620/830/23 Про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження - 02.08.2023 Прийняття

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради, Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини

про визнання протиправною та скасування постанови,

за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року (головуючий суддя: Василенко Я.М., судді: Ганечко О.М., Кузьменко В.В.).

І. Історія справи

ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

- визнати протиправною і скасувати постанову від 3 січня 2023 року державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатинюк Т.Ю. про закінчення виконавчого провадження №50181322.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2023 року позов задоволено:

- визнано протиправною і скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 3 січня 2023 року ВП № 50181322, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатинюк Т.Ю.;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі: 1 073,60 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі: 1 500,00 грн.

Не погодившись із указаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2023 року апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення суду першої інстанції у цій справі залишено без руху.

Цією ухвалою апеляційний суд визначив строк і спосіб усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: протягом десяти днів з моменту отримання ухвали, шляхом звернення до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строків та направлення такої заяви на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду з додаванням доказів на підтвердження поважності причин пропуску зазначених строків та доказів (оригіналів), що підтверджують сплату апелянтом судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі: 1 610, 40 грн, або доказів, які б підтверджували наявність правових підстав для звільнення його від сплати судового збору.

На усунення встановлених судом недоліків, відповідач подав до суду апеляційної інстанції відповідну заяву, у які просив поновити пропущений строк звернення до суду з апеляційною скаргою, а також долучив до заяви платіжну інструкцію №104 від 6 квітня 2023 року про сплату судового збору у розмірі: 1 610, 40 грн.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року:

у задоволенні клопотання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено;

відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради, Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини про визнання протиправною та скасування постанови.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся із касаційною скаргою на неї до Верховного Суду.

У поданій касаційній скарзі Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України просить скасувати оскаржуване судове рішення, а справу направити на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 2 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

ОСОБА_1 подала до Суду відзив, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги з огляду на її необґрунтованість та безпідставність.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - " КАС України (2747-15) "), виходить із такого.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

В контексті порушеного питання Верховний Суд зазначає наступне.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 295 КАС України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Частиною другою цієї ж статті обумовлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України.

Згідно з частиною шостою статті 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Водночас за правилами, встановленими статтею 271 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.

Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Ця справа є справою з приводу рішення державного виконавця.

7 лютого 2023 року суд першої інстанції розглянув справу й ухвалив рішення у відкритому судовому засіданні за участю сторін (а.с. 142-144).

Як вбачається з матеріалів справи у судовому засіданні від 7 лютого 2023 року були присутні представник позивача, представник відповідача, а також представники третіх осіб (а.с. 140-141).

Відповідно до змісту рішення окружного суду його повний текст було складено одразу (того ж дня), тобто 7 лютого 2023 року. Окремо вступна та резолютивна частини рішення суду не складались.

Зі змісту довідки відповідального працівника Чернігівського окружного адміністративного суду Вершняк Л.Л. вбачається, що, зокрема, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повний текст рішення суду було направлено до Електронного кабінету підсистеми Електронний Суд і вручено відповідачеві 7 лютого 2023 року о 18:34 (а.с. 147).

Абзац другий пункту 5 частини шостої статті 251 КАС України визначає, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Тож, оскільки відповідач отримав копію судового рішення на офіційну електронну адресу пізніше 17 години (о 18:34) 7 лютого 2023 року, днем вручення йому указаного рішення суду буде вважатись 8 лютого 2023 року.

З матеріалів справи вбачається, що Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, надіславши її засобами поштового зв`язку 22 лютого 2023 року (а.с. 171-185, 186).

З її змісту вбачається, що апелянт просив апеляційний суд поновити йому строк на апеляційне оскарження рішення окружного суду у цій справі, а також відстрочити сплату судового збору.

В апеляційній скарзі Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зазначив, що рішення суду першої інстанції його представникові вручено не було, а отримано представником Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у приміщенні Чернігівського окружного адміністративного суду, після чого перенаправлено до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Тож, отримавши фактично рішення окружного суду 13 лютого 2023 року поштовим відправленням (від представника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції), відповідач підготував і направив до суду апеляційної інстанції відповідну апеляційну скаргу 22 лютого 2023 року, тобто не допустив тривалого зволікання.

До того ж, скаржник зауважив, що в Україні триває дія воєнного стану, тому робота Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України значно ускладнена воєнними діями на території міста Києва та Київської області, а також постійними ракетними обстрілами.

Залишаючи скаргу без руху, Шостий апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 27 березня 2023 року виходив з того, що апелянт пропустив установлений статтею 287 КАС України десятиденний строк на апеляційне оскарження, а зазначені ним причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними.

До того ж, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відстрочення сплати судового збору, оскільки заявник не надав доказів, які б підтверджували наявність правових підстав для його звільнення від сплати судового збору.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху, апелянт подав 7 квітня 2023 року через підсистему Електронний Суд заяву про усунення недоліків (а.с. 230-234). А також долучив до неї платіжну інструкцію №104 від 6 квітня 2023 року про сплату судового збору у розмірі: 1 610, 40 грн, чим виконав вимоги щодо усунення недоліків в частині сплати судового збору.

У цій заяві скаржник повторно покликається на введення в державі воєнного стану як на поважну причину пропуску ним процесуального строку.

Проте, таку підставу апеляційний суд визнав неповажною причиною пропуску процесуального строку і відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Верховний Суду на основі наведеного зауважує про таке.

Так, стаття 287 КАС України є спеціальною нормою процесуального закону, яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, та частина шоста якої встановлює спеціальний відносно до статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення).

Водночас статтею 287 КАС України не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 цього Кодексу. Також на відміну від правил, установлених статтею 270 КАС України, передбачений статтею 287 цього Кодексу строк на апеляційне оскарження не є преклюзивним.

