ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2007 р.
№ 11/47-ПД-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
Шаргала В.I.
суддів:
Данилової Т.Б.
Мачульського Г.М.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційні скарги
та касаційне подання
1). Херсонського державного заводу суднового обладнання та
суднової арматури
2). Міністерства промислової політики України
Першого заступника прокурора Херсонської області
на постанову
Запорізького апеляційного господарського суду
від
02.08.2007р.
у справі
№11/47-ПД-06
Господарського суду
Херсонської області
за позовом
Прокурора Комсомольського району м. Херсона в інтересах
держави в особі Міністерства промислової політики України
до
1). Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку
в особі філії "Херсонське центральне відділення Промінвестбанку"
2). Відкритого акціонерного товариства "Херсонський
суднобудівний завод"
3). Херсонського державного заводу суднового обладнання та
суднової арматури
про
визнання договору недійсним
за участю представників
- позивача:
Горобчука М.I. (довіреність №20/5-4-493 від 01.12.2006р.)
- відповідача-1:
Якуби Н.Г. (довіреність ВЕЕ 024957 від 02.03.2007р.)
- відповідача-2:
Кісельова Л.О. (довіреність №759/70-107-п від 19.11.2007р.)
- відповідача-3:
Капустняка В.А. (директор)
- прокурора:
Баклан Н.Ю. (прокурор відділу Генеральної прокуратури
України, посвідчення №7 від 05.01.2005р.), -
В С Т А Н О В И В:
Справа розглядалась судами неодноразово. Останнім рішенням
Господарського суду Херсонської області від 19.02.2007р. (суддя
Гридасов Ю.В.) вказаний позов задоволено, постановлено визнати
недійсним договір переводу боргу №02-01/58-98 від 23.03.1998р.,
укладений між Українським акціонерним комерційним
промислово-інвестиційним банком в особі Херсонського головного
відділення, Херсонським суднобудівним заводом та Херсонським
державним заводом суднового обладнання та суднової арматури;
стягнути з Українського акціонерного комерційного
промислово-інвестиційного банку в особі Херсонського центрального
відділення в доход Держбюджету України -28, 33 грн. державного
мита, на користь ДП "Судовий інформаційний центр" -39, 33 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;
стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Херсонський
суднобудівний завод" в доход Держбюджету України -28, 33 грн.
державного мита, на користь ДП "Судовий інформаційний центр" -39,
33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу; стягнути з Херсонського державного заводу суднового
обладнання та суднової арматури в доход Держбюджету України -28,
33 грн. державного мита, на користь ДП "Судовий інформаційний
центр" -39, 33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
02.08.2007р. (колегія суддів у складі: головуючого -судді
Мойсеєнко Т.В., суддів Коробка Н.Д., Кричмаржевського В.А.)
вказане рішення суду скасовано, у задоволенні позовних вимог
відмовлено. Також постановлено стягнути з Міністерства промислової
політики України на користь Акціонерного комерційного
промислово-інвестиційного банку в особі філії "Херсонське
центральне відділення Промінвестбанку" 42, 50 грн. державного мита
за розгляд справи у Запорізькому апеляційному господарському суді;
стягнути з Міністерства промислової політики України на користь
Відкритого акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний
завод" 21, 25 грн. державного мита за розгляд справи у
Запорізькому апеляційному господарському суді.
В касаційній скарзі Херсонський державний завод суднового
обладнання та суднової арматури просить скасувати постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 02.08.2007р., а
рішення Господарського суду Херсонської області від 19.02.2007р.
залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним
господарським судом норм матеріального і процесуального права, а
саме: ст.ст.48, 63, 201, 202, 220 Цивільного кодексу України (ред.
1963р ( 1540-06 ) (1540-06)
.), ст.ст.21, 35, 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
В своїй касаційній скарзі Міністерство промислової політики
України просить скасувати постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 02.08.2007р., а рішення Господарського
суду Херсонської області від 19.02.2007р. залишити в силі,
посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм
матеріального та процесуального права, а саме: ст.16 Закону
України "Про підприємства в Україні" ( 698-12 ) (698-12)
, п.8 Положення
"Про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у
державній власності, при найманні на роботу", затвердженого
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1993р. №203
( 203-93-п ) (203-93-п)
, Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992р.
№8-92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності"
( 8-92 ) (8-92)
, ст.ст.4, 48, 63, 220 Цивільного кодексу України (ред.
