П/320/513/20 Про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень навантаження на кожну з осей транспортного засобу - 08.08.2023 Прийняття

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Броварське шляхово-будівельне управління №50" до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року (головуючий суддя - Панова Г.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року (головуючий суддя- Собків Я.М., судді - Глущенко Я.Б., Черпіцька Л.Т.).

У С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У січні 2020 року Приватне акціонерне товариство "Броварське шляхово - будівельне управління №50" (далі - ПАТ Броварське ШБУ №50, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, відповідач), в якому просило:

визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23.12.2019 №170247.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23.12.2019 №170247.

Стягнуто на користь ПАТ "Броварське шляхово-будівельне управління №50" за рахунок бюджетних асигнувань Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки судовий збір у розмірі 2102 грн. 00 коп.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишено без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що результати вимірювання, здійснені відповідачем, не можна вважати достовірними, зважаючи на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем.

Суди попередніх інстанцій вказали про те, що позивачем перевозився сипучий вантаж, який є рухомим під час руху автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що в свою чергу не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень.

Також суд першої та апеляційної інстанції зазначили, що вчинення водієм дій по розподіленню сипучого вантажу між осями надало б йому змогу привести у відповідність габаритно-вагові параметри, однак матеріали справи не містять доказів надання відповідачем такої можливості водію.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВІВ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

01 листопада 2022 року на адресу суду касаційної інстанції від Державної служби з безпеки на транспорті України ( далі - Укртрансбезпека, скаржник) надійшла касаційна скарга, в якій, посилаючись на неправомірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, скаржник просив скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року у справі №П/320/513/20 і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що відсутній висновок Верховного Суду щодо порядку приведення власником великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, у відповідність з установленими нормативами, форм належної фіксації факту реалізації власником такого права та доказів, якими відповідач може спростувати пояснення автомобільного перевізника щодо реалізації цього права під час перевірки на дорозі.

Вказав, що за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки SINOTRUK, номерний знак НОМЕР_1 встановлено, що навантаження на здвоєну вісь становить 24,25 т при нормативному допустимому - 16 т.

Зауважив, що приведення габаритно- вагових параметрів є правом власника великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноваженої ним особи, не може слугувати підставою для визнання протравною постанови та її скасування.

Наголосив, що на законодавчому рівні не врегульовано обсяг та зміст доказової бази, яка б слугувала належним та допустимим підтвердженням реалізації/не реалізації такого права власником транспортного засобу.

16 листопада 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі №П/320/513/20.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15 грудня 1994 року ПАТ "Броварське шляхобудівне управління №50" (ідентифікаційний код 05408668, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Онікієнка Олега, 2-А) зареєстровано в якості юридичної особи, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дата запису 01.03.2005 Номер запису: 13551200000000516.

18.11.2019 інспекторами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, відповідно до направлення на перевірку від 11.11.2019 № 001293, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Під час здійснення рейдової перевірки співробітниками Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, зупинено транспортний засіб марки SINOTRUK, номерний знак НОМЕР_1, що належить ПрАТ "Броварське ШБУ №50", під керуванням водія ОСОБА_1 ( далі - ОСОБА_1 )для проведення габаритно-вагового контролю.

18.11.2019 за результатами проведення зважування відповідачем складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 032989, у якому зазначено, що за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу SINOTRUK, номерний знак НОМЕР_1, суб`єкт що перевіряється ПрАТ "Броварське ШБУ №50" встановлено, що фактична маса складає 33,05 тонни при нормативно допустимій масі у 40,0 тонн; навантаження на здвоєну вісь становить 24,25 тонни при нормативно допустимій у 16 тонн.

18.11.2019 Чорноморським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №198125, відповідно до якого встановлено порушення ПрАТ "Броварське шляхово-будівельне управління №50" абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III ( далі - Закон № 2344-III (2344-14) ). Так, виявлено факт здійснення перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень на здвоєну вісь, навантаження на яку 24 250 кг., що порушує п. 22.5. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10. 2001 № 1306 (1306-2001-п) ( далі - ПДР (1306-2001-п) України).

За змістом акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №198125, на 203 км+500м а/д М14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ 18.11.2019 проведено перевірку транспортного засобу SINOTRUK, номерний знак НОМЕР_1, серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2, що належить ПрАТ "Броварське ШБУ №50" під керуванням водія ОСОБА_1

23.12.2019 на підставі висновків акта від 18.11.2019 №198125 та акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 18.11.2019 №032989 Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №170247, відповідно до якої на позивача на підставі абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III накладено штраф у розмірі 34000,00 грн.

