ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2006 Справа N 22/343а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Є. Борденюк,
суддів: Л. Невдашенко, Н. Панченко,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства (ВАТ)
“Укрнафта”
на постанову від 24.05.2006 року
Київського міжобластного апеляційного господарського суду
у справі № 22/343а
за позовом ВАТ “Укрнафта” в особі Полтавської воєнізованої
частини по попередженню і ліквідації відкритих
нафтових та газових фонтанів
до Дочірнього підприємства (ДП)
“Полтавнафтогазгеологія”
Національної акціонерної компанії (НАК) “Надра
України”
Про стягнення 23 804,07 грн.
В судове засідання прибули представники сторін:
позивача Пицик Я.М. (дов. від 15.12.2005 року)
відповідача Білецька Л.О. (дов. від 22.05.2006 року)
Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, пояснення
представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий
господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги обґрунтовуються наступними обставинами.
Між ВАТ «Укрнафта»в особі Полтавської воєнізованої частини по
попередженню і ліквідації відкритих нафтових і газових фонтанів
(виконавець) та Опішнянською нафтогазорозвідувальною експедицією
глибокого буріння державного геологічного підприємства
«Полтавнафтогазгеологія»(замовник) укладений договір № 2 від
14.02.2002 року на технічне обслуговування та виконання робіт.
Позивачем були виконані згідно з п. 1. 1. договору роботи по
ремонту та гідравлічному випробуванню превенторів НД 9x700 і
виготовлення метазів для обв’язки ПВО, що підтверджується
підписаним сторонами актом прийому-передачі виконаних робіт від
15.02.2002 року, на підставі якого відповідно до п. 2. 2.
Опішнянській нафтогазорозвідувальній експедиції виставлено
рахунок-фактуру № 27 від 15.02.2002 року на суму 23 804,07 грн..
Зважаючи на невиконання замовником робіт своїх зобов'язань за
договором щодо оплати робіт виконавця, ВАТ «Укрнафта»в особі
Полтавської воєнізованої частини по попередженню і ліквідації
відкритих нафтових і газових фонтанів звернулося з позовом про
стягнення з відповідача вартості робіт за договір № 2 від
14.02.2002 року у розмірі 23 804,07 грн. та просить
господарський суд поновити строк позовної давності, посилаючись
при цьому на наказ № 173 від 10.06.2004 року, відповідно до
якого Опішнянська нафтогазорозвідувальна експедиція глибокого
буріння державного геологічного підприємства
«Полтавнафтогазгеологія»перетворена в Опішнянську партію
глибокого буріння та приєднана до Полтавської
нафтогазорозвідувальної експедиції по випробуванню свердловин ДП
“Полтавнафтогазгеологія” НАК Надра України”, що ускладнило пошук
фактичних та юридичних даних, необхідних для подання позовної
заяви.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 29.03.2006
року у справі № 22/343а (суддя В. Георгієвський) у задоволенні
позовних вимог відмовлено.
При ухваленні рішення у справі господарський суд першої
інстанції виходив з того, що до правовідносин сторін у справі
підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, оскільки відповідно до п. 4 Прикінцевих та
Перехідних положень ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
до цивільних відносин,
які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України
( 435-15 ) (435-15)
, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і
обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання
ним чинності.
В ході розгляду справи, господарським судом Полтавської області
встановлено, що позивачем належним чином підтверджено факт
виконання ним зобов’язання перед відповідачем по обслуговуванню
та виконанню робіт, про що свідчить акт прийому - здачі
виконаних робіт від 15.02.2002 року на суму 23 804,07 грн.,
проте виставлений на підставі даного акту рахунок - фактура № 27
від 15.02.2002 року на суму 23 804,07 грн. не оплачений
відповідачем.
Відповідно до ст. 257 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
загальна позовна
давність встановлюється тривалістю у три роки. Однак, позивач
звернувся до суду з позовом 07.09.2005 року, тобто поза межами
строку позовної давності.
Клопотання позивача про визнання поважними причин пропущення
позовної давності, відхилене господарським судом першої
інстанції, з огляду на те, що місцезнаходження відповідача не
змінилось в ході перетворення, а отже не вбачається наявності
перешкод у зверненні до суду з позовом в строки, передбачені ст.
257 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
ДП “Полтавнафтогазгеологія” НАК Надра України” у відзиві на
позовну заяву зауважує щодо пропуску ВАТ “Укрнафта” в особі
Полтавської воєнізованої частини по попередженню і ліквідації
відкритих нафтових та газових фонтанів строку позовної давності
при зверненні до суду з позовом у даній справі.
За наведених обставин, рішення суду мотивоване тим, що
відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
сплив позовної
давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі,
зробленою до винесення ним рішення, є підставою для відмови у
позові.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 24.05.2006 року (колегія суддів: В. Швець, А. Рибченко,
М. Федоров) рішення господарського суду Полтавської області від
29.03.2006 року у справі № 22/343а залишено без зміни з тих же
мотивів.
Однак, враховуючи те, що закінчення строку позовної давності до
пред'явлення позову є підставою для відмови в позові, якщо суд
не визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, і
питання про поновлення чи не поновлення строку позовної давності
вирішується господарським судом першої інстанції за результатом
дослідження поважності причин для пропуску позовної давності до
винесення ним рішення, господарський суд апеляційної інстанції
зазначає, що під час перегляду судового рішення в апеляційному
порядку питання щодо застосування строку позовної давності
повторному розгляду не підлягає.
Крім того, Київський міжобласний апеляційний господарський суд
дійшов висновку, що господарським судом першої інстанції
неправильно застосовані до спірних правовідносин положення
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, натомість, підлягали
застосуванню положення Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
однак, викладене не призвело до прийняття неправильного рішення.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ВАТ “Укрнафта”
посилається на неправильне застосування господарськими судами
попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень
матеріальних норм права та порушення процесуальних норм.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення,
виходячи з такого.
Відповідно до п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
правила Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
про
позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення
яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до
набрання чинності цим Кодексом. Враховуючи наведене та
встановлені господарськими судами попередніх інстанцій обставини
справи, висновок господарського суду апеляційної інстанції про
необхідність застосування до спірних правовідносин положень
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
є хибним.
Виходячи з положень з ч. 5 ст. 261 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за
зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або
визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності
починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити
вимогу про виконання зобов’язання.
Отже, з врахуванням вищенаведених законодавчих положень, перебіг
позовної давності за зобов’язаннями між сторонами у справі
почався з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних
робіт від 15.02.2002 року. За наведених обставин, беручи до
уваги момент подання позовної заяви - 07.09.2005 року,
господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного
висновку про сплив позовної давності. Не встановивши обставин
поважності причин пропуску позовної давності, відмова у позові
базується на нормах права.
Твердження скаржника, викладені в касаційній скарзі щодо
переривання строку позовної давності відповіддю ЗАТ “Пласт” №
1413 від 26.09.2002 року на претензію позивача № 686 від
13.08.2002 року щодо оплати відповідачем вартості виконаних
робіт у сумі 23 804,07 грн., не приймаються до уваги Вищим
господарським судом України, оскільки вищевказані дії не можуть
бути оцінені як такі, що свідчать про визнання боргу в розумінні
ч. 1 ст. 264 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Укрнафта” залишити без задоволення.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 24.05.2006 року у справі № 22/343а залишити без зміни.
Головуючий, суддя Є. Борденюк
Судді: Л. Невдашенко
Н. Панченко