ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2007 р.
№ 5/95
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
Дерепи В.I.,
суддів
Рибака В.В., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий
комплекс "Житлобудкомплект"
на
рішення господарського суду Полтавської області від 15
березня 2007 року та постанову Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 19 червня 2007 року
у справі
№ 5/95
за позовом
колективного підприємства залізобетонних виробів №2
до
товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий
комплекс "Житлобудкомплект"
про
стягнення 372 000 грн.
за участю представників сторін:
від позивача -Проценко В.В.
відповідача -не з'явився
ВСТАНОВИВ:
У січні 2007 року позивач звернувся в господарський суд
Полтавської області з позовом про стягнення з відповідача 372 000
грн. заборгованості за емітованим ТОВ "МЖК Житлобудкомплект"
простим векселем № 76331401021870 на суму 372 000 грн., зі строком
платежу 26 січня 2005 року.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 15
березня 2007 року (суддя Гетя Н.Г.), залишеним без змін постановою
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19
червня 2007 року (головуючий -Мазур Л.М., судді -Жук Г.А.,
Рудченко С.Г.) позов задоволено, стягнуто з відповідача
заборгованість за неоплаченим простим векселем № 76331401021870 в
сумі 372 000 грн.
В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю
"Молодіжний житловий комплекс Житлобудкомплект", посилаючись на
неправильне застосування судами норм матеріального права, просить
скасувати зазначені судові акти, та постановити нове рішення, яким
в позові відмовити.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами,
колективне підприємство залізобетонних виробів № 2 є
векселедержателем простого векселя № 76331401021870 на суму 372
000 грн., емітованого товариством з обмеженою відповідальністю
"Молодіжний житловий комплекс Житлобудкомплект" 26.01.2004 року,
зі строком платежу 26.01.2005 року.
Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про цінні
папери та фондову біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
вексель - цінний папір, який
посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити
після настання строку платежу визначену суму власнику векселя
(векселедержателю).
Тобто, ТОВ "Молодіжний житловий комплекс Житлобудкомплект" як
векселедавець взяло на себе зобов'язання сплатити після 26.01.2005
року за зазначеним векселем законному векселедержателю суму у
розмірі 372 00 грн.
5 лютого 2007 року колективне підприємство залізобетонних
виробів № 2 звернулося до господарського суду Полтавської області
з позовом до ТОВ "Молодіжний житловий комплекс Житлобудкомплект"
про стягнення з відповідача суми неоплаченого простого векселя №
76331401021870 в розмірі 372 000 грн.
Таким чином, позовні вимоги були пред'явлені позивачем в
межах строків, передбачених статтею 70 Уніфікованого закону, а
тому висновок судів про наявність підстав для сплати відповідачем
за спірним векселем грунтується на вимогах закону та роз'ясненнях,
викладених у п.п. 18, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України
від 08.06.2007 року № 5 "Про деякі питання практики розгляду
спорів, пов'язаних з обігом векселів" ( v0005700-07 ) (v0005700-07)
згідно яких
вимоги до прямих боржників (векселедавець простого векселя та
акцептант переказного векселя), а також до авалістів за них (за їх
наявності) можуть бути пред'явлені як у строк платежу, так і
протягом усього строку вексельної давності незалежно від наявності
протесту. При цьому підставою для заявлення вимог до прямих
боржників є сам вексель, що знаходиться у кредитора. Відповідно до
абзацу 1 статті 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до
акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються
через три роки, які обчислюються від дати настання строку платежу.
Такий строк застосовується як щодо позову векселедержателя, так і
щодо позовних вимог, пред'явлених до акцептанта переказного
векселя векселедавцем, індосантами, авалістами та іншими особами,
до яких права за векселем перейшли внаслідок виконання ними
вексельного зобов'язання. Аналогічно суди повинні вирішувати спори
за участю векселедавця простого векселя (стаття 78 Уніфікованого
закону). Перебіг трирічного строку на пред'явлення позовних вимог
до акцептанта переказного векселя або до векселедавця простого
векселя починається з дати настання строку платежу, зазначеного у
векселі.
Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди
правомірно дійшли висновку щодо необхідності сплати відповідачем
на підставі статей 70, 77, 78 Уніфікованого закону суми
заборгованості за векселем № 76331401021870, оскільки вимоги
позивачем були пред'явлені в межах встановленого строку вексельної
давності.
Отже, посилання скаржника на неправильне застосування
господарським судом Полтавської області та Київським міжобласним
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті судових актів є безпідставними.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та
апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного
і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки
судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична
оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Полтавської області від 15
березня 2007 року та постанову Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 19 червня 2007 року у справі
№ 5/95 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з
обмеженою відповідальністю "Молодіжний житловий комплекс
"Житлобудкомплект" - без задоволення.
Головуючий, суддя
В.Дерепа
Суддя
В.Рибак
Суддя
Л.Стратієнко