про час і місце слухання справи.
Також скаржник зазначає, що договір найму (оренди) ЦМК було
укладено на підставі рішення Долинської сільської ради №176 від
16.08.05, яке є чинним, але суд помилково дійшов висновку, що
підстави для укладання додаткової угоди відсутні. В порушення
ст.174 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, де вказано, що
господарські зобов'язання можуть виникати з акту управління
господарською діяльністю, суд вказує на те, що між сторонами не
виникали права та обов'язки.
В порушення ч.2 та ч.3 ст. 181 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, суд
помилково вважає, що листи ТОВ "Агрофірма "Хортиця" №46/1 та №54
не свідчать про пропозицію укласти додаткову угоду. На думку
скаржника, факт того, що пропозиція укласти угоду не направлялась
у вигляді проекту самої угоди не вважається відсутністю
пропозиції. Пропозиція може бути у вигляді проекту угоди, а може
бути і листом про намір укладання угоди.
Скаржник зазначає, що спірний договір містить в собі всі
необхідні істотні умови і правових підстав для визнання його
неукладеним немає. Окрім того, відповідачем як орендарем сумлінно
виконувались умови договору .
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст.111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій
норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Попередніми судовими інстанціями встановлене наступне.
26.09.2005р. між територіальною громадою с. Долинське в особі
Долинської сільської ради (наймодавець) і ТОВ "Агрофірма
"Хортиця"(наймач) був підписаний договір найму (оренди) цілісного
майнового комплексу, згідно з п.1.1 якого наймодавець передає на
підставі рішення №176 Долинської сільської ради Запорізького
району Запорізької області від 16.08.2005р., а наймач приймає у
строкове платне користування нерухоме майно, а саме: споруди,
зазначені літерами (згідно технічного паспорту БТI) А, Б, К, М, Н,
Р та приміщення загальною площею 210,7 кв.м, розташоване у споруді
літера 3, що розташовані за адресою: Запорізька область,
Запорізький район, с. Нове Запоріжжя, вул. Кірова, 1-г, що
знаходиться на балансі наймодавця.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що
в договорі найму від 26.09.2005р. не зазначена така істотна умова
як страхування орендарем взятого ним в оренду майна.
Позивач направив відповідачу лист №46/1 від 20.03.07 (а.с.13)
з пропозицією підписати додаткову угоду до договору найму з метою
приведення такого договору у відповідність з діючим
законодавством, проте відповідач фактично не розглянув зазначену
пропозицію. У зв'язку з цим, позивач звернувся з позовом в суд про
спонукання відповідача укласти додаткову угоду до договору найму
(оренди) цілісного майнового комплексу від 26.09.2005р. наступного
змісту: "наймач зобов'язаний застрахувати орендоване майно на
користь наймодавця".
31.01.2007р. господарським судом Запорізької області у справі
№4/15д/07 (за позовом Долинської сільської ради до ТОВ "Агрофірма
"Хортиця"про визнання недійсним договору найму (оренди) цілісного
майнового комплексу від 26.09.2005р. та стягнення збитків) було
прийнято рішення, яким у задоволенні зазначеного позову
відмовлено. При розгляді справи № 4/15д/07 господарським судом
встановлено, що договір найму від 26.09.2005р. є неукладеним,
оскільки сторонами не досягнуто згоди по всім істотним умовам, що
необхідні для договорів даного виду, у т.ч. страхування орендарем
взятого ним в оренду майна.
Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог,
попередні судові інстанції виходили з того, що зазначене рішення
господарського суду у справі № 4/15д/07 набрало законної сили.
Однак, на час розгляду касаційної скарги суду стало відомо,
що рішення у справі №4/15д/07, на яке посилалися попередні судові
інстанції як на підставу у відмові у задоволення позовних вимог,
було скасовано постановою ВГСУ від 22.10.07, справу було
направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою скасування прийнятого у справі №4/15д/07 рішення
стало неповне встановлення обставин справи, а саме, судом фактично
не перевірено доводи ТОВ "Агрофірма "Хортиця" щодо обставин
укладення договору оренди, а саме про те, що проект договору найму
(оренди) цілісного майнового комплексу від 29.09.2005 було
запропоновано Долинською сільською Радою, також нею було надано
при укладенні договору розрахунок орендної плати. Судом також не
з'ясовано, чи вчинялись сторонами вказаного договору дії щодо
приведення його у відповідність із вимогами ст.10 Закону України
"Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
,
зокрема, шляхом внесення змін.
Підстави укладення, зміни та розірвання договору викладені в
ст.638 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Порядок зміни та розірвання господарських договорів
встановлений ст.188 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, частиною 2 якої
передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити
або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій
стороні за договором.
Позивач вважає такою пропозицією лист за вих. № 46/1 від
20.03.2007р., в якому позивач просив відповідача передати
додатково в оренду всі інші літери майнового комплексу, що
залишились, а також повідомлялось про готовність підписати всі
необхідні документи (додаткова угода і т.п.) для приведення
договору у відповідність до вимог чинного законодавства.
Приймаючи судові рішення, суди не звернули увагу на вимоги
п.1 ст. 181 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, якою зазначено, зокрема, що
допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб,
тобто шляхом обміну листами, Факсограмами,телеграмами,
телефонограмами, тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до
виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги
до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ст. 10 ЗУ "Про оренду державного та
комунального майна " ( 2269-12 ) (2269-12)
істотними умовами договору оренди
є:
об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її
індексації);
термін, на який укладається договір оренди;
орендна плата з урахуванням її індексації;
порядок використання амортизаційних відрахувань;
відновлення орендованого майна та умови його повернення;
виконання зобов'язань;
відповідальність сторін;
страхування орендарем взятого ним в оренду майна;
обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки
орендованого майна.
Зазначені обставини, які безпосередньо стосуються предмета
даного господарського спору, судом першої та апеляційної інстанції
всупереч вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не досліджені і їм не надано правової оцінки,
що робить неможливим перевірку юридичної оцінки всіх обставин
справи.
Колегія суддів дійшла висновку, що справа підлягає
направленню на новий розгляд.
При повторному розгляді справи суду першої інстанції
необхідно усунути зазначені недоліки, ретельно з'ясувати всі
обставини справи, що стосуються предмету позову. Відповідно
встановленим обставинам правильно застосувати норми матеріального
та процесуального права і винести законне, обгрунтоване рішення.
Окрім цього, заслуговують на увагу посилання скаржника на
порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Так, ухвалою від 03.09.07 про прийняття апеляційної скарги до
провадження, суд апеляційної інстанції пунктом 3 зобов'язав
представника позивача з'явитися у судове засідання, однак, не
з'ясувавши причину його неявки, прийняв постанову за його
відсутністю.
Розглянувши справу у відсутності позивача, місцевий суд
позбавив останнього можливості надати докази в захист своїх
інтересів, що протиричіть вимогам ст.ст. 4-2, 4-3, 22 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, чим також допустив неповноту в дослідженні доказів у
справі.
Таким чином, порушення судом п.2 ст.111-10 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
є в будь-якому випадку підставою для скасування
прийнятого у справі судового рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТзОВ "Агрофірма "Хортиця"задовольнити
частково.
Рішення господарського суду Запорізької області 07.08.07 та
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
19.09.07 у справі № 20/330д/07 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Запорізької області.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді Є.Чернов
В.Цвігун