ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.07.2005 Справа N 17/438д
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу ТОВ “Полонія”
на постанову від 09.03.05
Запорізького апеляційного господарського суду
у справі № 17/438д
господарського суду Запорізької області
за позовом Військового прокурора Запорізького гарнізону в
інтересах держави в особі Військової частини 2274
до ТОВ “Полонія”
про визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки
за участю представників сторін:
Генеральної прокуратури України Головатюк Л.Д.
позивача: Азаренков С.В. (дов. від 31.05.05)
відповідача: Лобиков Д.В. (дов. № 20 від 31.01.04)
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 28.07.05 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого
господарського суду України.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.11.2004
(суддя Шевченко Т.М.) в задоволенні позову Військового прокурора
Запорізького гарнізону, м. Запоріжжя в інтересах держави в особі
Військової частини 2274 відмовлено.
Рішення господарського суду мотивовано ст.ст. 140,142
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, відповідно до яких
джерелами формування майна суб'єктів господарювання є доходи від
реалізації продукції (робіт, послуг), інші джерела, не
заборонені законом. Прибуток (доход) суб'єкта господарювання є
показником фінансових результатів його господарської діяльності.
Такий вид господарської діяльності, як надання послуг щодо
зберігання паливозаправників відповідача та здійснення заправки
його автотранспорту паливом, яке належить відповідачу, ні
суперечить ні вимогам Закону України «Про господарську
діяльність у Збройних Силах України» ( 1076-14 ) (1076-14)
, ні положенням
«Переліку видів господарської діяльності, здійснення якої
дозволяється військовим частинам». Прокурор та позивач не надали
суду доказів в підтвердження того, якому саме закону суперечить
спірний договір. Також заявники не надали нормативного
обґрунтування вимог щодо зобов'язання відповідача повернути
земельну ділянку та не надали доказів в підтвердження того, що
земельна ділянка вибула з їх користування.
Постановою колегії суддів Запорізького апеляційного
господарського суду у складі: Антоніка С.Г., Мойсеєнко Т.В.,
Юхименко О.В. від 09.03.05 рішення місцевого господарського суду
змінено, визнано недійсним договір № 4 від 01.12.1999 «Про
взаємні обов'язки», укладений між військовою частиною № 2274, м.
Запоріжжя та ТОВ «Полонія», м. Запоріжжя. В іншій частині
рішення залишено без змін.
ТОВ “Полонія” звернулось до Вищого господарського суду України
із касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду, вважаючи, що дана постанова прийнята
внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, а
тому просить постанову апеляційного господарського суду
скасувати, рішення місцевого господарського суду залишити без
змін.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
касаційну скаргу ТОВ “Полонія” на постанову Запорізького
апеляційного господарського суду та перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності їх оцінки судом, а також
правильність застосування норм матеріального і процесуального
права відзначає наступне:
Апеляційним господарським судом встановлено, що 01.12.99 між ТОВ
"Полонія" та військовою частиною 2274 укладено Договір № 4 про
взаємні обов'язки. За умовами Договору ТОВ "Полонія"
зобов'язалося обладнати майданчик для стоянки автомашин та
заправний пункт, а в/ч 2274 надавати послуги зі схову палива і
паливозаправників в кількості 6 одиниць ТОВ "Полонія" та
здійснювати заправку автотранспорту ТОВ "Полонія" паливом, яке
належить ТОВ "Полонія" (п. п. 1, 2 Договору). Договір укладено
строком на 10 років і вартість виконаних кожною стороною робіт
за цей період оцінюється сторонами в 15 713, 55 грн. (п. п. З,
4, 6 Договору).
Додатковими угодами від 01.02.03, 26.12.03, 09.04.04 до договору
внесені зміни до Договору № 4 від 01.12.99, якими збільшено
кількість автомобілів ТОВ "Полонія", що будуть зберігатися в/ч
2274 до 12 одиниць та встановлено вартість послуг схову стосовно
одного паливозаправника на добу і вартість послуг по заправці
автотранспорту ТОВ "Полонія" паливом.
Апеляційним господарським судом зазначено, що договір № 4 від
01.01.02 про взаємні обов'язки є не самостійним, а є фактично
додатковою угодою до договору № 4 від 01.12.99. Дані договори є
ідентичним за виключенням кількості автомобілів. Договір № 4 від
01.01.02 не припиняє дію договору № 4 від 01.12.99. Додаткові
угоди від 01.02.03, 26.12.03, 09.04.04 укладені до договору № 4
від 01.12.99, тобто правовідносини сторін будуються на договорі
від 01.12.99р.