1963р ( 1540-06 ) (1540-06)
.), ст.604 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(ред. 2003р.), ст.ст.2, 29, 35, 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
В касаційному поданні Перший заступник прокурора Херсонської
області просить скасувати постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 02.08.2007р., а рішення Господарського
суду Херсонської області від 19.02.2007р. залишити в силі,
посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм
матеріального та процесуального права, а саме: ст.16 Закону
України "Про підприємства в Україні" ( 698-12 ) (698-12)
, ст.ст.48, 201,
202, 220 Цивільного кодексу України (ред. 1963р ( 1540-06 ) (1540-06)
.), п.2
Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992р. №8-92 "Про
управління майном, що є у загальнодержавній власності" ( 8-92 ) (8-92)
,
ч.2 ст.35, ст.43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відзиві на касаційні скарги відповідач-1 зазначає, що
договір переводу боргу №02-01/58-98 від 23.03.1998 був підписаний
з боку відповідача-3 повноважною особою, яка була призначена на
посаду директора цього підприємства згідно наказу позивача;
зобов'язання, прийняті відповідно до договору переводу боргу,
базуються на кредитному договорі №61 від 13.09.1995р., а кредитний
договір №16 від 28.02.1996р. не можна розцінювати як новацію;
наказом позивача був створений відповідач-3 на базі майна
машинобудівного підрозділу Херсонського суднобудівного заводу
шляхом його відокремлення; заборгованість заводу перед банком
виникла на підставі розподільного балансу, після укладання
договору переводу боргу від 23.03.1998р.; визнання недійсним
договору переводу боргу тягне за собою лише визнання недійсною
згоди банку на перевід боргу, а сам борг існує, так як борг
переведено згідно розподільного балансу від державного
підприємства "Херсонський суднобудівний завод"; передача
документів підтверджується актом прийому-передачі від
11.09.2001р., відповідно до якого передано кредитний договір №61
від 13.08.1995р. із змінами, при цьому факт передачі документів
стосується виконання зобов'язань по договору; в матеріалах справи
міститься лист від 17.11.1999р. №10/4-2-198 за підписом заступника
міністра промислової політики про те, що ДП "Судмаш" з
01.04.1998р. є правонаступником Херсонського суднобудівного заводу
у відповідних частинах майнових прав та зобов'язань, означених
розподільним балансом; термін "перезаключення" не можна трактувати
як "заміна"; заміна характеристик об'єкту зобов'язання не припиняє
зобов'язальних відносин та не має вирішального значення, а лише
змінює їх зміст в той час, як предмет зобов'язання залишається той
самий; а відтак відповідач-1 просить залишити постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 02.08.2007р. без
змін, а касаційні скарги -без задоволення.
Відповідач-2 у відзиві на касаційну скаргу просить залишити
без змін оскаржену постанову суду апеляційної інстанції
посилаючись на те, що постанова суду є законною і обгрунтованою і
підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія
суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі
перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що
касаційні скарги та касаційне подання підлягають задоволенню з
наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,
23.03.1998р. за участю трьох осіб укладено договір про перевід
боргу №02-01/58-98. Учасниками цього договору є відповідач-2
(первісний боржник), відповідач-3 (новий боржник) та відповідач-1
(кредитор). Предметом договору є грошовий борг за кредитним
договором №61 від 13.09.1995р. в розмірі 2 066 818, 23 грн. і
нараховані відсотки за ним станом на 01.03.1998р. в сумі 903 175,
90 грн., що виник внаслідок неналежного виконання зобов'язань
перед кредитором, а загальна сума боргу склала 2 969 994, 13 грн.
Сторони договору вказали, що зобов'язання, яке приймає новий
боржник, грунтується на кредитному договорі №61 від 13.09.1995р.,
укладеному між первісним боржником і кредитором, і кредитор надав
згоду на перевід боргу та зменшив дебіторську заборгованість
первісного боржника на суму 2 969 994, 13 грн. Згідно умов
договору, первісний боржник під час підписання договору передає
новому боржнику всю інформацію і документацію, що підтверджує його
права та обов'язки перед кредитором, а новий боржник повідомлений
про вимоги та заперечення, які грунтовані на відносинах між
первісним боржником та кредитором. Причиною звернення прокурора з
позовом про визнання цього договору неукладеним з моменту
підписання послужило ненадання позивачеві документації щодо
переданих боргових зобов'язань, що, згідно висновків прокурора, є
порушенням чинного законодавства та майнових прав держави в особі
Міністерства промислової політики України.
