ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2007 р.
№ 10/37
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С.(головуючого),
Стратієнко Л.В.
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод
феросплавів" на постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 18.07.2007 року у справі № 10/37 за позовом Відкритого
акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"" до
Закритого акціонерного товариства"Єнакіївський коксохімпром" про
стягнення заборгованості, -
Встановив:
У лютому 2007року Відкрите акціонерне товариства
"Нікопольський завод феросплавів" звернулось до господарського
суду Донецької області з позовом до Закритого акціонерного
товариства "Єнакіївський коксохімпром", про стягнення суми вагової
недостачі коксової продукції в розмірі 5508,30 грн. (з ПДВ та
залізничним тарифом).
Рішенням господарського суду Донецької області від
26.04.2007р. у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
18.07.2007р. з мотивувальної частини рішення господарського суду
Донецької області від 26.04.2007р. виключено абзац 4-5, 10
сторінки 3, абзац 6 сторінки 4, абзац 1 сторінки 5. В іншій
частині рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі ВАТ "Нікопольський завод феросплавів"
просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції посилаючись
на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального
права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши
матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та
заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій, 20.12.2004р. між сторонами був укладений
договір № 685/4592 на поставку коксової продукції з протоколом
розбіжностей та протоколом узгодження розбіжностей щодо п.6.1
договору №4592/685 від 20.12.2004р.
Згідно умов даного договору, відповідач зобов'язувався
поставити позивачу коксову продукцію, в асортименті, за ціною та
кількістю обумовлених у специфікаціях, оформлених у виді додатків
до даного договору, які є невід'ємною його частиною, а позивач
зобов'язався прийняти та оплатити її вартість на умовах 100%
передоплати за кожну узгоджену партію (п.4.1).
Пунктом 5.1 договору встановлено, що якість товару повинна
відповідати встановленим в Україні державним стандартам та
підтверджуватися сертифікатом якості виробника.
Відповідно до п. 6.1 договору приймання товару по кількості
виконується у відповідності з"Iнструкцією про порядок приймання
продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного
споживання по кількості" П-6 ( va006400-65 ) (va006400-65)
.
Специфікацією №1 сторони узгодили кількість та ціну поставки
товару на січень 2005року.
21.01.2005року відповідач відправив позивачу кокс доменний у
полувагоні №67659706 за залізничною накладною №51571845.
Предметом даного спору є вимоги позивача про стягнення
5508,30 грн. виявленої ним при отриманні вагової недостачі
коксової продукції.
Приймаючи рішення про відмову в позові, суди попередніх
інстанцій посилались на те, що позивачем порушені правила
приймання продукції за кількістю, які встановлені Iнструкцією П-6
( va006400-65 ) (va006400-65)
; у розрахунку ціни позову не зазначено, яким
чином здійснений розрахунок вартості вагової недостачі, а наданими
позивачем у підтвердження позовних вимог документами не доведений
факт отримання продукції по кількості меншій, ніж зазначено у
залізничній накладній, у зв'язку з чим підстави для задоволення
позовних вимог відсутні.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов вірного
висновку про виключення з мотивувальної частини рішення посилання
на порушення при прийманні продукції п.14 Iнструкції П-6
( va006400-65 ) (va006400-65)
, оскільки пунктом 3 даної Iнструкції визначено, що
одержувач вантажу зобов'язаний забезпечити прийомку продукції по
кількості у точній відповідності із стандартами, якими
встановлено, що масу коксу (нетто) визначають за різницею маси
завантаженого складу (брутто), що визначається зважуванням у
споживача, та маси порожніх вагонів (тари), вказаної на їх
трафаретах.
У зв'язку з тим, що відповідачем при відправлені продукції у
накладній не була визначено, яким способом була визначена тара
вагону, то позивач при визначені тари вагону з брусу, яка була
вказана відповідачем у накладній, не порушив умови договору,
вимоги ДСТУ 322-12-2-94 та Iнструкції П-6, яка вимагає
дотримуватися при прийомці положень стандарту.
Крім того, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що
господарським судом помилково зроблено висновок про порушення
позивачем при прийомці вимог ДСТУ 322-12-2-94 в частині не
здійснення контрольної перевірки масової долі загальної вологості
коксової продукції, оскільки пунктом 4.3 ДСТУ 322-12-2-94
встановлено, що допускається використовувати для визначення сухої
маси партії коксу, що надійшла, масову долю загальної вологості,
яка визначена постачальником та вказана у документі про якість.
Вказані висновки суду апеляційної інстанції відповідають
фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, грунтуються на
правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням
процесуальних норм, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а
тому підстав для зміни або скасування постанови апеляційного суду
не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Нікопольський завод феросплавів" залишити без задоволення, а
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
18.07.2007 року у справі № 10/37 -без змін.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Стратієнко Л.В.
Гончарук П.А.