Правові засади здійснення господарської діяльності у Збройних
Силах України, порядок та види дозволеної діяльності
встановлюються Законом України "Про господарську діяльність у
Збройних Силах України" від 21.09.99 ( 1076-14 ) (1076-14)
та Постановами
Кабінету Міністрів № 749 від 03.05.2000 "Про затвердження
Порядку реєстрації військових частин як суб'єктів господарської
діяльності у Збройних Силах" ( 749-2000-п ) (749-2000-п)
і № 1171 від
25.07.2000 "Про затвердження переліку видів господарської
діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам
Збройних Сил" ( 1171-2000-п ) (1171-2000-п)
.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про господарську діяльність
у Збройних Силах України" від 21.09.99 ( 1076-14 ) (1076-14)
(далі Закон
( 1076-14 ) (1076-14)
), господарська діяльність у Збройних Силах України -
це специфічна діяльність військових частин, закладів,...,
пов'язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка
передбачає ведення підсобного господарства...., виконання робіт
і надання послуг,..., в межах і порядку, визначених цим Законом
( 1076-14 ) (1076-14)
.
Господарська діяльність у Збройних Силах України здійснюється з
метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності
військ для підтримання на належному рівні їх бойової та
мобілізаційної готовності.
Згідно ст. 8 Закону ( 1076-14 ) (1076-14)
, кошти одержані від здійснення
військовими частинами господарської діяльності, зараховуються до
Державного бюджету України та використовуються виключно на
національну оборону відповідно до кошторису Міністерства оборони
України.
Як встановлено апеляційним господарським судом, сторони договору
проводили щомісячно взаємозалік, як передбачено Договором.
Військова частина, надаючи послуги зі схову палива і
паливозаправників та заправки автотранспорту ТОВ "Полонія", не
отримувала додаткові кошти, що є метою господарської діяльності
відповідно до Закону ( 1076-14 ) (1076-14)
. Даний факт підтверджується
кошторисами на 2003 та 2004 роки в/ч 2274, в яких у графі
надходжень відсутні показники надходжень від господарської
діяльності.
Таким чином, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що укладений
договір суперечить Закону України "Про господарську діяльність у
Збройних Силах України", оскільки господарська діяльність в/ч
2274 за даним договором не направлена на отримання додаткових
джерел фінансування життєдіяльності військ.
Згідно свідоцтва про реєстрацію військової частини як суб'єкта
підприємницької діяльності, виданого відповідно до Постанови
Кабінету Міністрів України № 749 від 03.05.2000 "Про
затвердження Порядку реєстрації військових частин як суб'єктів
господарської діяльності у Збройних Силах" ( 749-2000-п ) (749-2000-п)
, в/ч
2274 дозволені наступні види господарської діяльності:
складування, забезпечення безпеки, здавання під найм
автомобілів. Тобто, в/ч 2274 немає права надавати послуги зі
схову.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1171 від 25.07.2000 "Про
затвердження переліку видів господарської діяльності, здійснення
якої дозволяється військовим частинам Збройних Сил"
( 1171-2000-п ) (1171-2000-п)
затверджено перелік дозволених видів
господарської діяльності. В даному переліку відсутній такий вид
діяльності як схов.
Відповідно до ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, недійсною є та
угода, що не відповідає вимогам закону.
Оскільки, як встановлено судом, договір укладений між сторонами
не відповідає вимогам закону, то він має бути визнаний
недійсним. Разом з тим, оскільки надані сторонами послуги не
можливо повернути один одному, то угода підлягає визнанню
недійсною на майбутнє (з моменту набрання рішенням законної
сили).
Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача
повернути земельну ділянку військовій частині, колегія суддів
відзначає наступне.
Апеляційним господарським судом встановлено, що земельна ділянка
ТОВ "Полонія" не передавалась. Паливозаправники відповідача
знаходились на земельній ділянці в/ч 2274 на підставі договору.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд правомірно
дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову в цій
частині.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова
апеляційного господарського суду відповідає нормам чинного
законодавства і має бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
Вищого Господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА
Касаційну скаргу ТОВ “Полонія” залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
09.03.05 у справі № 17/438д залишити без змін.
Головуючий Є.Першиков
Судді : Г.Савенко
І.Ходаківська