Не погодившись із прийнятою постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 7 ст. 6 Закону № 2344-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Згідно з ч.ч.14,17 ст. 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

В силу статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Відповідно до ч.1 ст. 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Частиною 2 ст. 48 Закону № 2344-III передбачено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

За приписами ч.4 цієї статті Закону № 2344-III (2344-14) , у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Згідно з абз.16 ч.1 ст. 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 № 2862-IV ( далі - Закон №2862-IV (2862-15) ) передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (879-2007-п) (далі - Порядок КМУ № 879)

Пунктом 1 Порядку КМУ № 879 визначено, що цей Порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Згідно з пп. 2 п. 2 Порядку КМУ № 879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Відповідно до пп. 4 п. 2 Порядку КМУ № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно з пунктами 4, 6 Порядку КМУ № 879 робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку. Власники (балансоутримувачі) пунктів габаритно-вагового контролю здійснюють фінансування робіт (послуг) з їх утримання, обслуговування та забезпечення функціонування. Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Відповідно до пунктів 15, 16, 18, 20 Порядку КМУ № 879 контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. У разі пред`явлення водієм транспортного засобу міжнародного сертифіката зважування габаритно-ваговий контроль у частині зважування не здійснюється.

За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. Водії під час перебування в зоні стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та поліцейських.

Пунктами 21- 22 Порядку КМУ № 879 встановлено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту.

Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.

У разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Пунктом 23 Порядку КМУ № 879 визначено, що власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (z0128-98) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (z0128-98) , затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила Мін`юст України № 363).

Згідно з п.п. 8.14, 8.15 Глави 8 Правил Мін`юст України № 363 навантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.

Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Відповідно до п.п. 8.20, 8.21 Глави 8 Правил Мін`юст України № 363 водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.

Пунктами 12.1, 12.5 Глави 12 Правил Мін`юст України № 363 передбачено, що при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України. Для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (1567-2006-п) (далі - Порядок КМУ № 1567).

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку КМУ № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

Згідно з п.п. 12, 14 Порядку КМУ № 1567 рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка. Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку КМУ № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до пунктів 16, 17 Порядку КМУ № 1567 рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб Укртрансбезпеки у кількості не менш як дві особи.

Габаритно-ваговий контроль проводиться однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення до рейдової перевірки посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки та власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю, а також посадових осіб органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації.

Під час проведення рейдової перевірки можливе: застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис "Укртрансбезпека"; використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою; здійснення габаритно-вагового контролю;використання засобів аудіо- та відеотехніки для запису процесу перевірки; використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення.

Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення.

Зупинення транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог пункту 15 Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів.

Пунктами 21, 22, Порядку КМУ № 1567 передбачено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Відповідно до пунктів 25 -27 Порядку КМУ № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Відповідно до п. 22.5 ПДР (1306-2001-п) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість вимог поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог касаційної скарги, виходячи з наступного.

За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23.12.2019 №170247, якою на позивача накладено штраф у розмірі 34000,00 грн. на підставі абз.16 ч.1 ст. 60 Закону № 2344-III.

Так, оскаржувану постанову прийнято на підставі акту від 18.11.2019 № 032989, яким відповідачем встановлено перевищення транспортним засобом SINOTRUK, номерний знак НОМЕР_1, автомобільний перевізник - ПрАТ "Броварське ШБУ №50", нормативних вагових параметрів, а саме: фактичної маси, яка складає 33,05 тонни при нормативно допустимій масі - 40,0 тонн; навантаження на здвоєну вісь, яка становить 24,25 тонни при нормативно допустимій - 16 тонн.

Приймаючи рішення про протиправність оскаржуваної постанови, суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновки відповідача щодо виявлених порушень з боку позивача не ґрунтуються на дослідженні всіх обставин справи.

Так, на думку судів першої та апеляційної інстанцій, результати вимірювання, здійснені відповідачем, не можна вважати достовірними, оскільки вантаж, який перевозився відповідачем, є сипучим та рухомим під час руху автомобіля, а маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, тоді як методика зважування такого вантажу відсутня, а тому не можливо з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень.

Верховний Суд вважає вказані висновки судів попередніх інстанцій помилковими та зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин законодавцем виключено норму права про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики під час проведення габаритно-вагового контролю.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 (671-2017-п) скасовано п.19 Порядку КМУ № 879, який передбачав обов`язок територіальних органів Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Суд зауважує, що безпосередньо судом першої інстанції вказано про безпідставність посилання позивача на відсутність відповідної методики, з огляду на зазначені вище обставини, що свідчить про суперечність зроблених ним висновків.

Водночас Верховний Суд зазначає, що положеннями ст. 4 і ст. 29 Закону № 3353-ХІІ, ст. 33 Закону №2862-IV визначено, що визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів встановлено Порядком № 879.

Як наслідок, Суд вважає, що вимірювання, здійснене відповідачем під час габаритно-вагового контролю, проведено відповідно до вимог чинного законодавства.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22 грудня 2021 року у справі №420/3371/21.

