ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2007 р.
№ 14/222-07-4621
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Уліцького А.М.,
суддів:
Жаботиної Г.В.,
Чернова Є.В.
розглянувши касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси
на постанову
від 21.08.07 Одеського апеляційного господарського суду
та на рішення
від 09.07.07
у справі
№14/222-07-4621
господарського суду
Одеської області
за позовом
Заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах
держави в особі Міністерства охорони здоров'я України в особі
Клінічного санаторію ім. В.П.Чкалова
до
Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю "Iрен-Агронатурпродукт"
третя особа
Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси
про
стягнення 18887,87 грн.
за участю представників сторін
від позивача 1:
Морачов О.В., дов.
від позивача 2:
Дергачова А.В., дов.
від відповідача:
у засідання не прибули
від третьої особи:
у засідання не прибули
від ГПУ:
Савицька О.В., посв.
ВСТАНОВИВ:
Заступник прокурора Приморського району м. Одеси звернувся до
господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави
в особі Міністерства охорони здоров'я України в особі Клінічного
санаторію ім. В.П.Чкалова до Сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю "Iрен-Агронатурпродукт" за участю в
якості третьої особи Державної податкової інспекції у Приморському
районі м. Одеси про стягнення на користь позивача несплаченого
податку на землю в сумі 18887,81 грн.
Позов мотивовано тим, що позивачем сплачено земельний податок
за земельну ділянку, яка використовується відповідачем, тому
спірна сума є заборгованістю відповідача перед позивачем.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на відсутність
у прокурора права звертатись з позовом в інтересах санаторію, а
також відсутність у нього спірної заборгованості перед позивачем,
оскільки він не є платником земельного податку. Крім того,
відповідач зазначив про пропуск прокурором строку позовної
давності.
Рішенням від 09.07.07 господарський суд Одеської області
(суддя Горячук Н.О.) у позові відмовив.
Рішення мотивовано відсутністю у відповідача підстав для
сплати земельного податку, а також відхиленням доводів прокурора
щодо поновлення строку позовної давності.
Постановою від 21.08.07 Одеський апеляційний господарський
суд (колегія суддів у складі: Мирошниченко М.А. -головуючого,
Бєляновського В.В., Шевченко В.В.) рішення залишив без змін,
погодившись з висновками суду першої інстанції.
Також суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність у
Міністерства охорони здоров'я України та Клінічного санаторію ім.
В.П.Чкалова повноважень щодо стягнення на свою користь земельного
податку.
Ухвалою від 11.10.07 Вищий господарський суд України
призначив до розгляду клопотання про прийняття до касаційного
провадження касаційної скарги третьої особи.
З огляду на надання скаржником до судового засідання
витребуваних судом доказів судова колегія дійшла висновку про
прийняття касаційної скарги до провадження та розгляд її по суті.
Також скаржником уточнено вимоги касаційної скарги щодо скасування
рішення і постанови та направлення справи на новий розгляд до суду
першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована наявністю у відповідача спірного
боргу, що не дає можливості в повній мірі фінансувати потреби
санаторію як державного закладу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників
позивачів та Генеральної прокуратури України, перевіривши
матеріали справи, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, у мотивувальній
частині позову у справі йдеться про те, що звернення прокурору до
господарського суду зумовлено наявністю боргу відповідача перед
позивачем у вигляді несплаченого податку на землю. Проте наявність
певних договірних відносин щодо відповідної земельної ділянки і,
як наслідок, виникнення у відповідача заборгованості перед
позивачем судом не встановлено.
Разом з тим, в позовній заяві прокурор заявив вимоги про
стягнення з відповідача на користь Клінічного санаторію ім.
В.П.Чкалова несплаченого податку на землю в сумі 18887,81 грн. При
цьому прокурор посилається на положення ст. 96 Земельного кодексу
України ( 2768-14 ) (2768-14)
, згідно з якою землекористувачі зобов'язані
своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Пунктом 2 ст. 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
на
прокуратуру України покладається представництво інтересів
громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру"
( 1789-12 ) (1789-12)
підставою представництва в суді держави є наявність
порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших
державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності)
фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і
державою.
Згідно зі ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників,
які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В
позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає
порушення інтересів держави і обгрунтовує необхідність їх захисту.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
податок є обов'язковим платежем, що справляється з
юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
платежі за землю зараховуються до відповідних місцевих
бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України
( 2542-14 ) (2542-14)
для плати за землю.
В силу п. 8 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
плата за землю (земельний податок, а також орендна
плата за земельні ділянки державної і комунальної власності)
належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових
платежів).
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює
порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед
бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів
(обов'язкових платежів) є Закон України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, який у п. 1.16 ст. 1 визначає
орган стягнення як державний орган, уповноважений здійснювати
заходи із забезпечення погашення податкового боргу у межах
компетенції, встановленої законами. Відповідно до пп. 2.3.1 п. 2.3
ст. 2 цього закону органами, уповноваженими здійснювати заходи з
погашення податкового боргу (далі -органи стягнення), є виключно
податкові органи, а також державні виконавці у межах їх
компетенції.
Згідно з ч. 3 ст. 50 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
органи стягнення забезпечують своєчасне та в повному обсязі
надходження до державного бюджету податків, зборів (обов'язкових
платежів) та інших доходів відповідно до законодавства.
Статтею 27 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
також встановлено, що контроль за правильністю обчислення і
справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні
ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами
державної податкової служби.
Виходячи з аналізу вказаних норм, слід погодитись з висновком
суду апеляційної інстанції, що Міністерство охорони здоров'я
України та Клінічний санаторій ім. В.П.Чкалова згідно з
положеннями чинного законодавства не уповноважені державною
отримувати податок на землю, який повинен зараховуватись до
бюджету, а відтак вказані особи не мають право стягувати його на
свою користь.
Слід також відмітити відсутність обставин, передбачених п. 1
ст. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, оскільки при зверненні прокурора з позовом у
справі в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я
України в особі Клінічного санаторію ім. В.П.Чкалова про стягнення
з відповідача суми несплаченого податку на землю не відбулося
звернення суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених
законом, оскільки вказані особи не є суб'єктами, що здійснюють
владні управлінські функції на основі законодавства у спірних
правовідносинах. А позовні вимоги на користь Державної податкової
інспекції у Приморському районі м. Одеси, яка залучена лише
третьою особою у справі, не заявлялись.
Обставини щодо здійснення відповідачем сплати земельного
податку відповідно до вимог Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
та Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, а також наявність у нього обов'язку щодо
сплати цього податку не є предметом даного спору. Отже, висновки
судів першої та апеляційної інстанції з цього приводу не
підлягають прийняттю до уваги як такі, що виходять за межі даного
спору, оскільки стосуються правовідносин, які не носять
господарський характер.
Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно вирішив
даний спір в межах господарської юрисдикції та зважаючи на
відсутність у відповідача перед відповідачем певних господарських
зобов'язань відмовив у задоволенні позову. А відсутність у
позивачів повноважень щодо стягнення податкового боргу в разі його
наявності є підставою для висновку про підвідомчість даної справи
господарським судам.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
21.08.07 у справі №14/222-07-4621 залишити без змін, а касаційну
скаргу без задоволення.
Головуючий А.Уліцький
Судді Г.Жаботина
Є.Чернов