Позивач, враховуючи мотиви, за яких були скасовані попередні
судові рішення, прийняті в цій справі, викладені в постанові
Вищого господарського суду України від 11.10.2006р., не змінюючи
підстав позову заявив клопотання про зміну предмету позову. Новим
предметом позову є визнання договору про перевід боргу
№02-01/58-98 недійсним. Прокурор підтримав зазначене клопотання.
Місцевий господарський суд задовольняючи позов виходив з
того, що відповідно до п.2 договору №02-01/58-95 від 23.03.1998р.
про перевід боргу, зобов'язання, які приймає на себе новий
боржник, базуються на кредитному договорі №61 від 13.09.1995р.,
який укладено між Українським акціонерним комерційним
промислово-інвестиційним банком та Херсонським суднобудівним
заводом, однак відповідно до умов кредитного договору №16 від
28.02.1996р. було переукладено кредитні договори, в тому числі й
договір №61 від 13.09.1995р. А відтак місцевий господарський суд
дійшов висновку що договір №61 від 13.09.1995р. втратив чинність у
зв'язку з його переукладенням за умовами договору №16 від
28.02.1996р. За вказаних обставин суд дійшов висновку що, з
врахуванням приписів ст.220 Цивільного кодексу України (ред. 1963р
( 1540-06 ) (1540-06)
.) на дату укладання спірного договору №02-01/58-95 про
перевід боргу від 23.03.1998р. дія кредитного договору №61 була
припинена шляхом його переукладення, таким чином за спірним
договором, укладеним 23.03.1998р., сторони передбачили перевід
боргу по зобов'язанням Херсонського суднобудівного заводу, яких не
існувало на момент укладення оспорюваного договору, а саме: по
зобов'язанням Херсонського суднобудівного заводу, що виникли
внаслідок укладення кредитного договору №61 від 13.09.1995р. та
були припинені у зв'язку із укладенням кредитного договору №16 від
28.02.1996р.; укладення останнього свідчить про досягнення
домовленості сторін щодо припинення зобов'язань за попередніми
кредитними договорами та виникнення нових на підставі договору
№16; посилання відповідача-1 на те, що договір №16 є невід'ємною
частиною договору №61 є необгрунтованими, оскільки в тексті
кредитного договору №16 не зазначено про вказані відповідачем-1
обставини і він містить інші умови та предмет договору;
необгрунтованими є також посилання відповідача-1 та відповідача-2
на неодноразові звернення відповідача-3 із заявами до
господарських судів різних рівнів про визнання недійсним договору
"Про переведення боргу" від 23.03.1998р. за №02-01/58-98, який є
предметом цього спору (справи №7/12-ПС та №4/448-ПД), оскільки
господарський спір у даній справі вирішується у іншому складі
учасників з врахуванням того, що прокурор, в силу приписів ст.29
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
користується правами сторони, і позивач у даній справі посилається
на інші підстави позовних вимог; посилання відповідача-1 на
порушення строку позовної давності також є необгрунтованим, а
відтак місцевий господарський суд, посилаючись на приписи
ст.ст.48, 151, 201, 220 Цивільного кодексу України (ред. 1963р
( 1540-06 ) (1540-06)
.), ч.2 ст.35, п.2 ч.1 ст80 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, дійшов до висновків
про наявність правових підстав для задоволення позову.
