ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.07.2005 Справа N 31/7
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді Дерепи В.І
суддів : Грека Б.М. –(доповідача у справі),
Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому Товариства з обмеженою
судовому засіданні відповідальністю “Вояж”
касаційну скаргу
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 26.04.05
у справі № 31/7
господарського суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “Вояж”
до Товариства з обмеженою
відповідальністю “Експоконтракт”
Про стягнення 2105,02 грн.
за участю представників від:
позивача Войтюк О.І. (президент)
відповідача Мамула І.М., Мамула А.М. (дов. № 03)
В С Т А Н О В И В :
Позивач, ТОВ “Вояж” звернувся до господарського суду м. Києва з
позовом про стягнення з ТОВ “Експоконтракт” заборгованості та
штрафних санкцій згідно контракту-заявки № 17/12 від 17.12.02. У
позовній заяві позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення 1
000 грн. основного боргу, що складає суму, недоплачену
відповідачем, враховуючи, що суму фрахту було збільшено на 1 000
грн., 250 грн. штрафу за простій, 30 грн. - 3% річних за 365
днів, 128,97 грн. інфляційних втрат за період із.02.2003 року по
вересень 2004 року, 69,80 грн. пені за прострочку сплати 1 000
грн. основного боргу за 182 дні, 126,50 грн. штрафних санкцій за
порушення грошових зобов'язань по сплаті 1 000 грн. основного
боргу згідно із п. 6 ст. 231 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Рішенням господарського суду м. Києва від 07.02.05 (суддя Качан
Н.І.) позов задоволено частково: з відповідача стягнуто
заборгованість у розмірі 100 грн., 128,97 грн. інфляційних, 30,0
грн. –3% річних, 69 грн. –пені, в решті позову відмовлено.
Судові витрати покладено на відповідача.
В частині відмови в позові рішення мотивовано пропуском
позивачем строку позовної давності по стягненню 126,25 грн.
штрафних санкцій та 250 грн. –штрафу за простій автомобіля. Щодо
задоволення позову, то в цій частині рішення мотивовано тим, що
відповідач, сплативши кошти за перевезення вантажу з Муйала до
Києва, не сплатив за перевезення цього ж товару з Києва до
Харкова; заборгованість склала 1000 грн., на які позивачем були
нараховані інфляційні, 3% річних та пеня.
За результатом перегляду справи в апеляційному порядку Київським
апеляційним господарським судом (колегія суддів у складі:
головуючого –судді Губенко Н.М., суддів: Барицької Т.Л., Ропій
Л.М.) була ухвалена постанова від 26.04.05, якою рішення
господарського суду м. Києва скасовано, в позові відмовлено
повністю. Постанова мотивована тим, що позивачем пропущений
строк позовної давності по стягненню заборгованості за договором
перевезення, який, відповідно до статті 366 Цивільного кодексу
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, становить 6 місяців.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від
07.02.05 та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 26.04.05 та ухвалити нове рішення, яким позов
задовольнити.
Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що позивачем
належним чином були виконані зобов’язання по перевезенню
вантажу, в той час, як відповідач не повністю виконав свої
зобов’язання по оплаті даних послуг. Скарга також містить
посилання на те, що відповідно до п. 1 ст. 1 КДГП 1956 року,
граничний строк позовної давності встановлюється в три роки,
тому позивач вважає, що строк позовної давності ним пропущений
не був.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами було встановлено, що 17.12.02 відповідачем була передана,
а позивачем прийнята до виконання контракт-заявка за № 17/12 про
здійснення вантажного автомобільного перевезення за маршрутом:
Муйала-Київ-Харків, за яке передбачено сплату фрахту 2 500
доларів СПІА в гривнях по курсу НБУ на день оплати протягом 10-
ти банківських днів з моменту закінчення перевезення. Відповідно
до контракт-заявки відповідача № 26/12 від 26.12.02, яка є
додатком до заявки № 17/12 від 17.12.02, позивачем було
здійснено перевезення по маршруту Київ –Харків, та у відповідача
виник обов'язок сплати 1 000 грн. на умовах, контракт-заявки №
17/02.
Замовлене перевезення було позивачем здійснене, про що свідчать
СМК № 228/02 від 18.12.02 та СМК № 009159, в якій відправником
зазначено відповідача, а одержувачем —Товариство з обмеженою
відповідальністю підприємство "Спецтехніка", м. Харків. В графі
24 цієї СМК є відтиск печатки одержувача вантажу.
Протягом періоду із 24.02.03 по 07.05.03 за 9-ма платіжними
дорученнями відповідачем були перераховані позивачу суми оплати
за послуги, на загальну суму 13331,50 грн. В графі 24 СМК №
009159 відсутня дата розвантаження автомобіля, з огляду на норми
пробігу вантажних автомобілів розвантаження могло відбутись не
пізніше 03.01.03, отже, відповідно до умов контракту-заявки №
17/12, обов'язок відповідача оплатити замовлене перевезення
настав 21.01.03 року.
На той момент діяли норми Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
1963 року, відповідно до статті 366 якого, для пред'явлення
перевізником до відправників, одержувачів або до пасажирів
позовів, що випливають з перевезення, встановлюється
шестимісячний строк позовної давності. (Дані положення
узгоджуються також із частиною 5 ст. 315 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
,
відповідно до якої, для пред'явлення перевізником до
вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають
з перевезення, встановлюється шестимісячний строк позовної
давності.)
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦК Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є
підставою для відмови в позові, тому Київський апеляційний
господарський суд прийшов до правильного висновку про
необхідність відмови в позові у зв'язку із закінченням строку
позовної давності.
Доводи касаційної скарги про те, що строк позовної давності не є
пропущеним спростовується вищезазначеними правовими нормами, а
відтак, Вищий господарський суд України вважає постанову
Київського апеляційного господарського суду від 26.04.05
законною та обґрунтованою і не вбачає правових підстав для її
скасування.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, пунктом 1
частини 1 ст. 111-9,
ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Вояж”
від 25.05.05 № 25-05/05 залишити без задоволення, постанову
Київського апеляційного господарського суду від 26.04.05 у
справі № 31/7 залишити без змін.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
Л. Стратієнко