560/9495/22 Про визнання протиправними дії УПФУ щодо перерахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зобов`язання перерахувати у зв`язку з цим відповідні виплати - 19.07.2023 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.11.2022 (головуючий Блонський В.К.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2023 (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Сторчака В. Ю., суддів: Граб Л.С., Полотнянка Ю.П.),-

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі-відповідач, ГУ ПФУ в Хмельницькій області) з позовом, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Хмельницькій області, яка полягає у не здійсненні перерахунку щомісячного довічного утримання з 05.08.2018 на підставі приписів частини 2 статті 137 Закону №1402-VIII;

визнати протиправним і скасувати рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області, оформлене листом 6533-6151/В-03/8-2200/22 від 10.08.2022 року, про відмову зарахувати до стажу роботи на посаді судді стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право на призначення на посаду судді, зокрема періоди роботи на посадах: стажиста Кам`янець-Подільського міського суду-з 01.08.1990 по 01.08.1991; юрисконсульта Кам`янець-Подільського об`єднання орендних колективів громадського харчування-з 02.08.1991 по 01.04.1992; адвоката Хмельницької обласної колегії адвокатів з місцем роботи в Кам`янець-Подільській юридичній консультації-з 04.04.1992 по 04.01.1993 та здійснити перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 05.08.2018;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області:

1) зарахувати до стажу роботи на посаді судді додатково два роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право на призначення на посаду судді, зокрема періоди роботи на посадах: стажиста Кам`янець-Подільського міського суду-з 01.08.1990 по 01.08.1991; юрисконсульта Кам`янець-Подільського об`єднання орендних колективів громадського харчування-з 02.08.1991 по 01.04.1992; адвоката Хмельницької обласної колегії адвокатів з місцем роботи в Кам`янець-Подільській юридичній консультації-з 04.04.1992 по 04.01.1993;

2) здійснити перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання:

з 05.08.2018-виходячи з 32 років 10 місяців 20 днів стажу роботи на посаді судді та 90% суддівської винагороди судді апеляційного суду, до складу якої входить доплата за вислугу років більше 30 років в розмірі 70 % посадового окладу, встановленого законом у відповідні періоди до 18.02.2020;

з 19.02.2020-виходячи з 32 років 10 місяців 20 днів стажу роботи на посаді судді та 74 % суддівської винагороди судді апеляційного суду, до складу якої входить доплата за вислугу років більше 30 років в розмірі 70 % посадового окладу, встановленого законом з 01.01.2020.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.11.2022, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2023, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив неможливості обчислення стажу роботи на посаді судді з урахуванням вимог частини другої статті 137 Закону №1402-VIII, у редакції Закону №2509-VIII (2509-19) , суддям, звільненим у відставку до набрання чинності вказаною нормою, тобто до 05.08.2018.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2023 року позивач, не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.11.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2023 скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи про те, що судом апеляційної інстанції застосовано норму права без урахування висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 9901/805/18, від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 819/1550/16, від 21.01.2021 у справі № 560/499/19, від 03.07.2019 у справі № 9901/140/19.

Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого заперечує проти її задоволення. Зазначив, що положення щодо зарахування (перерахунку) стажу, досвіду роботи (професійної діяльності) на посаді судді здійснюється з дати набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 12.07.2018 №2509-VIII, тобто з 05.08.2018, а оскільки позивач пішов у відставку до прийняття даного закону, тому норма права щодо обрахунку стажу роботи на посаді судді, яка набрала чинності після виходу позивача у відставку, не застосовується.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою 26.04.2023 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням 14 сесії Хмельницької обласної ради народних депутатів XXI скликання від 25.12.1992 № 11 позивача обрано народним суддею Кам`янець-Подільського міського народного суду.

На дату обрання позивача на посаду судді був чинним Закон СРСР від04.08.1989 року № 328-1 "Про статус суддів в СРСР", який діяв з 01.12.1989 року по 10.02.1993 року. Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 № 1515-VIII (1515-19) позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Хмельницької області.

Наказом голови Апеляційного суду Хмельницької області від 16.09.2016 № 17/05-03 позивача відраховано із штату суду з 16.09.2016 року.

На дату звільнення у відставку і призначення щомісячного довічного грошового утримання стаж який давав позивачу право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання становив 28 років 10 місяців 20 днів.

Відповідно до постанови Хмельницького міськрайонного суду від 03.01.2017 у справі № 686/23330/16-а, стаж який дає позивачу право на отримання щомісячного довічного грошового утримання обчислений в розмірі 30 років 11 місяців 05 днів.

27.07.2022, посилаючись на частину 2 статтю 137 Закону "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою щодо зарахування до стажу роботи на посаді судді, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право на призначення на посаду судді, зокрема період роботи на посадах: стажиста Кам`янець-Подільського міського суду-з 01.08.1990 по 01.08.1991; юрисконсульта Кам`янець-Подільського об`єднання орендних колективів громадського харчування-з 02.08.1991 по 01.04.1992; адвоката Хмельницької обласної колегії адвокатів з місцем роботи в Кам`янець-Подільській юридичній консультації-з 04.04.1992 по 04.01.1993 та здійснити перерахунок раніше призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 05.08.2018.

