ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2006 р.
№ 47/05-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
Дерепи В.I. (доповідача),
суддів
Дунаєвської Н.Г.,
Полянського А.Г.,
за участю повноважних представників:
позивача
Походенко А.В.
відповідача
Поволоцького В.О.
розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "VIP LTD"
на постанову
від 7 червня 2006 року Харківського апеляційного господарського суду
у справі за позовом
Приватного підприємства "ПАП-Сервіс"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "VIP LTD"
про
стягнення 244645,65 грн.
В С Т А Н О В И В :
У січні 2006 року ПП "ПАП "Сервіс" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "VIP LTD" про стягнення 244645,65 грн., посилаючись на те, що останній не виконав умови договору підряду, укладеного між сторонами 12 вересня 2005 року.
20 березня 2006 року позивач доповнив свої позовні вимоги, збільшивши їх розмір про стягнення збитків у розмірі 87359,31 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 10 квітня 2006 року (суддя Светлічний Ю.В.) в позові відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 7 червня 2006 року рішення господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги позивача задоволені повністю.
У касаційній скарзі ТОВ "VIP LTD" просить постанову апеляційної інстанції скасувати, як прийняту з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу ПП "ПАП-Сервіс" просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскільки вважає, що постанова апеляційної інстанції прийнята відповідно до вимог закону.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Приймаючи постанову про скасування рішення місцевого господарського суду та задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що факт прострочення боржником своїх зобов'язань за договором підтверджений матеріалами справи; факт сплати грошових коштів у розмірі 73457 грн. підтверджений матеріалами справи та не заперечується сторонами; сума штрафних санкцій у розмірі 69382,80 грн. та пені у розмірі 1805,85 грн. заявлена до стягнення у відповідності з умовами п.5.2 договору.
Окрім того, факт понесення позивачем збитків у розмірі 87359,31 грн. які він сплатив замовнику у якості штрафних санкцій за порушення зобов'язань також підтверджений матеріалами справи.
Проте, з вказаними висновками апеляційної інстанції погодитись не можна, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанції, 12.09.2005 року сторонами був укладений договір підряду №22, згідно з яким (генпідрядник за договором) доручає, а відповідач (підрядник за договором) зобов'язується власними силами та засобами виконати облицювання фасаду будівлі літ. "3-3", "Будинок електроніки" за адресою: м. Харків, вул. Ак. Павлова, 120 відповідно до вимог Замовника. Договором підряду № 22 Замовник не визначений. Разом із доповненням до позову позивачем наданий договір підряду № 55 від 10.06.2005р., укладений між позивачем (Генпідрядник за договором) та ВАТ "Ольга" (Замовник), предметом якого серед іншого є і виконання робіт, передбачених договором підряду № 22. Календарним планом (додаток № 2 до договору підряду № 22) сторонами встановлені строки виконання робіт за договором підряду № 22, початок яких мав відбутися протягом 2-х календарних днів з моменту отримання попередньої оплати, закінчення першого етапу (облицювання фасаду) - на 80-ий день з моменту початку робіт. Виконання робіт за другим етапом (монтаж металоконструкцій реклами) мав бути розпочатий наступного дня після закінчення 1-го етапу, а закінчитися на 10-ий день після закінчення 1-го етапу.
Листом №10 від 19.09.200 року позивач повідомив відповідача про необхідність зупинення робіт та закупівлі будівельних матеріалів, передбачених додатком № 1 до договору № 22 від 12.09.2005р., в зв'язку зі зміною дизайнерського рішення, при цьому було зазначено про наступне повідомлення щодо можливості продовження робіт. Листом № 15 від 23.09.2005р. позивач повідомив про необхідність негайно приступити до виконання робіт, передбачених договором підряду № 22 від 12.09.2005 р. Відповідач заперечує проти отримання даного листа .
Позивачем надані докази тільки відправлення цього листа, доказів його вручення до матеріалів справи не надано.
12.10.2005 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору підряду № 22, якою вартість робіт за договором збільшена з 306755 грн. до 346914, грн. тобто на 40159 грн., що становить більше 13 % попередньо визначеної у кошторисі ціни.
Договором підряду № 22 (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 12.10.2005 р. до нього) передбачене фінансування будівництва в наступному порядку попередня оплата у розмірі 153377,5 грн. протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання договору, оплата у розмірі 20079,5 грн. протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання додаткової угоди, остаточний розрахунок -на підставі підписаних актів форм КБ-2в, КБ-3 протягом 10-ти банківських днів з моменту їх підписання.
Зобов'язання з оплати вартості робіт позивачем були виконані 14.09.2005 р. та 12.10.2005р. в сумі 153377,5 грн. та 20079,5 грн. відповідно. Зміни до договору підряду № 22 за додатковою угодою № 1 від 12.10.2005 р. стосуються лише вартості виконуваних робіт та їх обсягів ( додаток № 1-1 від 12.10.2005 р. та локальний кошторис 2.1.1), інші умови договору залишені без змін.
