ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 серпня 2007 р.
№ 15/80 ( rs761037 ) (rs761037)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів
Муравйова О.В. Гоголь Т.Г., Мачульського Г.М.
за участю представників сторін позивача відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ОСОБА_2. дов. від НОМЕР_1 ОСОБА_3. дов. від IНФОРМАЦIЯ_1не
з'явився, належно повідомлений про час і місце слухання справи
Товариства з обмеженою відповідальністю інвестиційно-будівельної
компанії "Iнвестжитлобуд"
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду
від
13.06.2007 року
у справі
№ 15/80 ( rs761037 ) (rs761037)
за позовом
Приватного підприємця ОСОБА_1
до
Товариства з обмеженою відповідальністю
інвестиційно-будівельної компанії "Iнвестжитлобуд"
про
стягнення 6037,35грн.
Приватний підприємець ОСОБА_1звернувся до господарського суду
Рівненської області з позовом про стягнення з Товариства з
обмеженою відповідальністю інвестиційно-будівельної компанії
"Iнвестжитлобуд" 6037,35 грн., серед яких 5655,22 грн. основного
боргу та 165, 13 грн. інфляційних втрат.
Доповідач Гоголь Т.Г.
Господарський суд Рівненської області рішенням від 28.03.2007
року (суддя Коломис В.В.) позов задовольнив частково, стягнув з
Товариства з обмеженою відповідальністю інвестиційно - будівельної
компанії "Iнвестжитлобуд" на користь Приватного підприємця
ОСОБА_1. 5655,22 грн. основного боргу, пославшись на
обгрунтованість та доведеність позовних вимог в цій частині. В
частині стягнення з відповідача 165,13 грн. інфляційних втрат, суд
відмовив на підставі частини 2 статті 530 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Львівський апеляційний господарський суд постановою від
13.06.2007 року (судді Мурська Х.В, Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.)
рішення господарського суду Рівненської області від 28.03.2007
року залишив без змін з тих самих підстав.
Не погоджуючись з ухваленими судовими актами, Товариство з
обмеженою відповідальністю інвестиційно-будівельна компанія
"Iнвестжитлобуд" звернулося до Вищого господарського суду України
з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду
Рівненської області від 28.03.2007 року та постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 13.06.2007 року у даній
справі скасувати, направити справу на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції. Вимоги касаційної скарги
вмотивовані тим, що приймаючи рішення та постанову, господарські
суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, а
саме: статті 42, 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, не забезпечили всебічний та повний розгляд обставин
справи.
Підприємець ОСОБА_1. подав відзив на касаційну скаргу, в
якому заперечує проти її доводів з мотивів наведених у постанові
апеляційного суду, просить рішення господарського суду Рівненської
області від 28.03.2007 року та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 13.06.2007 року залишити без змін, як
законні та обгрунтовані.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г, присутніх у судовому
засідання представників позивача, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи,
повноти їх встановлення в рішенні господарського суду Рівненської
області та постанові Львівського апеляційного господарського суду,
Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи в
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій
норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
Приватний підприємець ОСОБА_1за накладною № НОМЕР_2року передав
Товариству з обмеженою відповідальністю інвестиційно-будівельній
компанії "Iнвестжитлобуд" товар на загальну суму 5655,22 грн. В
ході здійснення судового провадження, господарським судом
Рівненської області також встановлено, що Товариство з обмеженою
відповідальністю інвестиційно-будівельна компанія "Iнвестжитлобуд"
товар отримало на підставі довіреності серії НОМЕР_3року, виданої
на ім'я ОСОБА_4., проте оплату його вартості не здійснило, у
зв'язку з чим утворилась заборгованість за несвоєчасну оплату у
розмірі 5655,22 грн.
Оскільки сторони не передбачили стоків виконання зобов'язання
з оплати поставленого товару, 20.11. 2006 року Приватний
підприємець ОСОБА_1надіслав на адресу відповідача претензію за №
20-11/2 з вимогою погасити заборгованість, яку останній залишив
без задоволення.
Статтею 181 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
встановлений загальний порядок укладання господарських договорів,
відповідно до якого, зокрема, господарський договір за загальним
правилом, викладається у формі єдиного документа, підписаного
сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення
господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну
листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також
шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо
законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку
укладення даного виду договорів.
Відносини, які складися між сторонами у справі підпадають під
ознаки договору купівлі-продажу.
Укладення договорів купівлі-продажу регулюється нормами
параграфу 1 розділу III Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Разом з тим, статтею 655 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що за договором купівлі-продажу одна
сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно
(товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає
або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього
певну грошову суму.
Відповідно до пункту 1 статті 692 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
покупець зобов'язаний оплатити товар після його
прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього,
якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений
інший строк оплати товару.
За приписами статті 530 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, якщо термін виконання боржником обов'язку не
встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор
має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен
виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення
вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору
або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання повинні виконуватись належним чином
відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання
зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не
встановлено договором чи законом.
Враховуючи, що господарськими судами попередніх інстанцій
встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю
інвестиційно-будівельною компанією "Iнвестжитлобуд" своїх
зобов'язань в частині оплати за поставлений товар, беручи до уваги
наведені норми законодавства, касаційна інстанція визнає
правомірним висновок господарських судів попередніх інстанцій щодо
стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 5655,22грн.
В іншій частині зазначені судові акти не оскаржувались, тому
в касаційному порядку не переглядались.
Фактичні обставини справи встановлено господарськими судами
попередніх інстанцій на основі повного і об'єктивного дослідження
поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм
надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм
матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги
визнаються непереконливими, оскільки зводяться до необхідності
вирішення касаційною інстанцією питань про додаткову перевірку
доказів, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, тому до уваги не
приймаються.
З огляду на зазначене та керуючись статтями 108, 111-5 ,
111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Рівненської області від
28.03.2007 року та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 13.06.2007 року у справі № 15/80
( rs761037 ) (rs761037)
залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з
обмеженою відповідальністю інвестиційно-будівельної компанії
"Iнвестжитлобуд" - без задоволення.
Головуючий суддя О. Муравйов
Судді Т. Гоголь
Г. Мачульський