Отже, причини пропуску строку на апеляційне оскарження у справах цієї категорії підлягають оцінці на предмет їхньої поважності в загальному порядку, передбаченому КАС України (2747-15) , і суд апеляційної інстанції не обмежений у повноваженні щодо поновлення цього строку за наявності відповідних підстав.

У справах цієї категорії, які є терміновими, у розумінні КАС України (2747-15) , надзвичайно важливим, в аспекті реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження, є дотримання судом першої інстанції порядку проголошення та вручення (надсилання) копій судових рішень, визначеного частиною другою статті 271 КАС України. Недотримання судом першої інстанції цього порядку може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження з урахуванням інших фактичних обставин.

Інше тлумачення зазначених норм процесуального права нівелює доцільність застосування частини третьої статті 298 КАС України з метою належної оцінки причин пропуску строку на апеляційне оскарження у відповідних категоріях справ, а також створює передумови для безпідставного обмеження права особи на апеляційне оскарження, що є неприпустимим.

Аналогічний висновок щодо застосування означеної норми процесуального права неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду, зокрема від 17 квітня 2019 року у справі №212/2354/18, від 19 червня 2019 року у справі №175/4952/18, від 2 жовтня 2019 року у справі №404/7875/18, від 4 березня 2021 року у справі №199/7454/17(6а/199/13/18), від 15 червня 2021 року у справі №160/13864/20, від 24 червня 2021 року у справі №380/7669/20, від 8 вересня 2021 року у справі №640/18091/20, від 29 жовтня 2021 року у справі №280/5014/20, від 23 грудня 2021 року у справі №640/26945/20.

Подібний висновок щодо порядку обчислення строку на апеляційне оскарження також викладений у постанові Верховного Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі №461/5908/18.

Колегія суддів зауважує, що матеріали справи довідку відповідального працівника Чернігівського окружного адміністративного суду Вершняк Л.Л. з якої вбачається, що Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повний текст рішення суду було направлено до Електронного кабінету підсистеми Електронний Суд і вручено відповідачеві 7 лютого 2023 року о 18:34 (а.с. 147). Тобто, суд першої інстанції виконав свій обов`язок і направив учасникам справи повний текст судового рішення у день його проголошення - 7 лютого 2023 року.

В силу того, що рішення суду було доставлено до Електронного кабінету Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вже після 17 години, днем вручення копії рішення суду в силу абзацу другого пункту 5 частини шостої статті 251 КАС України вважається 8 лютого 2023 року.

Між тим, навіть попри те, що скаржнику копія рішення суду була вручена 8 лютого 2023 року, до суду апеляційної інстанції він подав апеляційну скаргу лише 22 лютого 2023 року, тобто з пропуском 10-денного строку на апеляційне оскарження судового рішення, адже останнім днем подання апеляційної скарги було 20 лютого 2023 року (18 і 19 лютого 2023 року були вихідними днями - субота і неділя).

Варто зауважити, що доводи скаржника про невручення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України копії судового рішення спростовуються матеріалами справи, адже окрім довідки про направлення і одержання відповідачем копії судового рішення через підсистему Електронний Суд 8 лютого 2023 року, в них міститься також власноручно написана розписка представника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бабіч К.О. про отримання 8 лютого 2023 року копії рішення окружного суду (а.с. 153).

Колегія суддів зауважує, що саме представник Бабіч К.О. брав участь у судового розгляді справи в окружному суді як представник саме Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що вбачається з журналу судового засідання та змісту вступної частини рішення суду першої інстанції.

Тож, доводи скаржника про невручення копії рішення суду Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та/або вручення її представнику іншого державного органу з метою перенаправлення на поштову адресу відповідача жодним чином не підтверджені.

Окрім зазначеного, варто зауважити також про таке.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (389-19) в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 18 квітня 2022 року №259/2022, від 17 травня 2022 року №341/2022, від 12 серпня 2022 року №573/2022 і від 6 лютого 2023 року. Указом Президента України від 1 травня 2023 року № 254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, тобто він діє і дотепер.

Варто наголосити, що після затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, будь-яких змін в аспекті перебігу процесуальних строків на апеляційне оскарження судових рішень, та їх обчислення до КАС України (2747-15) не вносилось.

За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Тож, колегія суддів зауважує, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.

У клопотаннях про поновлення пропущеного процесуального строку скаржник покликався саме на введення в Україні воєнного стану, а також на проведення воєнних дій на території Києва та Київської області й ракетні обстріли.

Між тим, Верховний Суд нагадує, що неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу (за для визнання підстави поважною причиною пропуску процесуального строку) має бути реальною. Указані ж доводи скаржника є вкрай неаргументованими, адже не містять жодного підтвердження доказами. Ба більше, загальновідомим є факт того, що територія Києва та Київської області, щонайменше у 2023 року є віддаленою від зони ведення активних бойових дій, тому покликання скаржника на зворотне вбачається недоцільним.

До того ж, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України крізь компетенційну призму не є тим органом державної влади, який активно залучений до обороноздатного процесу держави.

Тож, довід скаржника на неможливість своєчасного подання апеляційної скарги з огляду на проаналізовані обставини, Верховний Суд вважає необґрунтованими й погоджується із висновком апеляційного суду щодо недоведення скаржником поважності причин пропуску строку на звернення до суду.

Підсумовуючи наведене, Суд констатує, що дійсно, введений в країні воєнний стан суттєво ускладнило (подекуди унеможливило) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали скаржнику скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою у межах визначеного КАС України (2747-15) строку, скаржник не зазначає та не надає.

Отже, наведені відповідачем обставини, якими обґрунтовано поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2023 року, не пов`язані з об`єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо неповажності наведених скаржником причин та відсутності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції постановлено законну і обґрунтовану ухвалу, з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.