02.11.2005 року відповідач звернувся до позивача із листом № 01/02-11 від 02.10.2005 року про надання письмового дозволу на продовження робіт. Вказаний лист містіть застереження робітника позивача (інженера з нагляду за будівництвом О.В. Золотухіна) про надання дозволу продовжувати роботи з 17.10.2005р. (із посиланням на усне розпорядження).
Листами № 31/1 від 30.11.2005р. (згідно повідомлення про вручення отриманий позивачем 12.12.2005р.), № 8/12-5 від 08.11.2005 р. (згідно повідомлення про вручення отриманий позивачем 15.12.2005р.) відповідач звернувся до позивача із повідомленням про зупинку робіт в зв'язку з не допуском з 30.11.2005р. його представників до місця виконання робіт, а також з проханням пояснити причини такого не допуску. Позивачем вищенаведені листи залишені без відповіді.
02.12.2005 року відповідачем був наданий позивачеві акт виконаних робіт на суму 116310 грн. (в тому числі будівельні матеріали - 48585,6 грн., будівельно-монтажні роботи - 67724,4 грн.), який складено стосовно частини робіт, фактично виконаних до моменту не допуску представників відповідача до місця виконання робіт. Акт було отримано інженером з нагляду будівництвом О.В. Золотухіним.
23.12.2005 року позивачем було перевірно хід робіт, за результатами якого встановлено що на день проведення перевірки роботи не виконано. Того ж дня позивач направив на адресу відповідача листа № 972-юр, в якому зазначено про його відмову від договору підряду на підставі ч.2 ст. 949 ЦК України (435-15) .
За вказаних обставин, суд вважає, що висновки апеляційної інстанції про обгрунтованість позовних вимог позивача є хибними, оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами та не відповідають вимогам діючого законодавства, що регулює дані правовідносини.
Доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції не можна визнати переконливими та такими, що відповідають матеріалам справи.
Місцевим господарським судом встановлено, що причиною несвоєчасного початку робіт за договором підряду № 22 є дії позивача, тобто вимога про необхідність призупинення робіт -лист № 10 від 19.09.2005 р.; внесення змін до проектно-кошторисної документації та збільшення обсягу робіт за договором понад десять відсотків визначеної у кошторисі ціни; остаточне виконання позивачем обов'язку щодо 50% попередньої оплати вартості виконуваних робіт з урахуванням їх обсягу без зміни строків їх виконання лише 12.10.2005 року.
Враховуючи наведене, суд вважає, що місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про ненастання станом на 23.12.2005 року факту прострочення виконання робіт за договором підряду №22, оскільки невиконання робіт зумовлено несвоєчасним виконанням позивачем дій. покладених на нього за цим договором та чинним законодавством.
Отже, відсутність прострочення відповідача (боржника у зобов'язанні) виключає можливість нарахування пені та застосування штрафних санкцій до нього згідно ст. 614 Цивільного кодексу України (435-15) .
Правильними є також висновки господарського суду в тому, що за вказаних фактичних обставин є неможливим застосування до спірних правовідносин між сторонами приписів саме частини другої статті 849 Цивільного кодексу України (435-15) , оскільки її гіпотеза (умова застосування) не відповідає фактичним обставинам та правовідносинам, що склалися між сторонами. У той же час фактичні дії відповідача: не допуск представників відповідача до місця виконання робіт за договором підряду № 22; ухилення без пояснення будь-яких причин, від підписання наданого акту про виконання робіт за договором, а також подальше звернення до суду із позовом свідчать про його фактичну відмову від договору підряду № 22, право на яку передбачене ч.4 ст.849 Цивільного кодексу України (435-15) . Правовими наслідками такої відмови закон визнає виникнення у замовника (позивача) обов'язку виплатити підрядникові (відповідачеві) плату за виконану частину роботи та відшкодувати йому збитки, завдані розірванням договору.
Тому, господарський суд обгрунтовано прийняв рішення про відмову у стягненні грошових коштів у розмірі 173457 грн. та пені 1805,85 грн., оскільки застосовані до спірних правовідносин правові норми не передбачають таких правових наслідків за відсутності факту прострочення боржника.
Обгрунтованими є також висновки господарського суду в прийнятті рішення про відмову позивачу у позові в частині стягнення збитків.
Суд вважає, що місцевий господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку доказам та прийняв законне і обгрунтоване рішення, яке відповідає обставинам справи та вимогам закону, тому його необхідно залишити без змін, а постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню з наведених вище підстав.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 7 червня 2006 року скасувати, задовольнивши касаційну скаргу.
Рішення господарського суду Харківської області від 10 квітня 2006 року залишити без змін.
Головуючий, суддя Дерепа В.I.
С у д д і Дунаєвська Н.Г.
Полянський А.Г.