ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     15 листопада 2007 р.
 
     № 26/79/07-8/170д/07
 
     Вищий господарський суд  України  у  складі  колегії  суддів:
Дерепи В.I. - головуючого  (доповідача),  Грека  Б.М.,  Стратієнко
Л.В.,
 
     за участю представників сторін: позивача - Козак Т.В.,
 
     відповідача -Цебенко П.П.,
 
     розглянувши  касаційну  скаргу  ВАТ  "Запоріжжяобленерго"  на
рішення господарського суду Запорізької області від 22 травня 2007
року та постанову Запорізького  апеляційного  господарського  суду
від   21   серпня   2007   року   у   справі   за   позовом    ВАТ
"Запоріжжяобленерго"  до  Комунального   підприємства   "Виробниче
ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №11" про внесення  змін
до договору,
 
     встановив:
 
     У січні 2007 року позивач звернувся  до  господарського  суду
Запорізької області з позовом до відповідача про внесення  змін  у
договір №26/4-05, укладений між сторонами у справі 07.06.2006 року
про  розрахунок  за  обслуговування  внутрішньобудинкових   систем
електропостачання.
 
     Рішенням  господарського  суду  Запорізької  області  від  22
травня 2007 року (суддя Попова I.А.) в позові відмовлено.
 
     Постановою Запорізького апеляційного господарського суду  від
21 серпня 2007 року рішення суду залишене без змін.
 
     У  касаційній   скарзі   ВАТ   "Запоріжжяобленерго"   просить
скасувати вказані судові  рішення,  посилаючись  на  те,  що  вони
прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
 
     Перевіривши матеріали справи та на  підставі  встановлених  в
ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність  застосування
господарськими судами, при прийнятті оскаржуваних судових  рішень,
норм матеріального права,  суд  вважає,  що  касаційна  скарга  не
підлягає задоволенню з таких підстав.
 
     Як  правильно  встановлено  судами,  26  квітня   2005   року
відповідач звернувся до  ВАТ  "Запоріжжяобленерго"  з  пропозицією
укласти  договір  №26/4-05  про   розрахунок   за   обслуговування
внутрішньобудинкових      систем      електропостачання.       ВАТ
"Запоріжжяобленерго" підписало договір з протоколом  розбіжностей,
які  стосувалися  встановлення  відповідальності   за   збереження
приладів   обліку,   розташованих   на   сходових    клітинах    у
багатоповерхових будинках.
 
     Звертаючись з позовом до суду про внесення  змін  у  договір,
позивач посилався на Постанову НКРЕ  від  17.10.2005  року  №  910
( z1399-05 ) (z1399-05)
         "Про внесення змін до Правил користування електричною
енергією", відповідно  до  якої  встановлено  обов'язок  суб'єктів
господарювання, на яких  поширюється  дія  Правил  протягом  трьох
років  від  дати  набрання  чинності  цієї  постанови  привести  у
відповідність  до  вимог  Правил  свої  правовідносини  і   просив
доповнити договір № 26/4-05 пунктами у наступній редакції:
 
     П.3.4.5 Виконавець  несе  відповідальність  за  збереження  і
цілісність  розрахункових  засобів  обліку  та  пломб  на  засобах
обліку, встановлених на його території (п. 12.13 ПКЕЕ), у  повному
розмірі фактично завданих збитків та/або встановленому  "Методикою
визначення обсягу та вартості електричної енергії, не  облікованої
внаслідок порушення споживачами  Правил  користування  електричною
енергією", затверджених Постановою  НКРЕ  України  від  04.05.2006
року № 562 ( z0782-06 ) (z0782-06)
        ;
 
     П.3.4.6  виконавець  разом  із  Замовником   складають   "Акт
розрахункових  засобів  обліку,  що   розташовані   на   території
виконавця", який є невід'ємною частиною договору, протягом 20 днів
з дати підписання цієї додаткової угоди, для чого кожна із  сторін
направляє свого представника для участі у складанні акту. Про дату
складання акту замовник письмово повідомляє виконавця.  У  випадку
відмови  виконавця  приймати  участь  у  складанні  акту  або   не
направлення   представника,   акт   складається   замовником    та
направляється  виконавцю  рекомендованим   листом   за   юридичною
адресою;
 
     П.3.4.7 виконавець  повинен  розглянути  і  підписати  акт  у
термін, що не перевищує 10 днів з дати  надіслання  акта.  У  разі
невиконання цього обов'язку акт вважається  прийнятим  у  редакції
замовника;
 
     П.3.4.8  Забезпечувати  присутність   представника   власника
будинку під  час  робіт  на  електролічильниках,  встановлених  на
розподільчих щитках у загальнодоступних місцях та  для  підписання
акта приймання електро-лічильників та пломб на них на збереження;
 
     П.3.4.9  Розрахункові  засоби   обліку,   що   встановлюються
замовником на території виконавця у  період  дії  цього  договору,
фіксуються  актом  в  порядку  встановленому  п.3.4.6  та  п.3.4.7
договору у термін не пізніше ніж 15 днів з дати направлення  листа
виконавцю про направлення свого представника.
 
     Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        , договір  може
бути змінено або розірвано за рішенням суду на  вимогу  однієї  із
сторін у разі істотного порушення договору другою  стороною  та  в
інших випадках, встановлених договором або законом.
 
     Суди першої та апеляційної  інстанцій  вірно  встановили,  що
згідно  Правил  користування  електричною  енергією   в   редакції
Постанови НКРЕ України  №910  ( z1399-05 ) (z1399-05)
          від  17.10.2005  року,
населений пункт визначається як  споживач  (особа,  якою  укладено
договір на використання електричної  енергії),  який  на  підставі
договору про постачання  електричної  енергії  здійснює  закупівлю
електричної  енергії  у  постачальника  з  метою   її   подальшого
використання  споживачами  населеного   пункту   для   задоволення
комунально-побутових  потреб,  технічних  цілей  та  інших  потреб
населеного пункту.
 
     При вирішенні спору місцевий та апеляційний господарські суди
всебічно дослідили надані сторонами докази і правильно встановили,
що договір про закупівлю електричної енергії  у  постачальника,  з
метою її подальшого  використання  населенням,  між  сторонами  по
справі не укладався.
 
     Виходячи  з  викладеного,  суди  правильно   встановили,   що
відповідач не набув статусу населеного  пункту,  тому,  враховуючи
відсутність  правових  підстав  для  внесення  змін  до   спірного
договору, суд обгрунтовано відмовив в задоволенні позову.
 
     Приймаючи  судові  рішення,  суди   першої   та   апеляційної
інстанцій правильно визнали безпідставними посилання  позивача  на
те, що відповідач відноситься до населеного пункту  і,  відповідно
до п 12.13 ПКЕЕ №910 ( z1399-05 ) (z1399-05)
         повинен  нести  відповідальність
за  збереження  приладів   обліку,   встановлених   на   території
населеного пункту.
 
     Розділом  12  Правил  "Особливості   постачання   електричної
енергії   для   населених   пунктів"   передбачається    укладення
тристороннього договору.
 
     Згідно п. 12.9 Правил споживач на території населеного пункту
оплачує   населеному   пункту   вартість   послуг   з    утримання
технологічних  електричних  мереж  населеного  пункту,  згідно   з
умовами  тристороннього  договору  про  користування   електричною
енергією на території населеного пункту.
 
     Відповідно до п.1.2 Правил, споживачами населеного  пункту  є
населення,  електроустановки  якого  приєднані  до   технологічних
електричних мереж  населеного  пункту  та  яке  розраховується  за
використану електричну енергію з населеним  пунктом.  На  підставі
п.1.2  Правил  населення  визначається  як  споживачі  електричної
енергії - фізичні особи, що з метою задоволення власних  побутових
або господарських потреб споживають електричну енергію для  потреб
електроустановок, що належать їм за ознакою  права  власності  або
користування, за винятком електроустановок,  які  використовуються
для   здійснення   в    установленому    законодавством    порядку
підприємницької діяльності.
 
     Крім того, послуги  зі  зберігання  приладів  обліку  повинні
враховуватися при визначенні вартості комплексу робіт та послуг  з
технічного утримання технологічних  електричних  мереж  населеного
пункту та внутрішньо-будинкових систем електропостачання.
 
     Касаційною  інстанцією  перевірені  обставини  справи  і   їх
відповідність викладеним судом нормам матеріального права.
 
     Наведені висновки  місцевого  та  апеляційного  господарських
судів відповідають матеріалам справи та діючому законодавству.
 
     Доводи касаційної скарги про  необгрунтованість  оскаржуваних
судових рішень помилкові і не відповідають матеріалам справи.
 
     З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної
скарги немає.
 
     На підставі викладеного та керуючись ст.  ст.  111-5,  111-7,
111-9,  111-11  Господарського  процесуального   кодексу   України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України,
 
                      П О С Т А Н О В И В :
 
     Рішення господарського суду Запорізької області від 22 травня
2007 року та постанову  Запорізького  апеляційного  господарського
суду від 21 серпня 2007 року залишити без змін, а касаційну скаргу
ВАТ "Запоріжжяобленерго" -без задоволення.
 
     Головуючий, суддя В. Дерепа
 
     Судді Б.Грек
 
     Л.Стратієнко