ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2007 р.
№ 7/448
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Гоголь Т.Г.
суддів
Мачульського Г.М., Уліцького А.М.
за участю представників сторін позивача відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Прядко О.Д. дов.від 06.08.2007 року не з'явились Суб'єкта
підприємницької діяльності ОСОБА_1
на постанову
Київського апеляційного господарського суду
від
13.02.2007 року
у справі
№ 7/448
господарського суду
міста Києва
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім
"Параді"
до
Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
про
розірвання договору та стягнення 13132,00 грн.
за зустрічним позовом
Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім
"Параді"
про
стягнення 13132,00грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім
"Параді" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи
ОСОБА_1про розірвання договору НОМЕР_1 від 29.08.2005 та
стягнення збитків в розмірі 13 133,00 грн. Позовні вимоги
вмотивовані тим, що відповідач в установлений договором строк не
виконав своїх зобов'язання щодо розробки посадових інструкцій,
чим істотно порушив умови договору.
До прийняття рішення по суті відповідач -Суб'єкт
підприємницької діяльності ОСОБА_1 подала зустрічний позов про
стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім
"Параді" 13 132,00 грн. - заборгованості у зв'язку з неналежним
виконанням останнім умов договору НОМЕР_1 від 29.08.2005 року.
Господарський суд міста Києва рішенням від 19.10.2006 року
(суддя Якименко М.М.) відмовив Товариству з обмеженою
відповідальністю "Торговий дім "Параді" в задоволенні первісного
позову до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про
розірвання договору НОМЕР_1 від 29.08.2005 року та стягнення 13
133,00 грн.; зустрічний позов задовольнив повністю, стягнув з
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Параді"
на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 13 132
грн. боргу.
Київський апеляційний господарський суд постановою від
13.02.2007 року (судді Кондес Л.О., Бондар С.В., Куровський С.В.)
рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2006 року
скасував, первісний позов задовольнив, а саме розірвав договір
НОМЕР_1 від 29.08.2005, укладений між Товариством з обмеженою
відповідальністю "Торговий дім "Параді" та Суб'єктом
підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 та стягнув з
суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 на
користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім
"Параді" 13133,00 грн. збитків. У задоволені зустрічного позову
суд відмовив.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулася до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить постанову Київського апеляційного господарського суду від
13.02.2007 року скасувати, залишити без змін рішення
господарського суду міста Києва від 19.10.2006 року,
посилаючись на порушення Київським апеляційним господарським судом
норм матеріального та процесуального права, а саме статей 6, 11
Закону України "Про електронні документи та електронний
документообіг" ( 851-15 ) (851-15)
, статей 32, 34 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відзив на касаційну скаргу Товариством з обмеженою
відповідальністю "Торговий дім "Параді" не надавався.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г, пояснення присутнього в
судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи, повноти їх встановлення в рішенні господарського міста
Києва та в постанові Київського апеляційного господарського суду у
даній справі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи в
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції
норм матеріального і процесуального права.
В ході розгляду справи Київським апеляційним господарським
судом встановлено, що 29 серпня 2005 року між Товариством з
обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Параді" (Замовник) та
Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1
(Виконавець) укладено договір НОМЕР_1 від 29.08.2005 року про
надання послуг. За умовами укладеного договору виконавець
зобов'язувався провести роботу по розробці 23-х посадових
інструкцій відповідно до організаційної структури Товариства з
обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Параді" та надати
інформаційно - консультаційні послуги з впровадження зазначених
посадових інструкцій у строки, передбачені Технічним завданням
(додаток №1 до договору), що є невід'ємною частиною договору.
Згідно умов договору (пункт 3.3.) виконавець повинен був
розробити посадові інс трукції протягом 15 днів (перший етап робіт
по договору), протягом 7 днів узгодити посадові інструкції з
керівниками замовника (другий етап робіт), спрямувавши їх
одержувачам за допомогою електронної пошти offіce@paradіse.com.ua
та протягом 10 робочих днів з моменту закінчення другого етапу
робіт за договором, впровадити інструкції, провести моніторинг і
внести відповідні корегування в посадових інструкціях (третій етап
робіт).
Згідно з пунктом 4.2 договору пёозивач повинен був сплатити
відповідачу 50% передплати протягом 3-х банківських днів з моменту
його підписання шляхом перерахування коштів на розрахунковий
рахунок відповідача наступним чином: 50 % коштів мало бути
сплачено протягом 3-х банківських днів з моменту підписання
договору та 50 % - протягом 3-х банківських днів після підписання
актів виконаних робіт.
Пунктом 8.1. сторони визначили, що договір діє до повного
виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Апеляційний господарський суд встановив, що на виконання умов
договору позивачем 07.09.2005 на розрахунковий рахунок відповідача
було перераховано 13 133 грн. Натомість ОСОБА_1 свої зобов'язання
за договором не виконала, що стало підставою для звернення
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Параді" до
суду з позовом про розірвання спірного договору та стягнення
збитків в розмірі 13 133,00 грн.
Нормами статті 651 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачені підстави для зміни або розірвання договору, відповідно
до яких зміна або розірвання договору допускається лише за згодою
сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір
може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї
із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в
інших випадках, встановлених договором або законом.
Учасники господарських правовідносин повинні виконувати
господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону,
інших нормативних актів, договору (частина I статті 193
Господарського кодексу ( 436-15 ) (436-15)
України ( 436-15 ) (436-15)
).
Згідно з вимогами статті 610 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
порушенням зобов'язання є його невиконання або
виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Положеннями статті 612 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він
не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у
строк, встановлений договором. Якщо в наслідок прострочення
боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора,
він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати
відшкодування збитків.
Відповідно статті 614 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Зважаючи на те, що в ході розгляду справи Київський
апеляційний господарський суд встановив, що відповідачем не
доведений факт виконання взятих на себе договірних зобов'язань,
Вищий господарський суд України зазначає, що фактичні обставини
справи встановлено Київським апеляційним господарським судом на
основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів,
висновки відповідають цим обставинам і їм надана правильна
юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права, а доводи касаційної скарги визнаються
непереконливим, оскільки зводяться до необхідності додаткової
перевірки касаційною інстанцією доказів у справі, що суперечить
вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу
( 1798-12 ) (1798-12)
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
З огляду на зазначене та керуючись статтями 108, 111-5
, 111-7 , 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу
( 1798-12 ) (1798-12)
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
13.02.2007 року у справі № 7/448 залишити без змін.
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т.Гоголь
Судді Г. Мачульський
А.Уліцький