ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2007 р.
№ 15/019-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Уліцького А.М.,
суддів Гоголь Т. Г., Жаботиної Г.В.
у відкритому судовому засіданні за участю представників
сторін:
від позивача: Лемещук Н.В.
від відповідача: Гордилюк В.М.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю "Фора"
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 25.05.2007р.
у справі № 15/019-07 Господарського суду Київської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форес"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора"
про стягнення 48450,00 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Форес" звернулося до
Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з
обмеженою відповідальністю "Фора" про стягнення 48450грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від
23.03.2007р. (суддя О.О.Рябцева), залишеним без змін постановою
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
25.05.2007р. (судді: Т.О.Писана, Л.М.Мазур, Г.А.Жук), позовні
вимоги задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою
відповідальністю "Фора" на користь Товариства з обмеженою
відповідальністю "Форес" 48450грн. набутих без достатніх правових
підстав, витрати по сплаті держмита у розмірі 484,50грн. та
витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у
розмірі 118,00 грн.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими
рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фора" подало
касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 25.05.2007р. та
прийняти нове рішення, яким апеляційну скаргу ТОВ "Фора" на
рішення Господарського суду Київської області від 23.03.2007р.
задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від
23.03.2007р. скасувати повністю, а в позові відмовити. Свою вимогу
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фора" мотивує тим, що
господарським судом першої та апеляційної інстанції неправильно
застосовано норми матеріального та процесуального права.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність
застосування господарським судом першої та апеляційної інстанції
норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський
суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства з
обмеженою відповідальністю "Фора" підлягає задоволенню частково.
Згідно ст. 173 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
господарським визнається
зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим
учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,
передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана
сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію
господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь
іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші,
надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший
суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право
вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарським судом встановлено, що 01.07.2006р. позивач та
відповідач намагалися укласти договір № 291 про надання
маркетингових послуг та послуг мерчандайзінга, за яким відповідач
зобов'язався надавати маркетингові послуги та послуги
мерчандайзінга, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити
належним чином надані послуги. Після підписання зазначеного
договору відповідач направив позивачу рахунок-фактуру № ЦО-0000431
від 07.07.2006р. на суму 48450грн. за мерчандайзінгові послуги,
який позивачем оплачений платіжним дорученням № 788 від
21.07.2006р. на суму 10000грн. та платіжним дорученням № 863 від
07.08.2006р. на суму 38450грн.
Відповідно до тлумачного словника іноземних слів Л.П.Крисіна
маркетинг (англ. marketіng < market ринок; сбут) -система заходів
по вивченню ринку і активному впливу на споживчий попит.
Відповідно до Великої енциклопедії Кирила і Мефодія 2006р.
мерчандайзінг (англ. merchandіsіng, від merchandіse -товари,
сприяння продажу любого товару) -направлення маркетингу, сприяюче
інтенсивному просуванню товарів в роздрібній торгівлі без активної
участі спеціального персоналу -вміле розміщення товарів в
торговому залі, оригінальне оформлення прилавків і вітрин,
організація презентацій з роздачею сувенірів, надання скидок та
пільг.
Як вже було зазначено, позивач звернувся до господарського
суду з вимогою про повернення коштів, які сплачені ним за
договором який на його погляд не набрав чинності, оскільки в ньому
відсутні істотні умови договору, які складають зміст договору.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 180 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
зміст
господарського договору становлять умови договору, визначені
угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або
припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так
і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно
до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо
між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто
згоди щодо усіх його істотних умов. Iстотними є умови, визнані
такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також
умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута
згода. Як випливає з приписів вищенаведеної правової норми, зміст
договору становлять умови, що визначені угодою сторін, яка
спрямована, зокрема, на встановлення зобов'язань, і договір
вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом
порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
Згідно ч. 8 ст. 181 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
у разі якщо сторони
не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору,
такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо
одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові
наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 202 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
правочином
є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних
прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-
чи багатосторонніми (договори). Таким чином, приписами даної
правової норми встановлено, що дія особи спрямована набуття, зміну
або припинення цивільних прав та обов'язків є правочином,
різновидом якого є договір.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності
правочину визначені ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно якої
зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам
цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг
цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути
вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися
у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на
реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин,
що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам
та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних
дітей. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що
для чинності договору є необхідною вимога щодо змісту договору,
який не може суперечити чинному законодавству.
Презумпція правомірності правочину встановлена ст. 204 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно якої правочин є правомірним, якщо його
недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний
судом недійсним. Таким чином, приписами даної правової норми
встановлено, що договір є правомірним якщо його недійсність прямо
не встановлена законом, або він не визнаний судом недійсним.
Проте, вирішуючи даний спір, господарський суд та у
встановленому законом порядку не дослідив та не дав правової
оцінки договору № 291 від 01.07.2006р. чим порушив вищенаведену
норму матеріального права щодо презумпції правомірності
вищезгаданого договору.
Визнаючи спірний договір неукладеним, господарський суд
попередніх інстанцій на зазначені обставини увагу не звернув,
належним чином не встановив характер спірних правовідносин,
правову природу оспорюваного договору, не дав відповідної
юридичної оцінки умовам договору, а також обставинам виконання
умов договору, не встановив особливостей і змісту прав і
обов'язків сторін. Крім того, поза увагою суду залишилася та
обставина, що позивач частково виконав договір, чим підтвердив
його укладення. Щодо відповідача, то господарський суд не
досліджував обставин щодо виконання договору відповідачем, що
також унеможливлює правильне вирішення даного господарського
спору.
Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та
апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення
для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи
в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або
постанові господарського суду.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а
останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Фора" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Київської області від
23.03.2007р. та постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 25.05.2007р. у справі № 15/019-07
скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського
суду Київської області.
Головуючий - суддя Уліцький А.М.
судді Гоголь Т.Г.
Жаботина Г.В.