ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2007 р.
№ 16/50
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді
Кота О.В.,
суддів
Владимиренко С.В.,
Шевчук С.Р.,
розглянувши
касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Експрес"
на постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
29.05.2007р.
та рішення
господарського суду Полтавської області від 05.04.2007р.
у справі
№16/50
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Експрес"
до
1. Товариство з обмеженою відповідальністю
"Ауді-Центр-Полтава"
2. Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго"
про
визнання договору купівлі-продажу недійсним
За участю представників сторін:
від позивача
не з'явився
від відповідача1:
не з'явився
від відповідача2:
Ставицька I.Б., дов. №01-6/7464 від 05.10.2007р.
ВСТАНОВИВ:
У січні 2007р. Товариство з обмеженою відповідальністю
"Голден Експрес" звернулося до господарського суду Полтавської
області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю
"Ауді-Центр-Полтава", Відкритого акціонерного товариства
"Полтаваобленерго" про визнання недійсним договору №00000103
купівлі-продажу автомобіля, укладеного 06.06.2006р. між
відповідачами, посилаючись в обгрунтування заявлених вимог на те,
що позивач є акціонером ВАТ "Полтаваобленерго" і при укладенні
спірного договору було порушено його права, як акціонера, оскільки
ВАТ "Полтаваобленерго" сплатило за спірним договором 660442грн.,
чим збільшило суму загальних витрат, зменшило ліквідні активи,
зменшило власний капітал, частину якого могло бути розподілено між
його акціонерами як дивіденди або у процесі ліквідації ВАТ
"Полтаваобленерго", а спірний договір укладено з порушенням
Порядку придбання товарів, робіт і послуг ліцензіатами, ціни
(тарифи) на відповідну діяльність яких встановлюється НКРЕ,
затвердженого постановою НКРЕ від 25.12.2002р. №1455, що
відповідно до ст.ст.203, 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
є підставою для
визнання його недійсним.
Рішенням господарського суду Полтавської області від
05.04.2007р. у справі №16/50 (суддя Тимощенко О.М.) у задоволенні
позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 29.05.2007р. у справі №16/50 (колегія
суддів у складі головуючого судді Рудченка С.Г., суддів Мазур
Л.М., Писана Т.О.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю "Голден Експрес" на рішення господарського суду
Полтавської області від 05.04.2007р. у справі №16/50 залишено без
задоволення, а зазначене рішення -без змін.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Голден Експрес"
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх
інстанцій норм матеріального права щодо підстав визнання договору
недійсним, а саме: ст.ст.203, 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, просить
скасувати рішення господарського суду Полтавської області від
05.04.2007р. та постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 29.05.2007р. у справі №16/50 та прийняти
нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою
відповідальністю "Голден Експрес" задовольнити.
Відзиви на касаційну скаргу позивача відповідачами не надані,
що не перешкоджає розгляду касаційної скарги по суті.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши
суддю-доповідача, пояснення представника Відкритого акціонерного
товариства "Полтаваобленерго", проаналізувавши на підставі
встановлених фактичних обставин справи правильність застосування
судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального
права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
наступного висновку.
Як встановлено місцевим господарським судом, з яким погодився
суд апеляційної інстанції, 06.06.2006р. між відповідачами
укладений договір №00000103/1181 купівлі-продажу автомобіля та
додаткового обладнання до нього, зазначені у додатку №1 до
договору, на загальну суму 660442грн.