Також Суд вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо фіксації різниці у фактичному осьовому навантаженні, з огляду на зважування автомобільного транспорту у русі, та зазначає, що автомобіль на ваги (під час зважування) заїжджає повільно - зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, відтак така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу.

Аналогічна правова позиці викладена Верховним Судом у постанові від 28 квітня 2022 року у справі №540/383/21.

Щодо висновків суду першої інстанції про ненадання відповідачем можливості водію розподілити вантаж рівномірно по осям, що надало б йому змогу привести у відповідність габаритно-вагові параметри, Суд зазначає, що відповідна можливість, встановлена Порядком КМУ № 879, є правом власника великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, тобто є мірою його свободи, яка може бути реалізована ним за власним волевиявленням.

Суд заважує, що Порядок КМУ № 879 не містить жодних застережень щодо кореспондуючого обов`язку уповноваженого органу вчинити активні дій для реалізації цього права власником великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу.

Водночас Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази активного волевиявлення з боку ПрАТ "Броварське ШБУ №50" для реалізації відповідного права, як і доказів того, що відповідачем не надано такої можливості.

Посилання суду першої інстанції на те, що навантаження на одиночну вісь дорівнювало 8,8 тонни, при нормативно допустимому - 11 тонн, а загальна вага транспортного засобу становила 33,5 тонн, при нормативно допустимому 40,0 тонн, Суд відхиляє та зазначає, що відповідність загальної ваги транспортного засобу та навантаження на його одиночну вісь встановленим нормативам, не спростовує встановленого порушення цих нормативів в частині навантаження на подвійну вісь.

Суд зазначає, що, здійснюючи перевезення подільного вантажу, перевізником повинно враховуватись, що під час руху по дорозі можливе пересування вантажу та зміна ваги по осям, попри це перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати не тільки загального, а і осьового перевантаження.

З огляду на викладене, Верховний Суд не погоджується з твердженням судів попередніх інстанцій про те, що висновки відповідача щодо виявлених порушень з боку позивача не ґрунтуються на дослідженні всіх обставин справи.

Також Верховний Суд звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій зроблено висновок про необ`єктивність висновків контролюючого органу про перевищення позивачем нормативно-допустимого навантаження на одиночну та строєну осі, тоді як спірним у цій справі є навантаження на здвоєну вісь транспортного засобу.

Суд зауважує, що адміністративний суд у силу вимог ч. 3 ст. 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

Водночас, правова оцінка судів щодо правильності та обґрунтованості постанови про накладення адміністративно - господарського стягнення у вигляді штрафу за перевищення, габаритно-вагових норм на підставі п.16 ч.1 ст. 60 № 2344-III, має полягати, насамперед, у з`ясуванні того, чи прийнято таке рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, що встановлені Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України. Також суди мають встановити чи дійсно власником транспортного засобу під час перевезення порушено габаритно - вагові норми, якщо так, то в якому відсотковому значенні, а також чи має перевізник дозвіл на таке перевезення.

Крім того, Суд зазначає, що встановлюючи перевищення нормативно-допустимого навантаження на здвоєні або строєними вісі, судам слід з`ясувати чи є ці вісі такими.

Так, вирішуючи питання щодо правомірності прийняття відносно позивача постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23.12.2019 №170247, прийнятої на підставі п.16 ч.1 ст. 60 Закону № 2344-III, за фактом здійснення перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень на здвоєну вісь, в порушення вимог п. 22.5. ПДР (1306-2001-п) України, суди мали з`ясувати чи мало місце перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, якщо так, то яке його відсоткове значення, чи є вісь здвоєною, а також вирішити питання щодо необхідності наявності дозволу на перевезення відповідної ваги вантажу, з огляду на його подільність.

Однак, судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішень не з`ясовано цих обставин справи та не зроблено відповідних висновків щодо них.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Встановлені ч. 2 ст. 341 КАС України межі касаційного перегляду справи позбавляють суд касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд вважає, що для правильного вирішення цього спору суду необхідно встановити всі обставини справи, з цього приводу належним чином дослідити наявні докази, а у разі потреби, витребувати додаткові. Також надати оцінку всім аргументам, які учасники справи наводять в обґрунтування своїх вимог та заперечень. За наслідками встановлених обставин і перевірки їх доказами зробити висновок про наявність або відсутність порушень під час проведення перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства та прийняття рішення за наслідками такої перевірки.

Як наслідок, Суд зазначає, що для правильного вирішення питання щодо наявності законних підстав для винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23.12.2019 №170247, прийнятої на підставі п.16 ч.1 ст. 60 Закону № 2344-II, судам першої та апеляційної інстанцій необхідно встановити наведені вище обставини справи, дослідити наявні докази, а у разі потреби, витребувати додаткові.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Відповідно до ч.4 ст. 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що ні судом першої, ні судом апеляційної інстанцій не досліджено в повному обсязі всіх обставин справи, що мають значення для її вирішення, Суд дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.