ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2007 р.
№ 4/292-ПД-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
Кравчука Г.А.
суддів:
Мачульського Г.М.
Шаргала В.I.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Акціонерного товариства "Iндустріально-експортний банк" в
особі філії "Херсонська дирекція" АТ "Iндекс-Банк"
на постанову
Запорізького апеляційного господарського суду
від
01.02.2007р.
у справі господарського суду
№ 4/292-пд-06 Херсонської області
за позовом
Прокурора Генічеського району Херсонської області в інтересах
держави в особі Фонду державного майна України
до
1). Акціонерного товариства "Iндустріально-експортний банк"
2). Закритого акціонерного товариства санаторій-профілакторій
"Золоті піски" 3). Товариства з обмеженою відповідальністю "Золоті
піски-2"
про
визнання недійсним договору іпотеки, -
В С Т А Н О В И В:
Оскарженою постановою Запорізького апеляційного
господарського суду від 01.02.2007р. (колегія суддів у складі:
головуючого -судді Шевченко Т.М., суддів Коробка Н.Д., Юхименко
О.В.) залишено без змін рішення Господарського суду Херсонської
області від 08.11.2006р. (суддя Ємленінова З.I.), яким вказаний
позов задоволено повністю, постановлено визнати недійсним договір
іпотеки від 15.11.2005р., укладений між Закритим акціонерним
товариством санаторій-профілакторій "Золоті піски" та Акціонерним
товариством "Iндустріально-експортний банк", також постановлено
стягнути з Закритого акціонерного товариства
санаторій-профілакторій "Золоті піски" в доход державного бюджету
85 грн. державного мита, а на користь Державного підприємства
"Судовий інформаційний центр" 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та зобов'язати
Закрите акціонерне товариство санаторій-профілакторій "Золоті
піски" та Акціонерне товариство "Iндустріально-експортний банк"
повернути одна одній все, що вони одержали на виконання договору
іпотеки від 15.11.2005р.
В своїй касаційній скарзі Акціонерне товариство
"Iндустріально-експортний банк" в особі філії "Херсонська
дирекція" АТ "Iндекс-Банк" просить скасувати вказані рішення і
постанову та прийняти нове рішення про залишення позову Прокурора
Генічеського району Херсонської області в інтересах держави без
задоволення, посилаючись на порушення господарськими судами
попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а
саме: ч.ч.2, 3 ст.13 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.5
Закону України "Про іпотеку" ( 898-15 ) (898-15)
.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Сторони та прокурор не використали наданого законом права на
участь своїх повноважних представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія
суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі
перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,
14.11.2005р. між відповідачем-1 та відповідачем-3 укладено
кредитний договір №2833, відповідно до якого відповідачу-3
відкрито кредитну лінію в розмірі 1 900 000 грн.
15.11.2005р. між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено
договір іпотеки, посвідчений нотаріально та зареєстрований в
реєстрі за №1471. Згідно умов цього договору відповідач-2 передав
відповідачеві-1 під іпотеку належний йому оздоровчий комплекс на
суму 3 700 000 грн. в забезпечення зобов'язань, які взяв на себе
відповідач-3 за договором кредиту №2833 від 14.11.2005р.
Статутом відповідача-2 передбачено, що його засновниками є
позивач та Відкрите акціонерне товариство "Автомагістраль"
Республіки Білорусь, які є акціонерами, статутний фонд становить
11 492 100 грн. та поділений на 1 149 210 простих іменних акцій
номінальною вартістю 10 грн., які розподілені між засновниками
наступним чином: позивач -134 000 акцій, Відкрите акціонерне
товариство "Автомагістраль" Республіки Білорусь -1 015 210 акцій;
відповідач-2, здійснюючи право власності володіє, користується та
розпоряджається належним йому майном, вчиняючи стосовно нього
будь-які дії, що не суперечать закону та меті діяльності
товариства, зокрема з продажу, обміну, передачі в оренду чи
заставу засобів виробництва та інших матеріальних цінностей,
використання та відчуження в інший спосіб; до компетенції
загальних зборів акціонерів відноситься затвердження договорів
(угод), укладених на суму, що перевищує 500 000 доларів США або
еквівалентну суму в національній валюті України, або в іншій
валюті, в тому числі договорів застави майна, отримання кредитів у
грошовій і матеріальній формах.