Місцевим господарським судом встановлено, що:
Національна комісія регулювання електроенергетики України
затверджує тарифи лише на окремі види ліцензованої діяльності ВАТ
"Полтаваобленерго", а саме -виробництво, постачання та передачу
електричної енергії із зазначенням про затвердження тарифів на
постачання та передачу електричної енергії для підприємства на
період укладення спірного договору відповідно постановами НКРЕ №
від та № від;
згідно наданих відповідачем до матеріалів справи документів
отримані ВАТ "Полтаваобленерго"від тарифних надходжень кошти були
використані згідно з Постановою НКРЕ №844 ( v0844227-05 ) (v0844227-05)
від
30.09.05р., а за перші 9 місяців 2006 року відповідач здійснив
перевитрати по таких тарифних позиціях, як витрати на ремонт,
витрати на зв'язок, витрати на службові відрядження, податки на
транспорт та комунальні податки, інвентаризація землі, тощо, на
загальну суму більше 12 млн.грн., в той час як було відсутнє
недофінансування інших тарифних позицій, зазначивши, що на
придбання легкового автомобіля за оскаржуваним договором тарифні
кошти задіяні не були;
на придбання легкового автомобіля за оскаржуваним договором
були задіяні кошти з інших, неліцензійних видів діяльності, які
проводить товариство як суб'єкт господарювання, оскільки загальна
сума доходів відповідача за 1-2 квартали 2006 року від реалізації
інших оборотних активів на кінець червня склала 721,7тис.грн., та
була достатньою для придбання легкового автотранспортного засобу
без впливу на його ліцензійну діяльність. Розрахунковий рахунок,
зазначений в оскаржуваному договорі, з якого безпосередньо
товариством було перераховано кошти, відкритий останнім в ПРУ КБ
"Приватбанк" як поточний рахунок.
Як зазначено попередніми судовими інстанціями причиною спору
в даній справі є питання відповідності спірного договору вимогам
акту органу державної влади.
Суди попередніх інстанцій, посилаючись на приписи п.п.1.4.2,
1.4.3 Постанови НКРЕ від 16.07.02р. за №778 ( z0627-02 ) (z0627-02)
"Про
затвердження Порядку розгляду НКРЕ питання про обмеження
ліцензіата з передачі електричної енергії місцевими (локальними)
електромережами та/або з постачання електричної енергії за
регульованим тарифом у здійсненні іншого, крім ліцензійного виду
діяльності", згідно яких ліцензована діяльність - це
підприємницька діяльність з передачі електричної енергії місцевими
(локальними) електромережами та/або з постачання електричної
енергії за регульованим тарифом, на здійснення якої ліцензіат
отримав ліцензію НКРЕ, а інші види діяльності - це ті види
діяльності, які не відносяться до діяльності з передачі
електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та з
постачання електричної енергії за регульованим тарифом, дійшли
висновку, що укладення договорів на купівлю-продаж
товарно-матеріальних цінностей, в т.ч. автотранспорту, - це
діяльність інша, не ліцензована і не пов'язана з ліцензованою, із
зазначенням, що нормативні документи НКРЕ на період укладання
договору купівлі-продажу не містять умов встановлення цін та
контролю за цінами на ці угоди, а також умов застосування "Порядку
придбання товарів..." для цього виду діяльності.
Суди посилаючись на приписи п.1.1, п.1.4 Порядку придбання
товарів, робіт і послуг ліцензіатами, ціни (тарифи) на відповідну
діяльність яких встановлюється НКРЕ, затвердженого постановою НКРЕ
від 25.12.02р. за №1455 ( v1455227-02 ) (v1455227-02)
, згідно яких даний Порядок
визначає правила організації та проведення тендерів ліцензіатами,
ціни (тарифи) на відповідну діяльність яких встановлюються НКРЕ
(далі - ліцензіати), при придбанні товарів, робіт та послуг
незалежно від джерел їх фінансування, а замовника за такими
тендерами є ліцензіатом, що проводить закупівлю в межах здійснення
відповідної ліцензованої діяльності, дійшли висновку, що в даному
нормативному акті мова йде лише про закупівлю товарів, робіт та
послуг виключно в межах ліцензійної діяльності, а, отже, даний
Порядок не регулює відносини, які є предметом даного спору, а
поширюється лише на діяльність відповідача, що підлягає державному
ліцензуванню, ціни та тарифи на здійснення якої встановлюються
органом державного регулювання в енергетиці - НКРЕ.
