ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2007 р.
№ 16/106
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -судді
Грека Б.М. -(доповідача у справі)
суддів :
Жаботиної Г.В.,
Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Iзоляція"
на постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду
05.09.07
у справі
№ 16/106
господарського суду
Полтавської області
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Iзоляція"
до
Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод
технічного вуглецю"
про
визнання договору недійсним
за участю представників від:
позивача
Галанський Д.П. (дов. від 25.07.07)
відповідача
Сухом'яткін К.М. (дов. від 12.12.06)
В С Т А Н О В И В :
Відкрите акціонерне товариство "Iзоляція" звернулося до
господарського суду Полтавської області з позовом до Відкритого
акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю"
про визнання договору поруки від 09.12.04 недійсним та стягнення
144000,00 грн. вартості послуг, одержаних за договором поруки.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.05.07
(суддя Тимошенко О.М.), залишеним без змін постановою Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 05.09.07
(колегія суддів у складі: головуючого-судді Мазур Л.М., суддів:
Зеленіної Н.I., Жук Г.А.), в позові відмовлено з підстав
необгрунтованості позову.
Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, позивач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просив їх скасувати у зв'язку з порушенням судами
ст.ст. 84, 101, 104 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами було встановлено, що 09.12.04 між ВАТ
"Iзоляція"(поручитель) та ВАТ "Кременчуцький завод технічного
вуглецю"(емітент) був укладений договір поруки, пунктом 1.2 якого
поручитель поручився перед власниками облігацій, визначених в п.
2.9 цього договору, за виконання емітентом своїх зобов'язань за
облігаціями щодо відшкодування власникам номінальної вартості
облігацій, в передбачений в облігації строк, та щодо виплати
визначеного облігацією фіксованого процента. Згідно актів
здачі-приймання робіт (а.с.13-37), що підписані представниками
сторін та скріплені печатками Товариств, були надані послуги
поруки відповідно договору від 09.12.04 на загальну суму 231948,40
грн.
ВАТ "Iзоляція" звернулося до господарського суду Полтавської
області з позовною заявою до ВАТ "Кременчуцький завод технічного
вуглецю", в якій просило на підставі ст.ст. 203, 215, 216 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 203, 208 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, ст.ст.
1, 4, 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне
регулювання ринків фінансових послуг" ( 2664-14 ) (2664-14)
визнати договір
поруки від 09.12.04 недійсним та стягнути в порядку реституції
144000,00 грн.
В позові про визнання недійсним договору поруки від 09.12.04
судами відмовлено, оскільки позивачем не доведено систематичного
надання ним фінансових послуг, відтак, наявності підстав,
передбачених ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, для визнання договору поруки недійсним. Вищий
господарський суд України погоджується з висновками судів, з
огляду на наступне.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та
державне регулювання ринків фінансових послуг" ( 2664-14 ) (2664-14)
надання
поручительств є фінансовою послугою. Згідно ч. 1 ст. 5 зазначеного
закону, фінансові послуги надаються фінансовими установами, а
також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними
особами-суб'єктами підприємницької діяльності. Можливість та
порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які
за своїм правовим статусом не є фінансовими установами,
визначаються законами та нормативно-правовими актами державних
органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ
та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.(ч.4
ст. 5 Закону).
Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків
фінансових послуг України від 22.01.04 № 21 ( z0492-04 ) (z0492-04)
затверджене Положення про надання окремих фінансових послуг
юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм
правовим статусом не є фінансовими установами (далі - Положення).
Даним Положенням передбачено, що його дія поширюється на юридичних
осіб, які систематично надають фінансові послуги. За змістом п.1.4
цього Положення тільки систематичне надання фінансових послуг
передбачає взяття на облік юридичної особи в Держфінпослуг. Тобто,
спірний договір не суперечить ст. 4 Закону України "Про фінансові
послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"
( 2664-14 ) (2664-14)
та не підлягає визнанню недійсним.
А відтак, вимоги про стягнення в порядку реституції 144000,00
грн. відсутні, оскільки реституція в порядку ст.216 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
застосовується виключно при визнанні
недійсним договору. Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути
підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову
апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як
вона ухвалена при повному з'ясуванні судами всіх обставин справи
та при вірному правозастосуванні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-10 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Iзоляція" залишити без задоволення, постанову Київського
міжобласного апеляційного господарського суду 05.09.07 у справі №
16/106 залишити без змін.
Головуючий - суддя Б. Грек
Судді Г. Жаботина
Л. Стратієнко