Апеляційний господарський суд не погодився з висновками
місцевого господарського суду, зазначивши в оскарженій постанові,
що посилання прокурора та позивача на відсутність у особи, яка
підписала спірний договір з боку відповідача-3, відповідних
повноважень є безпідставними через документальне підтвердження
правомочності цієї особи; не є підставою для визнання спірного
договору недійсним й посилання прокурора і позивача на те, що
первісний боржник не виконав умови про передачу новому боржнику
всієї інформації і документації, які б підтверджували його права і
обов'язки перед кредитором, оскільки дані обставини стосуються
виконання договору про перевід боргу, а виконання чи невиконання
умов договору не тягне за собою правових наслідків у вигляді
визнання договору недійсним; висновок місцевого господарського
суду про припинення кредитного договору, за яким відбувалося
переведення боргу, на час підписання спірного договору зроблений
без врахування судових рішень по справі №4/448-ПД та без
з'ясування фактичних прав та обов'язків, що виникли з кредитних
договорів №16 від 28.02.1996р. і №61 від 13.09.1995р.; у
кредитному договорі №16 від 28.02.1996р. сторонами не зазначено
про припинення зобов'язань за раніше укладеними кредитними
договорами, зокрема договором №61 від 13.09.1995р., припинення
зобов'язань за яким сторони фактично не погодили; договором №16
від 28.02.1996р. не змінено предмету зобов'язання, що був
передбачений в договорі №61 від 13.09.1995р., а змінено строк
повернення кредиту до 13.08.1996р., розмір ставки банку за
користування кредитом, узгоджений розмір пені за порушення строків
повернення кредиту -заміна одного зобов'язання на інше не
відбулась; договір №61 не було викладено в новій редакції,
предмету зобов'язання не було змінено укладанням договору №16, не
було змінено спосіб та порядок виконання зобов'язання, а внесені
договором №16 зміни не припинили зобов'язання, зазначеного у
договорі №61 від 13.09.1995р.; договір №16 не може вважатись
самостійним кредитним договором оскільки не містить усіх істотних
умов, необхідних за законом для кредитного договору, зокрема умови
щодо цільового призначення кредитних коштів, а факт виникнення
суми боргу, вказаної у спірному договорі, саме за кредитним
договором №61 від 13.09.1995р. сторони не заперечують;
Господарським судом Херсонської області вже вирішувався спір про
визнання недійсним договору про перевід боргу №02-01/58-98 від
23.03.1998р. (справа №4/448-ПД) -договір визнано таким, що
відповідає вимогам чинного законодавства, і підстави для визнання
його недійсним згідно ст.48 Цивільного кодексу України (ред. 1963р
( 1540-06 ) (1540-06)
.) відсутні; доводи прокурора і позивача щодо
можливості застосування ст.35 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
є необгрунтованими, оскільки якщо б
вони були сторонами у справі №4/448-ПД, відповідно до ст.80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
процесуальним наслідком розгляду спору з підстав передання боргу
за припиненим договором було б припинення провадження у справі;
підставою для передачі боргу є розподільчий баланс підприємства та
акт прийому-передачі державного майна; позивач не є стороною
договору про перевід боргу і, будучи засновником, не має права
втручатися в оперативну і господарську діяльність ДП "Судмаш", а
також не довів порушення його прав укладенням спірного договору
переводу боргу; прокурор не визначив, з посиланням на
законодавство, яким чином порушені матеріальні або інші інтереси
держави укладанням спірного договору, а відтак апеляційний
господарський суд, посилаючись на приписи Постанови Пленуму
Верховного Суду України від 28.04.1978р. №3 "Про судову практику в
справах про визнання угод недійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
, ст.ст.17,
201, 220 Цивільного кодексу України (ред. 1963р ( 1540-06 ) (1540-06)
.),
п.26 Положення "Про кредитування", затвердженого постановою
правління НБУ №246 ( v0246500-95 ) (v0246500-95)
від 28.09.1995р., ст.29
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, дійшов
до висновків про відповідність оскарженого договору переводу боргу
вимогам чинного законодавства, а отже -про наявність правових
підстав для скасування рішення місцевого господарського суду і
відмови в задоволенні позову.
Однак доводи суду апеляційної інстанції не спростовують
доводів та висновків суду першої інстанції виходячи з наступного.
В оскарженій постанові суд апеляційної інстанції послався на
приписи ст.ст.17, 201, 202 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
щодо істотних
умов договору та дійшов висновку що сторони досягли згоди з усіх
істотних умов при укладенні оспорюваного договору. Між тим ст.203
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлює загальні вимоги, додержання яких
є необхідним для дійсності правочину. Серед таких вимог цією
нормою визначено що зміст правочину не може суперечити цьому
Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним
засадам суспільства, правочин має бути спрямований на реальне
настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як встановлено судом першої інстанції зобов'язання
Херсонського суднобудівного заводу, що виникли внаслідок укладення
кредитного договору №61 від 13.09.1995р. були припинені у зв'язку
із укладенням кредитного договору №16 від 28.02.1996р., а
укладення останнього свідчить про досягнення домовленості сторін
щодо припинення зобов'язань за попередніми кредитними договорами
та виникнення нових на підставі договору №16 від 28.02.1996р. (пп.
1.1, 1.2 вказаного договору).
Вказані висновки місцевого господарського суду грунтуються на
фактичних обставинах справи і не спростовані судом апеляційної
інстанції належними та допустимими доказами.
