ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2007 р.
№ 52/485-06(37/383-05)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -судді
Дерепи В.I.
суддів :
Грека Б.М. -(доповідача у справі)
Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Національного технічного університету "Харківський
політехнічний інститут"
на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.07
у справі
№ 52/485-06
господарського суду
Харківської області
за позовом
Національного технічного університету "Харківський
політехнічний інститут"
до
третя особа
Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентал"
Міністерство освіти і науки України,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма ПТФ"
про
витребування майна з чужого незаконного володіння
за участю представників від:
позивача
Коваленко Д.М. (дов. від 10.04.06)
відповідача
Мансара С.В. (дов. від 05.04.07)
третьої особи
Полубєдов П.Е. (дов. від 18.12.06)
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Харківської області від 13.02.07
задоволений позов Національного технічного університету
"Харківський політехнічний інститут" та зобов'язано ТОВ "Рентал"
повернути НТУ "Харківський політехнічний інститут" будівлю,
розташовану за адресою: м. Харків, вул. Весніна,5.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
24.05.07 задоволена апеляційна скарга ТОВ "Рентал", рішення
господарського суду Харківської області від 13.07.07 скасоване та
в задоволенні позову НТУ "Харківський політехнічний інститут"
відмовлено.
Суб'єкт касаційного оскарження, Національний університет
"Харківський політехнічний інститут", вважає, що оскаржувана
постанова прийнята з порушенням норм матеріального права та
просить скасувати постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 24.05.07 повністю, а рішення
господарського суду Харківської області від 13.02.07 залишити без
змін.
В обгрунтування підстав для скасування постанови скаржник
відмічає, що судом невірно застосовано норми ч.2 ст. 39 Закону
України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, оскільки розпоряджатись майном
самостійно державні установи мають право лише у випадку, якщо
майно придбане за кошти від здійснення господарської діяльності.
Апеляційним судом невірно застосовані норми статті 50 Закону
України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, оскільки НТУ "ХПI" є державною
установою, яка перебуває на державному бюджеті і майно належить
йому на праві оперативного управління і таким чином вищевказані
норми надають позивачу право вимагати усунення будь-яких порушень
його права.
Скаржник відмічає, що право власності на спірне майно ТОВ
"Фірма ПТФ" набуло у 1999 році на підставі рішення Арбітражного
суду Харківської області по справі № 7222/8-04, а не на підставі
договору оренди з правом викупу у 1992 році. До цього рішення ТОВ
"Фірма ПТФ" було користувачем, а не власником спірної будівлі.
В 1999 році діяв Закон України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
та
Декрет Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у
загальнодержавній власності" від 15.12.92 ( 8-92 ) (8-92)
, згідно якого,
функції з управління, розпорядження державним майном, закріпленим
за відповідними підприємствами, установами, організаціями
покладені на відповідні Міністерства. Так як НТУ "ХПI" є державним
вищим навчальним закладом, підпорядкованим Міністерству освіти і
науки України, то розпоряджатися закріпленим за університетом всім
майном може тільки Міністерство освіти і науки України, а отже,
власник майна повинен бути залучений до розгляду у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи та встановлено в судових актах,
04.02.92 між ТОВ "Фірма ПТФ (оренда ) та Харківським політехнічним
інститутом ім. В.I.Леніна (орендодавець) укладений договір оренди
з правом викупу. Предметом договору були приміщення та обладнання
в будівлі за адресою: м. Харків, вул. Весніна, 5. Згідно п.1.6
наведеного договору, майно (приміщення та устаткування) переходить
у власність орендаря, якщо він вносить орендодавцю всі належні
йому орендні платежі у розмірі залишкової балансової вартості
орендованого майна (305075,00 карбованців). Пунктом 4.4 договору
визначено, що після перерахування на розрахунковий рахунок
орендодавця суми у розмірі 305075,00 карбованців орендоване майно
переходить у власність орендаря.
Актом приймання-передачі основних засобів Політехнічний
інститут ім. Леніна передав з балансу на баланс
виробничо-технічній фірмі "ПТФ" в зв'язку з виконанням останнього
пунктів 1.6 і 4.4 договору обладнання та площі приміщень у будівлі
по вул. Весніна,5.
28.03.02 КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації"
видало ТОВ "Фірма ПТФ" реєстраційне посвідчення на об'єкт
нерухомості, згідно якого право власності на будівлю у м. Харкові
по вул.Весніна,5 зареєстровано за ТОВ "Фірма ПТФ". В послідуючому
спірне майно згідно договору купівлі-продажу було передано ТОВ
"Рентал".
Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги про повернення
майна, виходив із того, що в силу приписів частини 3.5 статті 48
Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, захист права власності
здійснюється судом або третейським судом. Положення щодо захисту
права власності поширюється також на особу, яка хоч і не є
власником, але володіє майном на праві повного господарського
відання, оперативного управління, довічного успадкованого
володіння або на іншій підставі, передбаченими законом чи
договором. Ця особа має право на захист свого володіння також від
власника.