З врахуванням наведеного, колегія суддів апеляційної
інстанції погодилася з висновком суду першої інстанції, що
Постанова НКРЕ від 25.12.2002р. за №1455 ( v1455227-02 ) (v1455227-02)
"Про
затвердження Порядку придбання товарів, робіт і послуг
ліцензіатами, ціни (тарифи) на відповідну діяльність яких
встановлюється НКРЕ"не підлягає застосуванню до даного спору, так
як сфера її дії не поширюється на взаємовідносини сторін щодо
купівлі-продажу автотранспортного засобу, а відтак відповідачем
при придбанні автотранспорту вищезазначений Порядок не був
порушений.
Судом першої інстанції зазначено, що Постанова НКРЕ від
07.12.06р. "Про накладення штрафу на ВАТ "Полтаваобленерго" за
порушення ліцензійних умов з постачання і передачі електричної
енергії", якою було накладено на відповідача штраф за недотримання
Постанови НКРЕ від 25.12.02р. №1455 ( v1455227-02 ) (v1455227-02)
"Про
затвердження Порядку придбання товарів, робіт і послуг
ліцензіатами, ціни (тарифи) на відповідну діяльність яких
встановлюється НКРЕ"у зв'язку з придбанням легкового автомобіля
згідно договору №00000103/1181 від 06.06.2006р. не є доказом у
даній справі згідно ч.2 ст.4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
внаслідок її
невідповідності законодавству України, зокрема, Постанові НКРЕ від
25.12.02р. за №1455 ( v1455227-02 ) (v1455227-02)
"Про затвердження Порядку
придбання товарів, робіт і послуг ліцензіатами, ціни (тарифи) на
відповідну діяльність яких встановлюється НКРЕ".
Разом з тим, місцевий та апеляційний господарські суди з
врахуванням приписів ст. 10, ч.1 ст.23, ст. 25 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, ч.1 ст.4, ст. 25 Закону
України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, дійшли висновку, що акціонер
не наділений суб'єктивним правом відносно здійснення повноважень
власника майна товариства, тоді як твердження позивача про те, що
спірний договір купівлі-продажу легкового автотранспорту порушує
його права акціонера, взагалі не відповідають законодавству
України, оскільки позивач не належить до тих суб'єктів, які мають
право оспорити вказаний договір.
Виходячи з вищевикладеного суд першої інстанції дійшов
висновку, що оскільки позивачем не було допущено порушень
нормативних актів НКРЕ, які стосуються регулювання тарифної
діяльності ліцензіатів, а саме, Постанов НКРЕ від 25.12.2002р. та
від 30.09.05р. за №844 ( v0844227-05 ) (v0844227-05)
, то і права акціонерів,
одним з яких є позивач, не були порушені.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за
необхідне звернути увагу на те, що відповідно пункту 1 Постанови
Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
(зі змінами та доп.), рішення є законним
тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства
і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює
подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту
законодавства України. Обгрунтованим визнається рішення, в яком
повно відображені обставини, що мають значення для даної справи,
висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними
доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Проте, рішення місцевого господарського суду та постанова
апеляційного господарського суду вимогам закону в повній мірі не
відповідають.
Згідно ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зміст правочину не може
суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а
також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин,
повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати
його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій
законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання
правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст.215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
підставою
недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину
стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -
третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Так, місцевий господарський суд, передчасно відмовляючи в
задоволенні позову, та апеляційний господарський суд, завчасно
залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, не врахували
зазначених приписів законодавства.
Зазначаючи в оскаржуваному рішенні про затвердження
відповідно постановами "НКРЕ № від та № від"тарифів на постачання
та передачу електричної енергії для підприємства на період
укладення спірного договору, місцевим господарським судом не
наведені які саме постанови НКРЕ були про це прийняті.
