ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2007 р.
№ 7/112
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"
на постанову
від 31.07.07 Київського апеляційного господарського суду
у справі
№7/112 господарського суду м. Києва
за позовом
Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"
до
Житлово-будівельного кооперативу "Маяк-7"
про
укладання договору в редакції постачальника
у справі взяли участь представники
позивача: Безкоровайний О.В., довір. від 03.01.07 №Д07/2
відповідача: Пінчук М.М., довір. від 01.02.07 №12
ВСТАНОВИВ:
У січня 2007 року АЕК "Київенерго" звернулося до
господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного
кооперативу "Маяк-7" про зобов'язання укласти договір на
постачання теплової енергії.
В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що
відповідач є балансоутримувачем житлового будинку, якому АЕК
"Київенерго" надає послуги з опалення та гарячого водопостачання.
Проте, укласти договір відповідач відмовився, а тому,
посилаючись на вимоги ст. 24 Закону України "Про теплопостачання"
( 2633-15 ) (2633-15)
та ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні
послуги" ( 1875-15 ) (1875-15)
, якими передбачено, що відносини у сфері
теплопостачання між постачальником та споживачем послуг повинні
здійснюватись виключно на договірних засадах і договір є
обов'язковим для споживача, позивач просив постановити рішення про
зобов'язання відповідача укласти договір на запропонованих йому
умовах.
Рішенням господарського суду м. Києва від 22.03.07 (суддя
Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 31.07.07 колегія суддів:
Шипка В.В., Розваляєвої Т.С.. Борисенко I.В.), у задоволенні
позовних вимог відмовлено за недоведеністю позивних вимог.
Позивач - Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"
звернулася з касаційною скаргою, в якій просить прийняті судові
акти скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Скаржник зазначає, що суди не взяли до уваги, що укладення
договору про постачання теплової енергії передбачено Господарським
кодексом України ( 436-15 ) (436-15)
, Законами України "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, "Про теплопостачання"
( 2633-15 ) (2633-15)
та Законом України "Про житлово-комунальні послуги"
( 1875-15 ) (1875-15)
. Стаття 29 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги"
встановлює, що договір про надання житлово-комунальних послуг у
багатоквартирному будинку укладається між власником квартири,
орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або
уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є
виконавцем, він укладає договори про надання житлово-комунальних
послуг з іншим виконавцем. Відповідач не передав функції виконавця
іншій організації, яка була би зобов'язана укласти договір з
позивачем.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст.111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій
норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій встановлене наступне.
11.12.2006 позивач листом № 048-21-17260 надіслав на адресу
відповідача проект договору № 240191 про постачання теплової
енергії у гарячій воді.
Відповіді на пропозицію укласти договір відповідач не надав,
проекти договору не повернув.
Вирішуючи даний спір по суті, суди дійшли передчасного
висновку про відсутність у відповідача обов'язку підписувати такий
договір.
Відповідно до п.7 ст.179 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, господарські договори укладаються за правилами,
встановленими Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
з урахуванням
особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими
нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно п.3 ст.179 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
,
укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо
він заснований на державному замовленні, виконання якого є
обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених
законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості
укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання
чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
При цьому, при укладенні господарських договорів, відповідно
до п.4 цієї норми, зміст договору визначається на основі, зокрема:
вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на
свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать
законодавству; типового договору, затвердженого Кабінетом
Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим
органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від
змісту типового договору, але мають право конкретизувати його
умови.
Постачання гарячої води та опалення за змістом ст.1 та ст.13
Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ( 1875-15 ) (1875-15)
є
одним із видів комунальних послуг.
Згідно ст.19, ст.22 Закону та ст. 24 Закону України "Про
житлово-комунальні послуги" ( 1875-15 ) (1875-15)
, відносини між учасниками
договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг
здійснюються виключно на договірних засадах і особливим учасником
відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач,
який, залежно від цивільно-правових угод, може бути споживачем,
виконавцем або виробником.
При цьому, визначені ст.29 Закону України "Про
житлово-комунальні послуги" ( 1875-15 ) (1875-15)
особливості укладання
договорів у багатоквартирному будинку передбачають, що договір на
надання житлово-комунальних послуг укладається мешканцями будинку
з балансоутримувачем, а у разі, якщо балансоутримувач не є
виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних
послуг з іншим виконавцем.
З наведено Закону вбачається, що в залежності від обставин у
відповідача є певні обов'язки, як балансоутримувача.
Разом з тим, судами не досліджено, чи укладався відповідачем
(як балансоутримувачем) договір на надання житлово-комунальних
послуг з мешканцями будинку;чи є балансоутримувач виконавцем; з
ким балансоутримувач укладав договір про надання
житлово-комунальних послуг; чи існує зараз постачання теплової
енергії та на яких підставах.
Заслуговують на увагу посилання скаржника на ч.1 ст.26 Закону
України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, якою зазначено, що
споживання енергії (під терміном "енергія", відповідно до ст.1
Закону, розуміють електричну чи теплову енергію) можливе лише на
підставі договору з енергопостачальником.
Наведене свідчить про порушення судами попередніх інстанції
вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом.
За таких обставин колегія суддів вважає, що справа розглянута
з порушенням норм процесуального права і прийняті судові акти
підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.
Під час нового розгляду суду необхідно усунути зазначені
порушення, з'ясувати всі обставини справи, що мають суттєве
значення для розгляду справи, дослідити докази і, надавши
встановленому правильну юридичну оцінку, прийняти обгрунтоване та
законне рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії
"Київенерго" задовольнити.
Рішення господарського суду м. Києва від 22.03.07 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.07.07
та у справі №7/112-скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
міста Києва.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді Є.Чернов
В.Цвігун