Прокурор, дійшовши до висновків, що укладений договір іпотеки
від 15.11.2005р. не відповідає вимогам законодавства звернувся до
господарського суду із позовом про визнання цього договору
недійсним. В подальшому прокурор звернувся до господарського суду
із заявою про уточнення позовних вимог, в якій, обгрунтовуючи
позовні вимоги, послався на приписи ст.ст.203, 215 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Місцевий господарський суд задовольняючи позов виходив з
того, що спірний договір іпотеки від 15.11.2005р. про передачу під
іпотеку майна вартістю 3 700 000 грн. укладений всупереч вимогам
статуту відповідача-2, оскільки рішення загальних зборів відносно
укладення та затвердження спірного договору не було, а отже він
був підписаний головою правління відповідача-2 без відповідних
повноважень і останній порушив порядок розпорядження належним
відповідачеві-2 майном; спірний договір не відповідає приписам ч.2
ст.203, ч.2 ст. 207 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
;
посилання представників відповідача-1 та відповідача-3 на те, що
при укладенні спірного договору протоколом №4 засідання Наглядової
ради відповідача-2 від 01.11.2005р. голові правління було надано
згоду на укладення договору іпотеки від 15.11.2005р. не є належним
доказом повноважень голови правління відповідача-2 на підписання
договору, оскільки відповідно до Статуту відповідача-2 договір
іпотеки потребував затвердження саме загальними зборами
акціонерів, а не Наглядовою радою; в протоколі зазначено, що
засідання проведено в присутності 3-х членів Наглядової ради,
однак одна з цих осіб на той момент не була членом Наглядової ради
і в самому засіданні участі не приймала та протокол не
підписувала; угода, підписана неуповноваженою особою, а також з
порушенням наданих їй повноважень є підставою для визнання угоди
недійсною; відповідач-1 буз зобов'язаний перевірити повноваження
представника відповідача-2 при підписанні спірної угоди, а відтак
місцевий господарський суд дійшов до висновків про наявність
правових підстав для задоволення позову із застосуванням
наслідків, передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
Апеляційний господарський суд погодився з висновками
місцевого господарського суду, зазначивши в оскарженій постанові,
що відповідачем-3 не було виконано жодного зобов'язання по
поверненню кредиту та відсотків, незважаючи на сплив строку для
повернення отриманих кредитних коштів та сплати відсотків за
користування кредитом; договір іпотеки та його виконання
безпосередньо зачіпає права та законні інтереси позивача як
засновника та акціонера відповідача-2; на час укладання кредитного
договору та договору іпотеки особа, від імені якої було підписано
спірний договір, обіймала посаду одночасно голови правління
відповідач-2 та директора відповідача-3, будучи також засновником
останнього з часткою в статутному фонді в розмірі 61%, а відтак
апеляційний господарський суд дійшов до висновків про наявність
правових підстав для залишення апеляційної скарги відповідача-1
без задоволення, а рішення місцевого господарського суду -без
змін.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів
виходячи з наступного.
Відповідно з п.і ст.41 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
до компетенції загальних зборів акціонерів
акціонерного товариства входить затвердження договорів (угод),
укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.
Пунктом 9.6.14 Статуту Закритого акціонерного товариства
санаторій-профілакторій "Золоті піски" визначено, що саме до
компетенції загальних зборів акціонерів віднесено затвердження
договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 500000 доларів
США, або еквівалентну суму в національній валюті України. За
спірним договором відповідач-2 передав відповідачеві-1 під іпотеку
належний йому оздоровчий комплекс на суму 3 700 000 грн. в
забезпечення зобов'язань, які взяв на себе відповідач-3 за
договором кредиту №2833 від 14.11.2005р., що значно перевищує
суму, на яку можливе укладення угод без їх затвердження загальними
зборами акціонерів.
Таким чином суд касаційної інстанції погоджується з
висновками судів про те, що договір іпотеки потребував
затвердження саме загальними зборами акціонерів, а відповідач-1
буз зобов'язаний перевірити повноваження представника
відповідача-2 при підписанні спірної угоди.
Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції на час
укладання кредитного договору та договору іпотеки особа, від імені
якої було підписано спірний договір, обіймала посаду одночасно
голови правління відповідач-2 та директора відповідача-3, будучи
також засновником останнього з часткою в статутному фонді в
розмірі 61%.
Також, суд касаційної інстанції, з урахуванням викладеного,
погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що
договір іпотеки та його виконання безпосередньо зачіпає права та
законні інтереси позивача як засновника та акціонера
відповідача-2.
Доводи касаційної скарги вказаних висновків господарських
судів не спростовують.
Відповідно до приписів ст.215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
підставою
недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину
стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -
третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а ст.203
визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу,
іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам
суспільства (ч.1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати
необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2). Згідно ст.215 ч.3
цього кодексу якщо недійсність правочину прямо не встановлена
законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа
заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий
правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний
правочин).
Вищенаведеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо
неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм
матеріального права.
За вказаних обставин суд апеляційної інстанції всебічно і
повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі
об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував
дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми
матеріального права, що регулюють їх спірні відносини, а відтак
постанова суду апеляційної інстанції є законною і обгрунтованою, а
тому підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п.1, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства
"Iндустріально-експортний банк" в особі філії "Херсонська
дирекція" АТ "Iндекс-Банк" залишити без задоволення, а постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 01.02.2007р. у
справі № 4/292-пд-06 Господарського суду Херсонської області -без
змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
С у д д і Г.М. Мачульський
В.I. Шаргало