ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2007 р.
№ 2/3155 ( rs311149 ) (rs311149)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Добролюбової Т.В.
суддів
Гоголь Т.Г., Мачульського Г.М
за участю представників сторін
позивача
відповідача
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу
Мініч Г.Г. дов. від 20.04.2007 року
не з'явився, належно повідомлений про час і місце слухання
справи
Приватного підприємства "Транс-Ліль"
на постанову
Житомирського апеляційного господарського суду
від
03.05.2007 року
у справі
№ 2/3155 ( rs311149 ) (rs311149)
господарського суду Житомирської
області
за позовом
Приватного підприємства "Транс-Ліль"
до
Приватного підприємства "Меблева фабрика "Мірт"
про
стягнення 11940,79грн., 2794,53грн., 1421,9грн.
Приватне підприємство "Транс-Ліль" звернулось до
господарського суду Житомирської області із позовними заявами про
стягнення з приватного підприємства "Меблева фабрика "Мірт" боргу,
штрафу, річних та збитків від інфляції на суму 11940,79 грн.;
штрафу, річних та збитків від інфляції на суму 2794,53 грн.,
штрафу, річних та збитків від інфляції на суму 1421,90 грн.
Доповідач Гоголь Т.Г.
За клопотанням про об'єднання позовних заяв, заяви приватного
підприємства "Транс-Ліль" про стягнення з приватного підприємства
"Меблева фабрика "Мірт" 11940,79 грн., 2794,53 грн. та 1421,90
грн. ухвалою господарського суду Житомирської області від
14.09.2006 року об'єднані в одне провадження та прийняті до
розгляду.
Господарський суд Житомирської області рішенням від
13.11.2006 року (суддя Тимошенко О.М.) позов приватного
підприємства "Транс-Ліль" до приватного підприємства "Меблева
фабрика "Мірт" про стягнення 11940,79 грн. залишив без розгляду на
підставі пункту 1 частини 1 статті 81 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, з посиланням на те, що
позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати; в
задоволенні позову приватного підприємства "Транс-Ліль" до
приватного підприємства "Меблева фабрика "Мірт" про стягнення
2794,53 грн. та 1421,90 грн. суд відмовив, з посилання на
недоведеність позовних вимог. В цій частині суд зазначив, що
позивачем не доведено надання відповідачу послуг з перевезення
вантажів саме відповідно до договорів-заявок №155 та №156, якими
встановлено строк розрахунку та штраф за прострочення розрахунку,
та які могли б бути підставою щодо заявлених позовів.
Житомирський апеляційний господарський суд постановою від
03.05.2007 року (судді Ляхевич А.А., Вечірко I.О.Зарудяна Л.О.)
рішення господарського суду Житомирської області від 13.11.2006
року залишив без змін з тих самих підстав.
Приватне підприємство "Транс-Ліль" звернулося з касаційною
скаргою до Вищого господарського суду України в якій просить
скасувати постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від 03.05.2007 року в частині, що стосується позовних заяв про
стягнення 2794,53 грн. та 1421,90грн.; ухвалити нове рішення, яким
позовні вимоги приватного підприємства "Транс-Ліль" до приватного
підприємства "Меблева фабрика "Мірт" про стягнення 2794,53 грн. та
1421,90 грн. задовольнити у повному обсязі. Приватне підприємство
вважає постанову апеляційного суду частково такою, що прийнята
внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для
справи; неправильного застосування норм матеріального та
процесуального права, а саме: частини 1 статті 4-7, частини 1
статті 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Скаржник зазначає, що окремі висновки, викладені у
постанові, не відповідають обставинам справи.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на
касаційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення присутнього
в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи, повноти їх встановлення в рішенні господарського суду
Житомирської області та постанові Житомирського апеляційного
господарського суду у даній справі, Вищий господарський суд
України вважає що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи в
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції
норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
В ході розгляду справи господарськими судами попередніх
інстанцій встановлено, що приватним підприємством "Транс-Ліль"
було надано приватному підприємству "Меблева фабрика "Мірт"
послуги з перевезення вантажів. Для оплати наданих послуг,
приватним підприємством "Транс-Ліль" 22.06.2006 року було виписано
рахунки-фактури №СФ-143/156 на суму 13715,19 грн. та №СФ-142/155
на суму 13715,19 грн., а також податкові накладні №№317-320.