З врахуванням викладеного місцевий господарський суд дійшов
правомірного висновку що за спірним договором, укладеним
23.03.1998р., сторони передбачили перевід боргу по зобов'язанням
Херсонського суднобудівного заводу, яких не існувало на момент
укладення оспорюваного договору, а саме - по зобов'язанням
Херсонського суднобудівного заводу, що виникли внаслідок укладення
кредитного договору №61 від 13.09.1995р. та були припинені у
зв'язку із укладенням кредитного договору №16 від 28.02.1996р.
Вказані висновки місцевого господарського суду не спростовані
судом апеляційної інстанції належними та допустимими доказами та
грунтуються на фактичних обставинах справи.
Відповідно до ст.4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
цивільні права і
обов'язки виникають з угод, які не суперечать закону. За правилами
ст.48 цього кодексу угода визнається судом недійсною, якщо вона в
момент вчинення суперечить закону чи іншим правовим нормам. Згідно
ст.220 ч.1 вказаного кодексу зобов'язання припиняється угодою
сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між
тими ж особами, що, як встановлено судом першої інстанції і мало
місце з укладенням кредитного договору №16 від 28.02.1996р. (пп.
1.1, 1.2 вказаного договору). Приписами ст.202 згаданого кодексу
визначено, що уступка вимоги і перевід боргу, мають бути основані
на угоді, укладеній у письмовій формі. Відповідно ж до приписів
ст.201 цього кодексу перевід боргу призводить до заміни осіб лише
в існуючому зобов'язанні.
З урахуванням викладених вище обставин суд першої інстанції
дійшов вірного висновку що перевід боргу за спірним договором не
оснований на угоді, укладеній у письмовій формі, оскільки
кредитний договір №61 від 13.09.1995р. був припинений у зв'язку із
укладенням кредитного договору №16 від 28.02.1996р., а саме за цим
кредитним договором №61 від 13.09.1995р. сторони передбачили
перевід боргу спірним договором, укладеним 23.03.1998р.
За вказаних обставин спірний договір в момент вчинення
суперечив приписам ст.ст.201, 202, 203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, а
відтак вірно визнаний недійсним місцевим господарським судом.
Вказані норми підлягають застосуванню до спірних правовідносин
згідно приписів пп.4, 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Щодо висновків суд апеляційної інстанції про те, що
Господарським судом Херсонської області вже вирішувався спір про
визнання недійсним договору про перевід боргу №02-01/58-98 від
23.03.1998р. (справа №4/448-ПД) -договір визнано таким, що
відповідає вимогам чинного законодавства, суд касаційної інстанції
виходить з наступного.
В даній справі приймають участь сторони, які не приймали
участі при розгляді справи №4/448-ПД.
Крім того, слід зазначити, що сам факт наявності судових
рішень у справі №4/448-ПД не може бути беззаперечною підставою для
відмови в задоволенні позову у даній справі, оскільки відповідно
до ст.8 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
в Україні визнається і
діє принцип верховенства права а Конституція України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
має найвищу юридичну силу, також норми Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
є нормами прямої дії, а відтак, з
урахуванням зазначених приписів та приписів ст.129 ч.1, ч.3 п.1
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та ст.4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення у даній справі має ухвалюватися на підставі Закону з
урахуванням принципу верховенства права.
Також суд касаційної інстанції відзначає, що вирішуючи спір,
місцевий господарський суд врахував висновки та мотиви, за якими
були скасовані попередні судові рішення в цій справі, при тому, що
вони, відповідно до вимог ст.111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, є
обов'язковими при новому розгляді справи.
За таких обставин постанову суду апеляційної інстанції не
можна вважати законною і обгрунтованою, а тому вона підлягає
скасуванню.
Натомість, місцевий господарський суд всебічно і повно
встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної
оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував дійсні права і
обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального
права, що регулюють їх спірні відносини, а тому прийняте ним
рішення належить залишити в силі.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п.6, 111-10 ч.1, 111-11,
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги Херсонського державного заводу суднового
обладнання та суднової арматури, Міністерства промислової політики
України, та касаційне подання Першого заступника прокурора
Херсонської області задовольнити.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
02.08.2007р. у справі №11/47-ПД-06 Господарського суду Херсонської
області скасувати, а рішення Господарського суду Херсонської
області від 19.02.2007р. в цій справі -залишити в силі.
Головуючий суддя В.I. Шаргало
С у д д і Т.Б. Данилова
Г.М. Мачульський