380/17776/22 Про визнання протиправною бездіяльності військової частини та зобов'язання нарахувати і виплатити індексацію невиплаченого грошового забезпечення - 02.08.2023 Прийняття

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року (головуючий суддя - Онишкевич Т.В., судді: Сеник Р.П., Судова-Хомюк Н.М.)

у справі №380/17776/22

за позовом ОСОБА_1

до військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

I. ПРОЦЕДУРА

1. 09 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невірного нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як базового місяця, з урахуванням виплаченої суми.

2. Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав його поновлення, а також доказів поважності причин пропуску.

3. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року, позовну заяву повернуто позивачу на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

4. У поданій касаційній скарзі, із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

5. Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Повертаючи позовну заяву у зв`язку з неусуненням її недоліків, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не виконано вимог ухвали суду, не наведено та не подано жодних доказів на підтвердження неможливості звернення до суду з цим позовом після припинення позивачем проходження військової служби.

7. При цьому, суд першої інстанції не взяв до уваги посилання позивача на пункт 1 Глави XIX "Прикінцеві положення" Кодексу законів про працю України (322-08) , оскільки спеціальні строки для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби передбачені частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

8. Враховуючи те, що переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав не встановлено, суд першої інстанції наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду з вказаним позовом визнав неповажними.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

9. В обґрунтування касаційної скарги скаржник указує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень. Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях помилково не застосували положення статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ), яке в даному випадку передбачає можливість звернення до суду з позовною заявою про стягнення індексації грошового забезпечення до завершення періоду дії карантину на території України.

10. Звертає увагу на те, що Верховний Суд вже неодноразово зазначав, що сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (1282-12) її належить обов`язково нараховувати й виплачувати (постанови від 23 жовтня 2019 року у справі №825/1832/17, від 16 квітня 2020 року у справі №822/3307/17, від 16 вересня 2020 року у справі №815/2590/18 та інші).

11. Також зазначає, що Конституційний Суд в рішенні №9-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року дійшов висновку про те, що положення частини другої статті 233 КЗпП України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь- яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

12. Таким чином, Верховний Суд та Конституційний Суд зазначали про те, що індексація є частиною грошового забезпечення (заробітної плати), а відтак відсудження повної суми заробітної плати необхідно здійснювати у порядку трудового законодавства.

13. У зв`язку з цим, до вказаних правовідносин необхідно застосовувати положення КЗпП України (322-08) , а не положення КАС України (2747-15) як про це зазначили суди попередніх інстанцій в своїх рішеннях.

14. Враховуючи, що у вказаній справі необхідно керуватися положеннями КЗпП України (322-08) , відповідно до Прикінцевих положень якого зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОУІР-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

15. Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОУШ-19" від 11 березня 2020 року №211, на території України було запроваджено карантин через спалах коронавірусу. В подальшому, термін дії карантину на території України неодноразово продовжувався.

16. Станом на даний час, постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №338 (338-2020-р) і постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 (1236-2020-п) " від 19 серпня 2022 року №928, карантин було продовжено на території всієї України до 30 квітня 2023 року.

17. Зважаючи на той факт, що станом на даний час, на території України введено карантин, то позивач має право подати позовну заяву до суду до завершення строку дії такого карантину.

18. Також, звертає увагу на той факт, що зміни у статтю 233 КЗпП України, які ввели обмеження строку звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать звільненні, були передбачені Законом України "Про внесення змін до деяких актів України щодо оптимізації трудових відносин", який був прийнятий 01 липня 2022 року, а чинності набрав 19 липня 2022 року.

19. Водночас попередня редакція статті 233 КЗпП України не містила часових обмежень на звернення до суду з аналогічних питань (у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком).

20. Таким чином, застосування певних строків давності звернення до суду до особи яка звільнилася перед внесенням змін до КЗпП України (322-08) порушує принцип незворотності дії нормативно-правового акту в часі та посягає на сутність права на соціальний захист військовослужбовців, військовозобов`язаних або резервістів у цьому аспекті.

21. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

23. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України та посилання скаржника на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

24. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

25. Частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

26. Згідно з частиною третьою та п`ятою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

27. За приписами частин першої та другої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

28. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).

29. Як встановлено судами, ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України. Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04 травня 2020 року №94, ОСОБА_1 наказом командира 16 окремої бригади армійської авіації (по особовому складу) від 30 квітня 2020 року №14-ЗС звільнено з військової служби в запас за підпунктом "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". 04 травня 2020 року позивача виключено із списків особового складу частин та усіх видів забезпечення.

30. ОСОБА_1 звернувся до суду стосовно ненарахування та невиплати йому у належному розмірі індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, оскільки індексація нарахована на виконання рішення суду у справі №380/6269/21 у меншому розмірі. На виконання рішення суду виплата індексації відбулась 03 червня 2022 року (платіжне доручення №658 від 03 червня 2022 року).

31. 09 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій щодо нарахування індексації в неналежному розмірі та зобов`язання нарахувати та виплати індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 18 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як базового місяця з урахуванням виплаченої суми.

32. За висновком судів попередніх інстанцій позивач пропустив місячний строк звернення до суду, передбачений КАС України (2747-15) . При цьому, суди виходили з того, що індексація не входить до структури грошового забезпечення, а тому спірні відносини пов`язані зі звільненням з публічної служби. Отже, під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України (2747-15) , як норми спеціального процесуального закону.

33. Надаючи оцінку доводам дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, Верховний Суд виходить з того, що спір щодо нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення є спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

34. Так, згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язана із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

35. Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

36. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

37. Статтею 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року №2017-ІІІ "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон №2017-ІІІ (2017-14) ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

38. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону №2017-ІІІ).

39. Статтею 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

40. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України від 3 липня 1991 року №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (1282-12) (далі - Закон №1282-ХІІ (1282-12) ).

41. Згідно статті 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

42. Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

43. Субсидіарне застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.

44. Правова позиція стосовно систематичного та постійного характеру виплати індексації наведена у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №638/9697/17, від 30 грудня 2020 року у справі №359/8843/16-а.

45. Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про те, що індексація не входить до структури грошового забезпечення є помилковими.

46. Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Верховний Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п?ятою статті 122 КАС України.

47. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

48. Відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

49. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).

50. Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України (322-08) не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

51. Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 та від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21.

52. Разом з тим, Суд наголошує, що відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України (322-08) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

53. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року №1423 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №338 (338-2020-р) і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №1236 (1236-2020-п) " дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 квітня 2023 року.

54. Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

55. З огляду на вказане, висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування до спірних правовідносин частини п`ятої статті 122 КАС України та пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком, а враховуючи, що станом на час звернення позивача до суду діяв карантин, установлений Кабінетом Міністрів України, тому строк визначений частиною другою статті 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, не підлягає застосуванню, оскільки такий продовжено на строк дії карантину.

56. У контексті обставин цієї справи, зважаючи на наведені мотиви, Верховний Суд уважає, що ним надано відповідь на всі доводи та вимоги касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, які можуть вплинути на правильне вирішення справи в межах розглянутих судами попередніх інстанцій позовних вимог. Інші доводи та аргументи касаційної скарги, зважаючи на наведені мотиви, у контексті обставин цієї справи, визначального значення не мають, а тому Верховним Судом не аналізуються.

57. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

58. Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

59. За наведеного правового регулювання й обставин справи Верховний Суд констатує, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 345, 353, 355, 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року у справі №380/17776/22 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.