Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали

касаційної скарги

ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" в особі Серговської філії

на постанову

від 12.06.2007 Луганського апеляційного господарського суду

у справі

господарського суду Луганської області

за позовом

ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" в особі Серговської філії

до

Первомайського індустріально-педагогічного технікуму

про

стягнення 4737, 93 грн.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились,

відповідача: Себко З.I. - директор,

ВСТАНОВИВ :

Рішенням від 05.03.07 господарського суду Луганської області позов задоволено частково. З Первомайського індустріально-педагогічного технікуму на користь позивача стягнуто 3026, 18 грн. боргу, 195, 21 грн. річних, 771, 30 грн. інфляційних, 0, 10 грн. пені, 90, 86 грн. витрат по сплаті державного мита та 105, 07 грн. -на IТЗ судового процесу. В решті позову відмовлено.

Постановою від 12.06.06 Луганського апеляційного господарського суду вказане вище рішення скасовано, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Луганського апеляційного господарського суду, ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" в особі Серговської філії звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати з огляду на порушення судом норм процесуального права, залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Як встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у даній справі, відповідно до умов договору № А 4122 від 01.04.02, укладеного між Первомайською філією Рубіжанського індустріально-педагогічного технікуму та ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" в особі Серговської філії, останнє взяло на себе зобов'язання відпускати електроенергію, а відповідач - вносити відповідну плату.

Судами з'ясовано, що на протязі дії договору відповідач добросовісно розраховувався за спожиту активну електроенергію, проте, за період з квітня 2002 року по червень 2004 року позивач невірно розраховував вартість технологічних втрат електроенергії у трансформаторі за даними ТМ-180, у той час, як у відповідача фактично встановлений трансформатор ТМ-630, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за технологічні втрати активної електроенергії. Тому позивачем було проведено донарахування вартості технологічних втрат на загальну суму 3648, 89 грн. та направлено відповідачу відповідні рахунки від 01.07.04 № 2795 на суму 3282, 36 грн. 36 та № А4122/11 на суму 366, 53 грн.

Вказаний борг після одержання рахунків було погашено частково на суму 622, 71 грн. що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення решти суми в розмірі 3026, 18 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанцій обгрунтовано враховано положення п. 2.2.2 договору, згідно якого споживач зобов'язаний для визначення виличин спожитої електроенергії щомісяця 1 числа знімати показники розрахункових електролічильників, направляти уповноваженого представника до позивача для подання звіту про використану електроенергію за розрахунковий період (місяць) та отримання платіжних вимог -доручень для здійснення кінцевого розрахунку за активну електроенергію, плати за перетікання реактивної електроенергії, плати за перевищення договірних величин споживання спожитої електричної енергії та потужності, оплати не доврахованої електроенергії, сум на відшкодування збитків тощо.

Згідно з п. 3.3 договору кінцевий розрахунок споживача повинен здійснюватись у 5-денний строк з дня отримання платіжних вимог -доручень позивача.

Судами встановлено, що вказані вимоги договору відповідачем виконувались.

Пунктом 3.9 договору сторони передбачили, що величина втрат визначається відповідно до Методики, затвердженої у встановленому порядку 18.02.1998, згідно з додатком № 9 до договору, у якому вказано тип трансформатора ТМ-630, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що під час надання відповідачем звітів позивач повинен був знати про розмір заборгованості відповідача, виходячи з типу трансформатора, та відповідно у нього виникло право на звернення з вимогою про сплату заборгованості згідно з п. 3.3 договору.

З огляду на вказане колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо помилковості розрахунку строку позовної давності з липня 2004 року та з грудня 2006 року.

Згідно з п. 5 ст. 261 ЦК України (435-15) за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг строку позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

З врахуванням періоду стягнення та тієї обставини, що заяву про застосування позовної давності було подано відповідачем при розгляді справи в суді першої інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обгрунтованим висновок Луганського апеляційного господарського суду про відмову в позові на підставі п. 4 ст. 267 ЦК України (435-15) .

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 12.06.07 Луганського апеляційного господарського суду у справі № 1/14 (rs753835) залишити без змін.