ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     22 листопада 2007 р.
 
     № 32/112-07
 
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
     головуючого, судді
 
     суддів
 
     Кота О.В.
 
     Владимиренко С. В.
 
     Шевчук С.Р.
 
     розглянувши касаційну скаргу
     товариства  з  обмеженою   відповідальністю   "Торговий   дім
"Приват"
 
     на рішення господарського суду Дніпропетровської області  від
03.04.2007р. та
 
     постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 25.06. 2007 року
 
     у справі № 32/112-07
 
     за позовом
 
     товариства  з  обмеженою   відповідальністю   "Торговий   дім
"Приват"
 
     До
 
     За участю 3-ї особи на стороні відповідача
 
     відкритого акціонерного товариства Комерційного банку "Надра"
     товариства  з  обмеженою   відповідальністю   "Торговий   дім
"Олександрія-хліб"
 
     Про
 
     визнання недійсним договору застави
 
     за участю представників:
 
     позивача: Кравченко Н.Г., Лобач О.М.;
 
     відповідача: Суденко Р.В.;
 
     третьої особи: не з'явились;
 
                            встановив:
 
     Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від  3
квітня 2007 року (суддя Васильєв О.Ю.)  у  справі  №  32/112-07  в
позові ТОВ "Торговий дім "Приват" про визнання недійсним з моменту
укладення договору застави майнових прав №  0320052111011  від  21
листопада  2005  року,  укладеного  між  ВАТ  КБ  "Надра"  та  ТОВ
"Торговий дім "Приват" відмовлено в повному обсязі.
 
     Постановою  Дніпропетровського  апеляційного   господарського
суду від 25 червня 2007  року  (судді  Нуменко  I.М.,  Ясир  Л.О.,
Джихур О.В.) рішення місцевого господарського  суду  залишено  без
змін.
 
     ТОВ   "Торговий   дім   "Приват"   звернулось    до    Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в  якій  просить
скасувати   рішення   місцевого    та    постанову    апеляційного
господарських судів, оскільки судами  при  винесенні  оскаржуваних
судових актів порушено норми матеріального та процесуального права
та  прийняти  нове  рішення,  яким  позовні  вимоги   задовольнити
повністю.
 
     Заслухавши  пояснення   представників   сторін,   перевіривши
повноту встановлення  господарськими  судами  обставин  справи  та
правильність  застосування  норм  процесуального  права,   колегія
суддів  дійшла  висновку,  що   касаційна   скарга   не   підлягає
задоволенню, виходячи з наступного.
 
     Господарськими судами встановлено наступне.
 
     21 листопада 2005 року між  ВАТ  КБ  "Надра"  (банк)  та  ТОВ
"Торговий  Дім  "Приват"  (вкладник)  було  укладено   договір   №
0320052111798/Д   строкового   банківського   вкладу   (депозиту),
відповідно до умов якого вкладник перерахував на  свій  депозитний
рахунок № 26101000798002 в філії ВАТ КБ "Надра" в м.  Олександрії,
грошові кошти в сумі 7 124 500,00 грн., строком  на  3  дні,  дата
повернення вкладу -23 листопада 2005  року,  процентна  ставка  по
вкладу -6 % річних.
 
     21 листопада 2005 року між  ВАТ  КБ  "Надра"  (банк)  та  ТОВ
"Торговий  Дім  "Олександрія-хліб"  (позичальник)  було   укладено
кредитний договір № 0320052111011, відповідно до  умов  якої  банк
надав, а позичальник отримав кредит в розмірі 6  412  000,00  грн.
строком з 21.11.2005 р. по 22.11.2005 р. із сплатою 9,5  %  річних
шляхом перерахування коштів єдиним траншем у день підписання цього
договору. Розділом 2 цього кредитного  договору  визначено,  що  в
якості забезпечення своєчасного  повернення  кредиту,  укладається
договір застави майнових прав за договором строкового банківського
вкладу (депозиту) № 0320052111798/Д від 21.11.2005 р. в сумі 7 124
500,00 грн., оформлений у ВАТ КБ "Надра".
 
     21 листопада 2005 року між ВАТ КБ "Надра" (заставодержець) та
ТОВ  "Торговий  Дім  "Приват"  (заставодавець)  укладено   договір
застави майнових прав № 0320052111011, відповідно  до  умов  якого
заставодавець в забезпечення виконання  зобов'язань  за  кредитним
договором передає заставодержателю  в  заставу  майнові  права  за
договором банківського  вкладу,  укладений  між  заставодавцем  та
боржником. Майнові права, що належать  заставодавцю  за  договором
банківського вкладу, оцінюються сторонами в сумі 7 124 500,00 грн.
 
     Позивач  звернувся  з   вимогами   про   визнання   недійсним
вищевказаного договору.
 
     Відповідно   до   ст.207   Господарського   кодексу   України
( 436-15 ) (436-15)
        , господарське зобов'язання, що  не  відповідає  вимогам
закону, або вчинено з метою,  яка  завідомо  суперечить  інтересам
держави  і  суспільства,  або  укладено  учасниками  господарських
відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції
(спеціальної правосуб'єктності), може бути  на  вимогу  однієї  із
сторін визнано судом недійсним повністю або в частині.
 
     Угода може бути визнана  недійсною  з  підстав,  передбачених
законом.   Вирішуючи   спори   про   визнання   угод   недійсними,
господарський суд повинен встановити  наявність  тих  обставин,  з
якими  закон  пов'язує  визнання  угод   недійсними   і   настання
відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту  угод  вимогам
закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін
за угодою, тощо.
 
     Господарськими судами  встановлено,  що  оспорюваний  договір
відповідає вимогам Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
        ,  "Про
забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обмежень",  а  саме  в
розділі   оспорюваного   договору   застави   майнових   прав    №
0320052111011 "Визначення  термінів"  чітко  визначені  терміни  :
"кредитний  договір",  "зобов'язання",   "позичальник",   "строк",
"предмет   застави",   "майнові   права",   "боржник",    "договір
банківського  вкладу",  та  зроблені   посилання   на   відповідні
договори. Суди  прийшли  до  обгрунтованого  висновку,  що  змісту
договору достатньо для  визначення  суті  забезпеченої  вимоги  та
ідентифікації предмета застави.
 
     За   таких   обставин,   господарські    суди    обгрунтовано
задовольнили вимоги за первісним позовом, і як наслідок правомірно
прийшли  до  висновку  щодо  необгрунтованості  вимог  зустрічного
позову, відсутності підстав для розірвання інвестиційного договору
з підстав невиконання обов'язків позивачем.
 
     Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами  в
порядку  ст.  43  ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
          всебічно,   повно   і
об'єктивно  досліджено  матеріали  справи  в   їх   сукупності   і
правомірно  застосовано  норми  процесуального  та   матеріального
права.
 
     Виходячи з наведеного, судова колегія не вбачає  підстав  для
скасування чи зміни оскаржуваних судових актів.
 
     Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9  -  111-11  ГПК  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
     Рішення господарського  суду  Дніпропетровської  області  від
03.04.2007  р.  та   постанову   Дніпропетровського   апеляційного
господарського  суду  від  25.06.2007  р.  залишити  без  змін,  а
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий
дім "Приват" - без задоволення.
 
     Головуючий суддя О. Кот
 
     судді: С. Владимиренко
 
     С. Шевчук