ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.07.2005 Справа N 20-5/219-8/050
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 22.09.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Дочірнього підприємства Державної компанії (ДП ДК)
"Укрсецекспорт" Державного підприємства "Спеціалізована
зовнішньоторгова фірма "Прогрес"
на постанову від 25.05.2005 року Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі N 20-5/219-8/050
за позовом ДП ДК "Укрспецекспорт" ДП "Спеціалізована
зовнішньоторгова фірма "Прогрес"
до ДП Міністерства оборони України "Севастопольське авіаційне
підприємство"
про стягнення 229 771,19 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача
та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Позов заявлений про стягнення збитків всього на суму
229 771,19 грн., заподіяних неналежним виконанням відповідачем
зобов'язань за договором комісії від 25.10.99 N 1330/24770076-99,
укладеного між сторонами у справі, зокрема, 177 140,91 грн. -
нарахованої позивачу та сплаченої ним пені відповідно до Закону
України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
та 52630,28 грн. додаткових витрат, пов'язаних з
виконанням договору.
Відповідно до умов договору комісії комітент (відповідач)
доручає комісіонеру (позивачу), а останній зобов'язується укласти
та виконати від свого імені в інтересах комітента контракт з
покупцем - нерезидентом на поставку продукції.
Позивач уклав відповідний зовнішньоекономічний контракт з
покупцем-нерезидентом N 1992/2 від 28.09.99.
Сторони за договором комісії передбачили здійснення поставки
продукції протягом 4-х місяців після відкриття акредитиву
покупцем-нерезидентом і отримання від комісіонера офіційного
повідомлення про його відкриття.
Акредитив був відкритим з 26.10.99 по 21.02.2000.
Відповідач поставку продукції здійснив у три етапи:
09.08.2000, 27.09.2000 та 27.06.2001.
Тобто, строк дійсності акредитиву закінчився ще до поставки
продукції.
Зважаючи на те, що частина поставленої продукції була
недоукомплектованою та не відповідала номенклатурі
(856,80 дол. США), оплата всієї поставленої продукції
покупцем-нерезидентом відбулася лише у квітні 2002 р., у зв'язку з
чим органами Державної податкової служби нарахована позивачу пеня
з причини порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній
валюті. Поставка відповідачем неякісної продукції призвела до
понесених позивачем витрат на митне оформлення забракованої
покупцем-нерезидентом продукції, на відрядження працівників
позивача до покупця-нерезидента для усунення недоліків.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 21.04.2005
[...] у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 25.05.2005 [...] рішення у справі залишене без зміни.
Судовими рішеннями у справі встановлено, що позивач листом
від 05.11.2000 повідомив відповідача про відкриття акредитиву зі
строком дії до 21.02.2000, у зв'язку з чим відповідач листом від
10.02.2000 повідомив позивача про неможливість виконання умов
договору. Посилання позивача на повідомлення ним відповідача про
відкриття акредитиву 09.11.99, матеріалами справи спростовується.
15.05.2000 позивач листом N 28/2023 повідомив відповідача про
узгодження з нерезидентом повного строку поставки - до 23.09.2000.
Поставка продукції здійснена 08.08.2000 та 27.09.2000 на суму
6516,38 та 36746,82 дол. США відповідно.
Частина продукції на суму 866,11 дол. США за процедурою
здійснення національного кодування, (передбачена умовами контракту
позивача з нерезидентом та не передбачена умовами договору
комісії), не була прийнята покупцем-нерезидентом, у зв'язку з чим
відповідач її замінив додатковою поставкою 27.06.2001. Приймання
нерезидентом першої та другої черги поставленої продукції
відбулося відповідно 03.10.2000 та 30.10.2000 р.
Встановивши викладені вище обставини справи суди дійшли
висновку, що умови договору комісії в частині строків поставки
продукції змінені за ініціативою позивача. Укладений позивачем з
нерезидентом контракт на поставку продукції, має відмінні від
договору комісії умови щодо порядку приймання продукції за якістю,
зокрема, стосовно проведення процедури національного кодування,
проведення якої призвело до витрати певного проміжку часу для її
прийняття нерезидентом.
Позивач, відповідно до положень Закону України "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
та умов
договору комісії, є відповідальним за дотримання строків
зарахування валюти.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається
на неправильне застосування судами при ухваленні оскаржуваних
рішень норм права. Зокрема, якраз встановлений судами факт
порушення відповідачем строків поставки продукції та її
невідповідність якісним показникам, є причиною затримки у часі
приймання продукції нерезидентом та повернення в Україну валютної
виручки.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не
вбачається, виходячи з такого.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про
підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
підприємницька діяльність здійснюється
за власним ризиком підприємця.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
видача
розрахунків в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні
рахунки у терміни виплати заборгованостей, зазначені у кошторисах,
але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення
продукції, що експортується.
Пропозиція відповідача, викладена листом від 10.02.2000, про
припинення договору комісії, у зв'язку з неможливістю його
виконання у строки, обумовлені сторонами, позивачем не прийнята.
Листом від 15.05.2000 позивач запропонував змінити строки поставки
до 23.09.2000 р. Поставка продукції здійснена 08.08.2000 та
27.09.2001.
На виконання умов договору поставки, укладеного з
нерезидентом, приймання продукції здійснене нерезидентом за
показниками якості, визначеного цим договором.
Заміна продукції на суму 866,11 дол. США здійснена
відповідачем шляхом додаткової поставки 27.06.2001.
Оплата всієї поставленої продукції покупцем-нерезидентом
відбулася лише у квітні 2002 р.
Причинно-наслідкового зв'язку між виконаннями відповідачем
умов договору комісії та строком повернення в Україну іноземної
валюти, як оплати за поставлену позивачем продукцію, не
вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного підприємства Державної компанії
"Укрспецекспорт" Державного підприємства "Спеціалізована
зовнішньоторгова фірма "Прогрес" залишити без задоволення.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 25.05.2005 у справі N 20-5/219-8/050 залишити без зміни.