Крім того судом першої інстанції зроблено посилання на
приписи ст. 387 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 50
Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
та зроблено висновок про
те, що майно вибуло з володіння позивача не з його волі, за
відсутності угод про його відчуження, без згоди органу, на який
покладено обов'язок здійснення функцій щодо управління майном, яке
знаходиться у загальнодержавній власності.
Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду
першої інстанції, зазначивши, що набуття права власності на спірне
нерухоме майно ТОВ "Фірма ПТФ" у липні 1992 року є законним,
обгрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи,
грунтується на зібраних по справі доказах і відповідає вимогам
чинного законодавства України.
Суд апеляційної інстанції відмітив, що договір оренди спірних
нежитлових приміщень був укладений 04.02.92 між ТОВ "Фірма ПТФ" і
ХПI ім. В.I.Леніна у відповідності до вимог діючого на той час
законодавства, а саме Закону СРСР "Основи законодавства Союзу РСР
і союзних республік про оренду" від 23.11.89.
Згідно п.4.1, 4.2 ст. 16 зазначеного закону, орендар мав
право повністю або частково викупити орендоване майно шляхом
внесення орендодавцеві всієї належної йому орендної плати. Втім,
пунктом 1.6 вказаного договору оренди з правом викупу передбачено,
що орендовані приміщення та устаткування переходять у власність
орендаря, якщо він вносить орендодавцю всі належні йому орендні
платежі в розмірі залишкової балансової вартості орендованого
майно у розмірі 305075,00 крб. Пунктом 4.4 зазначеного договору
оренди з правом викупу передбачено, що після перерахування на
розрахунковий рахунок орендодавця суми у розмірі 305075,00
карбованців, орендоване майно переходить у власність. Вказана сума
грошових коштів була перерахована позивачу та ним отримана у липні
1992 року, що підтверджується рішенням Арбітражного суду
Харківської області від 12.08.99 по справі № 7222/6-04.
Судом апеляційної інстанції також відмічено, що Декрет
Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у
загальнодержавній власності" ( 8-92 ) (8-92)
, як і Закон України "Про
оренду державного та комунального майна" від 10.04.92 ( 2269-12 ) (2269-12)
не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки вони
були прийняті та набули чинності після укладення договору оренди з
правом викупу між позивачем та ТОВ "Фірма ПТФ" від 04.02.92 та
погіршували становище орендаря з огляду на вимоги ст. 58
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та рішення Конституційного Суду
України від 09.02.99 ( v001p710-99 ) (v001p710-99)
.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції та
суду апеляційної інстанції зроблені без виконання приписів
постанови Вищого господарського суду України від 9.10.06. За
змістом ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
-вказівки, що містяться у постанові касаційної
інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового
розгляду справи .
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України "Про
судові рішення" викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
-обгрунтованим визнається рішення, в якому повно
відображені обставини, що мають значення для даної справи,
висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними і відповідають дійсності, підтверджуються достовірними
доказами, дослідженими в судовому засіданні. Колегія суддів Вищого
господарського суду зазначає, що суди залишили поза увагою
обставини щодо переходу права власності на спірне майно за
договором оренди.
Так, якщо договір оренди передбачає в послідуючому перехід
права власності на це майно до орендаря, він повинен укладатись у
формі, що передбачена для угод купівлі-продажу, оскільки продавець
зобов'язаний передати не лише майно, а і право власності на майно,
продавцем може бути лише власник майна, якщо продавець сам не має
права власності на майно, то це право не може набути і покупець.
Виходячи з наведеного, судам слід встановити, хто є власником
майна, на яких правах це майно належало НТУ "Харківський
політехнічний інститут", чи була згода власника майна на його
відчуження шляхом укладеного договору оренди з викупом. Оскільки
за змістом ст. 388 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, у
випадку, коли при первісному відчуженні майна мав місце дефект
волі власника майна, то нерухомість може бути витребувана навіть у
добросовісного власника, який потім має право регресу проти
зобов'язаних перед ним осіб.
Рішення ж місцевого господарського суду підлягає скасуванню,
оскільки в ньому також не встановлено вищезазначених обставин, до
того ж, невірно застосовано ст. 83 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, хоча
справа розглядається після втрати чинності цим цивільним кодексом.
I суд повинен був керуватися нормами Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
від 16.01.03.
В силу ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази. Таким чином оспорювані судові акти по справі
підлягають скасуванню, оскільки ними невірно застосовані норми
матеріального права; та всі обставини по справі, що мають істотне
значення для правильного вирішення спору не були досліджені в їх
сукупності та не дана останнім правова оцінка на підставі ст. 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Національного технічного університету
"Харківський політехнічний інститут" задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
24.05.07 та рішення господарського суду Харківської області від
13.02.07 по справі №52/485-06 скасувати, а справу направити на
новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
Л. Стратієнко