ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2007 р.
№ 5/255-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кравчука Г.А.,
суддів:
Швеця В.О., Шаргала В.I.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний
комбінат"
на постанову
Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 18.07.2007 р.
у справі
№ 5/255-07
господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом
Державного підприємства "Придніпровська залізниця"
до
Відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний
комбінат"
про
стягнення 4 537,13 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача:
- не з'явились;
відповідача:
- не з'явились;
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2007 р. Державне підприємство "Придніпровська
залізниця" (далі -Залізниця) звернулось до господарського суду
Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просила
стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Криворізький
залізорудний комбінат" (далі -Товариство) 4 537,13 грн. штрафу.
Позовні вимоги Залізниця обгрунтовувала тим, що Товариство не
виконало затверджених між ними планів перевезень на листопад 2006
р., у зв'язку з чим у відповідності до ст. ст. 106 та 107 Статуту
залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 06.04.1998 р. № 457 ( 457-98-п ) (457-98-п)
(далі -Статут
залізниць України), має сплатити штраф.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
03.05.2007 р. (суддя Шевченко С.Л.) позовні вимоги Залізниці
задоволено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 18.07.2007 р. (колегія суддів: Лисенко О.М., Джихур О.В.,
Науменко I.М.) рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 03.05.2007 р. залишено без змін.
Вказані судові акти прийняті з мотивів, викладених Залізницею
у позовній заяві.
Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, у якій просить постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 18.07.2007 р. і рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2007 р.
скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні
позовних вимог Залізниці. Вимоги, викладені у касаційній скарзі,
Товариство обгрунтовує тим, що місцевий та апеляційний
господарські суди порушили ст. ст. 32 та 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. 106 Статуту
залізниць України, не застосували п. 6.5.3 Правил планування
перевезень вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту
України від 09.12.2002 р. № 873 ( z1030-02 ) (z1030-02)
(далі -Правила).
Залізниця не скористалась правом, наданим ст. 111-2
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та
відзив на касаційну скаргу Товариства до Вищого господарського
суду України не надіслала, що не перешкоджає касаційному перегляду
судових актів, які оскаржуються.
За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського
суду України від 07.11.2007 р. розгляд касаційної скарги
здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії
суддів Кравчука Г.А. -головуючого, суддів Швеця В.О. та Шаргала
В.I.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи,
перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних
обставини справи, застосування господарськими судами першої та
другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при
прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства
не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до частин першої та п'ятої ст. 306 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
перевезенням вантажів у цьому Кодексі
визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням
продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного
споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та
повітряними шляхами, а також транспортування продукції
трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також
особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових
речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших
небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими
відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними
статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною другою ст. 908 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом,
іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими
нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно
до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими
видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих
перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим
Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами),
іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються
відповідно до них.
Ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт"
( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
передбачає, що законодавство про залізничний
транспорт загального користування складається з Закону України
"Про транспорт" ( 232/94-ВР ) (232/94-ВР)
, цього Закону, Статуту залізниць
України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших
актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають
порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного
транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці,
забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій
іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки,
санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є
обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території
України.
Ст. 105 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
встановлює, що
залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири,
транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи,
які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача,
несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і
розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Ст. 106 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
передбачає, що
за незабезпечення залізницею подачі вагонів і контейнерів для
виконання плану перевезень та за невикористання
вантажовідправником поданих вагонів і контейнерів чи відмову від
вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень сплачується
штраф у таких розмірах:
за вантажі, перевезення яких планується у тоннах і
вагонах, -з тонни по 5 відсотків ставки добової плати за
користування вагонами;
за вантажі, перевезення яких планується тільки у вагонах
(контейнерах), -за вагон (контейнер) по дві добові ставки плати за
користування вагонами (контейнерами).
За незабезпечення завантаження маршруту з винної сторони
стягується на користь іншої сторони, крім штрафу за невиконання
плану перевезень, штраф за маршрут у розмірі трьох добових ставок
плати за користування вагонами.
Залізниця і відправник несуть таку ж відповідальність за
недотримання зобов'язань надпланових і позапланових перевезень
вантажів за заявками відправника, прийнятими залізницею, а також
за надолуження невиконання плану попереднього місяця (згідно із
статтею 19 цього Статуту).
За невиконання плану перевезень по залізницях призначення
вантажовідправник сплачує штраф за вагон (контейнер) у розмірі
однієї добової ставки за користування вагоном (контейнером).
П. 6.10 Правил визначає, що штраф за невиконання місячних
планів і додаткових замовлень на перевезення вантажів
нараховується на залізницю і відправника по закінченні кожної
декади, сальдова сума штрафу визначається по закінченні місяця.
У разі перевиконання плану в першій декаді і невиконанні його
в другій відповідальність за невиконання плану другої декади
зменшується на величину перевиконання плану в першій декаді. Таким
же чином враховується перевиконання плану в першій та другій
декадах при невиконанні його в третій декаді.
Розрахунки за штрафами здійснюються у порядку і строки,
встановлені статтею 109 Статуту залізниці України ( 457-98-п ) (457-98-п)
.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та з
матеріалів справи вбачається, що:
- Товариство замовило у Залізниці на листопад 2006 р.
відвантаження 99 000 тон вантажу по станції Роковата у 1453
вагонах;
- на першу декаду листопада 2006 р. Товариство запланувало
перевезти 18 036 тони вантажу у 264 вагонах, а фактично було
перевезено 14 563 тони вантажу у 215 вагонах;
- на другу декаду листопада 2006 р. Товариство запланувало
перевезти 21 862 тони вантажу у 320 вагонах, а фактично було
перевезено 23 666 тони вантажу у 344 вагонах;
- на третю декаду листопада 2006 р. Товариство запланувало
перевезти 38 602 тони у 565 вагонах, а фактично було перевезено 33
788 тон у 490 вагонах.
За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду
України погоджується з висновками господарський судів першої та
другої інстанції про обгрунтованість позовних вимог Залізниці про
стягнення з Товариства штрафу за невиконання плану перевезень на
листопад 2006 р., оскільки Залізниця довела факт невиконання
Товариством відповідного плану.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
постанова
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.2007
р. грунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді
всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору,
відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи
касаційної скарги Товариства не спростовують висновків
апеляційного господарського суду, у зв'язку з чим підстав для її
скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Криворізький залізорудний комбінат" залишити без задоволення, а
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
18.07.2007 р. у справі № 5/255-07 господарського суду
Дніпропетровської області -без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя В.О. Швець
Суддя В.I. Шаргало