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області листом від 10.08.2022 № 6533-6151/В-03/8-2200/22 відмовило у задоволенні заяви позивача, мотивуючи це тим, що відсутні підстави для збільшення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за будь-які інші періоди роботи, в тому числі професійної діяльності (стажистом Кам`янець-Подільського міського суду, юрисконсультом Кам`янець-Подільського об`єднання орендних колективів громадського харчування, адвокатом Хмельницької обласної колегії адвокатів).

Вважаючи таку відмову протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Ключовим питанням у цій справі є те, чи має позивач право на зарахування до стажу роботи на посаді судді додаткових двох років роботи у сфері права, якщо право на відставку такий реалізував до набрання чинності частини другої статті 137 Закону №1402-VIII, в редакції Закону №2509-VIII (2509-19) . Закон №1402-VIII (1402-19) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до частини першої статті 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена ВРП, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Згодом Законом №2509-VIII (2509-19) "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", який набрав чинності з 05.08.2018, у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" (2447-19) статтю 137 Закону №1402-VIII було доповнено частиною другою наступного змісту: "До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді".

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 №5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

Отже, у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - "переживаючої" (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.

Водночас, прямої вказівки на те, що норми частини другої статті 137 Закону №1402-VIII застосовуються до осіб, які реалізували своє право на відставку до 05.08.2018 цей Закон не містить. Відповідно передбачені частиною другою статті 137 Закону №1402-VIII положення щодо зарахування (перерахунку) стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді застосовуються з дати набрання чинності Законом №2509-VIII (2509-19) , тобто з 05.08.2018.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №520/11431/18 та від 23.06.2022 у справі №560/937/19.

Відповідно до абзацу 4 пункту 34 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII (1402-19) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Пункт 34 розділу XII доповнено абзацом четвертим згідно із Законом України "Про вищу раду правосуддя" від 21.12.2016 №1798-VIII (1798-19) , який набрав чинності з 05.01.2017.

Водночас важливою є та обставина, що позивач звільнений з посади судді Апеляційного суду Хмельницької області у зв`язку із виходом у відставку у вересні 2016 року, тобто в період, коли такої норми Закону №1402-VIII (1402-19) не існувало.

Таким чином, положення абзацу 4 пункту 34 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII (1402-19) також не врегульовують спірні правовідносин, а отже не можуть застосовуватися судом при вирішенні цієї справи.

Також у спільному листі Голови Вищої ради правосуддя, в.о. Голови Верховного Суду, Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в.о. Голови Ради суддів України, Голови Державної судової адміністрації України, Ректора Національної школи суддів України від 05.11.2018 №41783/0/9-18, №2664/0/2-18, №01-6757/18, №9рс-1112/18, №1-22433/18, №02/3878 "Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді" надано роз`яснення щодо зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді.

У вказаному листі наголошено, що передбачені частиною другою статті 137 Закону №1402-VIII положення щодо зарахування (перерахунок) стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді, здійснюється з дати набрання чинності Законом № 2509-VIII (2509-19) , тобто з 05.08.2018.

Отже, Суд вважає неправильним тлумачення позивачем змісту цього роз`яснення.

Так, на момент обрання позивача на посаду судді вперше діяв Закон №328-I .

Відповідно до положень статті 8 Закону №328-I народним суддею може бути обраний громадянин СРСР, який досяг на день виборів 25 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років і склав кваліфікаційний екзамен.

Проте Закон №328-I не передбачав обчислення стажу на посаді судді та припинив застосовуватися на території України з 10.02.1992 у зв`язку із прийняттям Закону України від 15.12.1992 N 2862-XII "Про статус суддів" (2862-12) .

На момент звільнення позивача у відставку та відрахування зі штату Апеляційного суду Хмельницької області (вересень 2016 року) діяли норми Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) (далі - Закон №2453-VI (2453-17) ).

Відповідно до частини першої статті 64 Закону №2453-VI на посаду судді може бути рекомендований громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Частиною першою статті 131 цього Закону визначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Отже, чинними на момент обрання та звільнення позивача у відставку нормами законодавства не було передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду роботи на посаді стажиста народного судді, юрисконсульта та адвоката у зазначені вище періоди.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що до позивача не може бути застосована норма права щодо обрахунку стажу роботи на посаді судді, яка набрала чинності після виходу позивача у відставку, тобто частина друга статті 137 Закону №1402-VIII.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у схожих правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 20.04.2021 у справі №620/536/19, від 17.09.2021 у справі №824/301/20-а, від 30.09.2021 у справі №243/6450/17 та від 23.11.2021 у справі № 280/5617/18, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від них.

Колегія суддів відхиляє посилання позивача, викладені у касаційній скарзі, на необхідність врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, сформованих у постанові від 30.05.2019 у справі № 9901/805/18 та у рішенні Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №9901/140/19, оскільки обставини, що виникли у межах спірних правовідносин, не є подібними до тих, які суди встановили під час розгляду цих справ, зокрема, позивачі у цих справах на момент виникнення спірних правовідносин перебували на посадах суддів та здійснювали правосуддя, натомість ОСОБА_1 є суддею у відставці.

З урахуванням наведеного, колегія погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Отже касаційна скарга позивача не містить належних міркувань і доводів, які б спростовували викладені в оскаржуваних судових рішеннях висновки й давали б підстави для їх скасування.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням наведеного висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ґрунтуються на правильному правозастосуванні, у зв`язку із чим рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.11.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2023 у справі №560/9495/22 слід залишити без змін. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.