Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :

Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі),

Катеринчук Л.Й.,

Ткаченко Н.Г.

розглянувши касаційну скаргу

Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

на рішення

від 19.03.2007 р. господарського суду Сумської області

у справі

№ 5/274-06 господарського суду Сумської області

за позовом

ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.

М.В.Фрунзе", м. Суми

до

Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про

врегулювання розбіжностей по договору

в судовому засіданні взяв участь представник:

відповідача

Нездоймишапця О.О., довір.

ВСТАНОВИВ:

ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" звернулося до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі -ГУ ПФУ в Сумській області) про врегулювання розбіжностей по договору № ДБ 18-06/95 від 01.10.2005 р. про надання послуг з централізованого опалення, зокрема позивач просить зобов'язати відповідача укласти п. 15, пп. 3 п. 17; пп. 8 п. 17; пп. 13 п. 18; пп. 2 п. 19; пп. 5 п. 20; пп. 4-6 п. 21; пп. 2 п. 22; абз. 4, 5 п. 27; п. 33 та п. 34 зазначеного договору в редакції, запропонованої позивачем.

Рішенням господарського суду Сумської області від 08.06.2006 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2006 р., преамбулу договору № ДБ 18-06/95 від 01.10.2005 р. про надання послуг з централізованого опалення між ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" та ГУ ПФУ в Сумській області вирішено вважати укладеною в редакції, запропонованої ГУ ПФУ в Сумській області; підп. 3 п. 17 вказаного договору вирішено вважати укладеним в редакції, запропонованої ГУ ПФУ в Сумській області; абз. 1 п. 34 цього договору виключено; в іншій частині вказаний договір, в тому числі стосовно п. 15, пп. 8 п. 17; пп. 13 п. 18; пп. 2 п. 19; пп. 5 п. 20; пп. 4-6 п. 21; пп. 2 п. 22; абз. 4, 5 п. 27; абз. 7 п. 34 та п. 36, вирішено вважати укладеним в редакції ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе".

Постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2006 р. касаційну скаргу УПФ України задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2006 р. і рішення господарського суду Сумської області від 08.06.2006 р. скасовано та справу передано на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

При новому розгляді рішенням господарського суду Сумської області від 19.03.2007 р. (суддя Коваленко О.В.) позов задоволено частково, преамбулу договору № ДБ 18-06/95 від 01.10.2005 р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води між ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" та ГУ ПФУ в Сумській області вирішено вважати укладеною в редакції, запропонованої ГУ ПФУ в Сумській області; підп. 3 п. 17 вказаного договору вирішено вважати укладеним в редакції, запропонованої ГУ ПФУ в Сумській області; абз. 1 п. 34 цього договору виключено; в іншій частині вказаний договір, в тому числі стосовно пп. 8 п. 17; пп. 13 п. 18; пп. 2 п. 19; пп. 5 п. 20; пп. 4-6 п. 21; пп. 2 п. 22; абз. 4, 5 п. 27; абз. 7 п. 34 та п. 36, вирішено вважати укладеним в редакції ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе".

Не погоджуючись з винесеним судовим рішенням, ГУ ПФУ в Сумській області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 19.03.2007 р. в частині п. п. 6, 7, 8 резолютивної частини вказаного рішення та прийняти нове рішення, яким пп. 8 п. 17; пп. 13 п. 18; пп. 2 п. 19; пп. 5 п. 20; пп. 4-6 п. 21; пп. 2 п. 22; абз. 4, 5 п. 27; абз. 7 п. 34 та п. 36 договору № ДБ 18-06/95 від 01.10.2005 р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води між ВАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" та ГУ ПФУ в Сумській області вважати укладеними в редакції ГУ ПФУ в Сумській області.

Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема ст. 31 Закону України "Про теплопостачання" (2633-15) , ч. 4 ст. 179, ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України (436-15) та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Заслухавши пояснення представника сторони, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в обгрунтування касаційної скарги відповідач у справі посилається на те, що спірні умови договору, запропоновані позивачем, не відповідають умовам Типового договору і не конкретизують їх, що, на думку відповідача, є порушенням ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України (436-15) та постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. N 630 (630-2005-п) .

Втім, вказані доводи відповідача щодо посилання на типовий договір вже були предметом розгляду суду касаційної інстанції та їм була надана оцінка в постанові цього суду по даній справі.

Зокрема, суд касаційної інстанції вказав на те, що типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. N 630 (630-2005-п) , може братися за основу при укладенні такого договору.

Відповідне право сторін господарського договору визначено ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України (436-15) .

При цьому, передбачених законом чи іншими нормативно-правовими актами органу державної влади випадків, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, відповідач не вказав.

Отже, доводи касаційної скарги в цій частині не можуть бути визнані судом обгрунтованими.

Також, необгрунтованими визнаються посилання заявника касаційної скарги на застосування судом першої інстанції при встановленні відповідальності за договором норми, яка не може бути застосована до спірних правовідносин, а саме ст. 31 Закону України "Про теплопостачання" (2633-15) .

З оскаржуваного судового рішення вбачається, що судом першої інстанції відповідно до ст. 111-12 ГПК України (1798-12) було виконано вказівки суду касаційної інстанції в постанові по даній справі та не було застосовано норми ст. 31 Закону України "Про теплопостачання" (2633-15) .

Крім того, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення суду твердження заявника касаційної скарги про те, що суд, прийнявши п.п. 13 п. 18 та п. 36 договору в редакції позивача, порушив норми матеріального права, а саме ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України (436-15) та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Як вбачається, п.п. 13 п. 18 договору, в редакції позивача, передбачає, що споживач (відповідач у справі) зобов'язаний при наявності у користуванні водонагрівача, додержуватись норм якості (загальна лужність, залишкова загальна жорсткість, розчинний кисень) зворотної мережної води не нижче норм якості прямої мережної води.

Згідно з п. 36 договору, в редакції позивача, виконавець (позивач у справі) не надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд, не несе відповідальності за їх ненадання.

Враховуючи вказані положення договору, не можна дійти висновку, що вони не спрямовані на реальне настання наслідків, оскільки п.п. 13 п. 18 договору застосовується за певної умови, а саме наявності у користуванні водонагрівача, а п. 36 договору констатує певні факти.

На підставі вищенаведеного, доводи касаційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції щодо встановлення спірних умов договору.

Таким чином, перевіривши на підставі встановлених судом першої інстанції обставин справи застосування цим судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що прийняте у справі судове рішення відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для його зміни або скасування не вбачається.

Беручи до уваги наведене та керуючись ст. ст. 179, 180 Господарського кодексу України (436-15) та ст. 203 Цивільного кодексу України, ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Сумської області від 19.03.2007 р. у справі № 5/274-06 залишити без змін.