Вказані рахунки були оплачені приватним підприємством "Меблева
фабрика "Мірт" в повному обсязі, що не заперечуються позивачем та
підтверджується карткою рахунку 361. Розрахунки були проведені
відповідачем відповідно 4 та 13 липня 2006 року.
Крім того, попередні судові інстанції встановили, що позивач
не надав належних доказів, які б свідчили, що спірні послуги були
надані саме на підставі договорів - заявок №155 та №156 та якими
встановлено строк розрахунку, штраф за прострочення розрахунку
оплати і на які, як на підставу задоволення позовних вимог,
посилався позивач.
Претензію №03/07/3 від 03.07.2006 року з вимогою про оплату
наданих послуг відповідач отримав 05.07.2006 року, а відтак
останнім днем здійснення розрахунку є 12.07.2006 року.
Статтею 181 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
встановлений загальний порядок укладання господарських договорів,
відповідно до якого, зокрема, господарський договір за загальним
правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного
сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення
господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну
листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також
шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо
законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку
укладення даного виду договорів.
Спеціальні вимоги щодо форми укладення договору транспортного
експедирування передбачені статтею 929 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
За договором транспортного експедирування одна сторона
(експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони
(клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором
послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Умови договору
транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін,
якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими
актами (стаття 929 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
).
Договір транспортного експедирування укладається у письмовій
формі (стаття 930 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
).
На зобов'язання із договору транспортного експедирування
поширюються загальні підстави цивільно-правової відповідальності.
Приписами пункту 2 статті 625 Цивільного Кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що боржник, який прострочив виконання
грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити
суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь
час прострочення, а також три проценти річних від простроченої
суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або
законом.
За приписами статті 530 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, якщо термін виконання боржником обов'язку не
встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор
має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен
виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення
вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору
або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини, на
які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлює, що доказами у справі є будь-які
фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному
законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на
яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші
обставини, які мають значення для правильного вирішення
господарського спору.
З урахуванням наведених приписів законодавства, встановлених
обставин справи, щодо не доведеності надання відповідачу послуг з
перевезення вантажів саме відповідно до договорів-заявок №155 та
№156, якими встановлено строк розрахунку та штраф за прострочення
розрахунку, та які могли б слугувати підставою для заявлених
позовів, господарські суди дійшли правомірного висновку про
відсутність підстав для задоволення позову про стягнення 2794,53
грн. та 1421,90 грн.
В частині стягнення з приватного підприємства "Меблева
фабрика "Мірт" боргу, штрафу, річних та збитків від інфляції на
суму 11940,79 грн. рішення не оскаржувалося, а відтак в
касаційному порядку не переглядалося.
Оскільки, фактичні обставини справи встановлені
господарськими судами попередніх інстанцій на основі повного і
об'єктивного дослідження поданих доказів, зроблені висновки
відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка
з вірним застосуванням норм матеріального і процесуального права,
доводи касаційної скарги визнаються не переконливими, оскільки
зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що не
входить до компетенції суду касаційної інстанції, а відтак, Вищий
господарський суд України не вбачає підстав для скасування
прийнятих у справі судових актів.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Житомирської області від
13.11.2006 року та постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 03.05.2007 року у справі № 2/3155
( rs311149 ) (rs311149)
залишити без змін, а касаційну скаргу приватного
підприємства "Транс-Ліль" -без задоволення.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
Судді Т. Гоголь
Г. Мачульський