Крім того, судами попередніх інстанцій не правильно
застосовані до спірних правовідносин приписи Постанови НКРЕ від
16.07.02р. за №778 ( z0627-02 ) (z0627-02)
"Про затвердження Порядку розгляду
НКРЕ питання про обмеження ліцензіата з передачі електричної
енергії місцевими (локальними) електромережами та/або з постачання
електричної енергії за регульованим тарифом у здійсненні іншого,
крім ліцензійного виду діяльності", натомість безпідставно не
застосовані приписи Порядку придбання товарів, робіт і послуг
ліцензіатами, ціни (тарифи) на відповідну діяльність яких
встановлюється НКРЕ, затверджені Постановою Постанова НКРЕ від
25.12.2002р. за №1455 ( v1455227-02 ) (v1455227-02)
, оскільки даний Порядок не
застосовується лише у передбачених даним Порядком випадках,
зокрема: Порядок не застосовується при закупівлі послуг, що
надаються компаніями - суб'єктами природних монополій та іншими
суб'єктами господарювання, ціни на які встановлюються державними
регулюючими органами та органами місцевого самоврядування; при
оплаті послуг, які надаються органами виконавчої влади, банками та
банківськими установами; при проведенні закупівлі аудиторських
послуг; при здійсненні закупівель товарів, робіт та послуг, що
повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, на
підставі положень Законом України "Про закупівлю товарів, робіт та
послуг за державні кошти" ( 1490-14 ) (1490-14)
.
Крім того, судами попередніх інстанцій не надано оцінки тій
обставині, що спірний договір був укладений без проведення
тендерних процедур та без відповідного погодження з НКРЕ.
Твердження суду першої інстанції щодо невідповідності
законодавству України, зокрема: вищезазначеному нормативному акту,
постанови НКРЕ від 07.12.06р. "Про накладення штрафу на ВАТ
"Полтаваобленерго", спростовується вищевикладеним та є
неправомірним, оскільки не доведено матеріалами справи її
скасування у порядку, визначеному Кодексом адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Згідно ст.10 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
учасники товариства мають право: брати участь в
управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих
документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; брати
участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку
(дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів)
пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є
учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; вийти
в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про
діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане
надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про
його діяльність, протоколи зборів. Учасники можуть мати також інші
права, передбачені законодавством і установчими документами
товариства.
Разом з тим, суди, стверджуючи, що акціонер не наділений
суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна
товариства, нібито визначеним Статутом Відкритого акціонерного
товариства "Полтаваобленерго", відсутнім в матеріалах справи, з
посиланням на ст.10 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
, не з'ясували у відповідності до вимог зазначеної
норми закону усі права акціонерів Відкритого акціонерного
товариства "Полтаваобленерго", визначені установчими документами
останнього з їх витребуванням та наданням їм належної правової
оцінки.
Згідно імперативних вимог ст.111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене, неповне встановлення судами попередніх
інстанцій обставин справи та обумовлену цим неможливість надання
належної юридичної оцінки всім обставинам справи, неправильне
застосування норм матеріального права, прийняті судові акти
підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до
суду першої інстанції для правильного вирішення спору.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно
врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі
фактичні обставини справи, витребувати та залучити до матеріалів
справи усі документи, які стосуються предмету даного спору, дати
їм належну правову оцінку, об'єктивно оцінити докази, що мають
юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в
залежності від встановленого, правильно визначити норми
матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних
правовідносин, та прийняти обгрунтоване і законне судове рішення.
Відповідно до ст.111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
вказівки, що
містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для
суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п.3 ч.1 ст.111-9,
ст.ст.111-10- 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Голден Експрес" задовольнити частково.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 29.05.2007р. та рішення господарського суду Полтавської
області від 05.04.2007р. у справі №16/50 скасувати.
Справу №16/50 передати на новий розгляд до господарського
суду Полтавської області в іншому складі суду.
Головуючий суддя
О. Кот
Судді
С. Владимиренко
С. Шевчук