ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2007 р.
№ 20/99 ( rs735061 ) (rs735061)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Кравчука Г.А.,
суддів:
Швеця В.О.,
Шаргала В.I.
за участю представників сторін:
позивача
не з'явився
відповідача
Донченка О.Г. дов. №877 від 19.04.2007 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2007 р.
у справі
№20/99 ( rs735061 ) (rs735061)
господарського суду м. Києва
за позовом
Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю з
іноземними інвестиціями "Донікс"
до
Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод"
про
стягнення 62 666,68 грн.
В С Т А Н О В И В:
Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю з
іноземними інвестиціями "Донікс" (надалі ТОВ "Донікс") звернулося
до господарського суду м. Києва з позовом до Державного
підприємства (надалі ДП) "Дарницький вагоноремонтний завод" про
стягнення 62 666,68 грн. заборгованості за поставлений відповідно
до укладеного між сторонами договору товар, у тому числі -52 828
грн. основного боргу, 2 038,73 грн. річних, 7 799,95 грн. втрат
від інфляції.
Рішенням господарського суду м. Києва від 03.04.2007 року
(суддя Палій В.В.) позов задоволений, з ДП "Дарницький
вагоноремонтний завод" на користь ТОВ "Донікс" стягнуто 52 828
грн. основного боргу, 2 038,73 грн. річних, 7 799,95 грн.
інфляційних та відповідні судові витрати. Судове рішення
мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується поставка
позивачем для відповідача товару, за який останній розрахувався
лише частково, в результаті чого утворилася заборгованість у
вказаному розмірі; оскільки всупереч умовам договору мало місце
прострочення платежу, товариство має право на стягнення
інфляційних та річних. При цьому суд відхилив доводи відповідача
про те, що в Доповідач:Шаргало В.I.
період, за який нараховані інфляційні та річні, діяв
мораторій на задоволення вимог кредиторів у зв'язку з порушенням
відносно ДП "Дарницький вагоноремонтний завод" справи про визнання
його банкрутом.
За апеляційною скаргою ДП "Дарницький вагоноремонтний завод"
судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою
Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2007 року
(Шипко В.В., Борисенко I.В., Розваляєва Т.С.) змінено в частині
стягнення інфляційних - їх розмір зменшений до 7 739,27 грн. та
відповідно змінені стягувані судові витрати з огляду на те, що
місцевий господарський суд не перевірив правильність розрахунку в
цій частині позовних вимог. В решті рішення залишене без змін.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою,
ДП "Дарницький вагоноремонтний завод" звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм
матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в
частині задоволення позовних вимог про стягнення 2 038,73 грн.
річних та 7 739,27 грн. інфляційних. На думку скаржника інфляційні
та річні, суму яких згідно з вимогами ст. 625 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
повинен сплатити боржник кредитору, фактично є
штрафними санкціями за порушення господарського зобов'язання, на
їх нарахування відповідно до норм абз. 24 ст.1 та п. 4 ст. 14
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
поширюється дія мораторію.
Заслухавши присутнього в судовому засіданні представника
відповідача, розглянувши матеріали справи та доводи касаційної
скарги, перевіривши правильність застосування господарськими
судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального
права, судова колегія Вищого господарського суду України вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
07.11.2005 року між ДП "Дарницький вагоноремонтний завод"
(Покупець) та ТОВ "Донікс" (Постачальник) укладений договір
поставки №05-184/11/05/07/01, за умовами якого Постачальник
зобов'язався поставити та передати у власність Покупця продукцію,
кількість і ціни якої вказані у Специфікації, що є невід'ємною
частиною договору, а Покупець зобов'язався оплатити кожну
поставлену партію продукції у відповідності з рахунком-фактурою
протягом 5 банківських днів після надходження товару на його
адресу.
На виконання вказаного договору відповідно до накладних
№564/3-2 від 15.11.2005 року та №642-1/з від 19.12.2005 року ТОВ
"Донікс" поставило ДП "Дарницький вагоноремонтний завод" товар на
загальну суму 102 828 грн., за який останній розрахувався лише
частково, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі
52828 грн.
Невиконання відповідачем свого зобов'язання за названим
договором стосовно оплати товару змусило ТОВ "Донікс" в лютому
2007 року звернутись до господарського суду з позовом про
стягнення з ДП "Дарницький вагоноремонтний завод" зазначеної суми
боргу та нарахованих на цю суму інфляційних та річних. Відповідач
заперечував проти стягнення інфляційних та річних, вказуючи на те,
що вони нараховані в період дії мораторію на задоволення вимог
кредиторів у зв'язку з порушення справи №24/342-б про визнання
його банкрутом.
Абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
передбачено, що протягом дії мораторію на
задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф,
пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне
виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків
і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до статті 1 цього Закону під терміном "грошове
зобов'язання" розуміється зобов'язання боржника заплатити
кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового
договору та на інших підставах, передбачених цивільним
законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не
зараховуються, зокрема, пеня та штраф.
Спір у даній справі виник з приводу несплати відповідачем
вартості отриманого від позивача товару.
Отже, вказаний борг виник на підставі договору і є грошовим
зобов'язанням Підприємства перед Товариством у розумінні статті 1
Закону про банкрутство.
Відповідно до цієї статті грошове зобов'язання складається
також і з грошової суми, яку боржник зобов'язаний заплатити
кредитору і на інших, крім цивільно-правового договору, підставах,
що передбачені цивільним законодавством.
Такі підстави передбачені, зокрема, статтею 625 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, згідно з якою боржник, який прострочив виконання
грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити
суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь
час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми,
якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказані річні та інфляційні не є пенею (неустойкою) і за
своєю правовою природою вони відрізняються від правової природи
останньої.
Пеня є самостійним способом захисту цивільних прав і одним із
видів забезпечення виконання цивільно-правових зобов'язань.
Зі змісту ж статті 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
вбачається, що сплата трьох процентів річних, яка встановлена за
неналежне виконання грошових зобов'язань, за своїм правовим
характером є платежем за користування грошовими коштами, тобто є
самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення
виконання цивільних зобов'язань; а інфляційні фактично є
відшкодуванням втрат від знецінення грошових коштів внаслідок
інфляції.
У зв'язку з цим господарські суди дійшли обгрунтованого
висновку, що грошовим зобов'язанням ДП "Дарницький вагоноремонтний
завод" перед ТОВ "Донікс" є грошова сума, що визначена з
урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів
річних, стягнувши ці кошти на користь позивача.
Наведене спростовує доводи, викладені в касаційній скарзі ДП
"Дарницький вагоноремонтний завод".
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи господарськими судами фактичні обставини справи
встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження
матеріалів справи, висновки судів відповідають цим обставинам і їм
надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм
матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної
інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі
рішень.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного підприємства "Дарницький
вагоноремонтний завод" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
19.06.2007р. у справі №20/99 ( rs735061 ) (rs735061)
залишити без зміни.
Головуючий суддя
Кравчук Г.А.
Суддя
Швець В.О.
Суддя
Шаргало В.I.