ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
28.07.2005                                       Справа N 12/2297
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді          Дерепи В.І
суддів :                    Грека Б.М. –(доповідача у справі),
                            Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому    Заступника прокурора Житомирської
судовому засіданні          області
касаційне подання
на постанову                Житомирського апеляційного
                            господарського суду від 10.05.05
у справі                    № 12/2297
господарського суду         Житомирської області
за позовом                  Прокурора м. Бердичева в інтересах
                            держави в особі Міністерства оборони
                            України в особі Північного
                            оперативного командування в особі
                            Бердичівської квартирно-
                            експлуатаціної частини району в особі
                            Будинкоуправління № 1 Бердичівської
                            КЕЧ району
до                          Суб'єкта підприємницької діяльності
                            Житника Олександра Володимировича
 
Про   стягнення 3658,82 грн.
 
за участю представників від:
скаржника                   не     з'явились,     були    належно
                            повідомлені
відповідача                 не     з'явились,     були    належно
                            повідомлені
 
                       В С Т А Н О В И В :
 
Прокурором м. Бердичева пред'явлено позов в інтересах держави  в
особі  Міністерства  Оборони  України,  в  інтересах  Північного
Оперативного  командування, Бердичівської  КЕЧ  району  в  особі
Будинкоуправління  №  1  району  про  стягнення  з   відповідача
заборгованості за електроенергію, пені за несвоєчасно  проведені
розрахунки,  інфляційних нарахувань, 3% річних на загальну  суму
3658,82  грн.  та  судових  витрат. Позов  мотивований  тим,  що
господарські  зобов'язання виникли відповідно до договору  №  18
від   17.01.01,   укладеного   між   Будинкоуправлінням   №    1
Бердичівської  КЕЧ району, який діє на підставі наказу  №  4  МО
України, та  приватним  підприємцем  Житником   О.В.,  який  був
споживачем  електричної  енергії  та зобов'язувався    щомісячно
вносити  плату  за   спожиту електроенергію. Останній не виконав
взяті  на   себе  зобов'язання, в  результаті  чого,  станом  на
01.05.04  заборгував  позивачу 1252,69  грн. В зв'язку з тим, що
відповідач не провів своєчасно розрахунки, йому нараховано  пеню
за   несвоєчасно   проведені   розрахунки   в  сумі 2254,84 грн.,
інфляційні -112,71 грн.,  та  3% річних - 37,58 грн.
 
Рішенням  господарського суду Житомирської області від  07.02.05
(суддя   Сікорська   Н.А.)  в  позові   відмовлено   з   підстав
недоведеності обставин, на які посилався позивач, як на підставу
своїх позовних вимог.
 
За   результатом   перегляду  справи  Житомирським   апеляційним
господарським судом (колегія суддів  у складі: головуючого-судді
Пасічник  С.С.,  суддів:  Гулової  А.Г.,  Шкляр  Л.Т.)  ухвалена
постанова   від  10.05.05,  якою  рішення  господарського   суду
Житомирської  області  від  07.02.04  скасовано,  позовна  заява
прокурора   м.   Бердичева  залишена  без  розгляду.   Постанова
мотивована тим, що прокурор звернувся до господарського  суду  в
інтересах  самостійного господарюючого суб'єкта, а не державного
органу, що суперечить ролі прокуратури в господарському процесі.
 
Не  погоджуючись  з  ухваленою постановою,  заступник  прокурора
Житомирської  області  звернувся до Вищого  господарського  суду
України   з  касаційним  поданням,  в  якому  просить  скасувати
постанову  Житомирського  апеляційного господарського  суду  від
10.05.05  та  передати справу на розгляд до господарського  суду
апеляційної  інстанції.  Касаційне подання  мотивовано  тим,  що
прокурором  подано  позов  не  в  інтересах  підприємства,  а  в
інтересах Міністерства оборони України.
 
Перевіривши  юридичну  оцінку  обставин  справи  та  повноту  їх
встановлення,  проаналізувавши правильність  застосування  судом
норм  матеріального  та  процесуального  права,  колегія  суддів
Вищого  господарського суду України вважає, що касаційне подання
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
 
Апеляційним господарським судом було встановлено, що  прокурором
був  заявлений  позов  про стягнення з  відповідача  на  користь
Будинкоуправління № 1 Бердичівської КЕЧ району заборгованості за
спожиту   електроенергію.  Тобто,  спір   фактично   виник   між
Будинкоуправлінням   №   1  Бердичівської   КЕЧ   та   суб'єктом
підприємницької  діяльності Житником О.В., стосовно  зобов'язань
за   договором  №  18  від  17.01.01.  Будинкоуправління   №   1
Бердичівської  КЕЧ  є самостійною юридичною особою  з  державною
формою  власності та не є органом державної влади  та  місцевого
самоврядування.
 
Заявляючи  позов, прокурор необґрунтовано визначив  Міністерство
оборони  України  як  орган, уповноважений державою  здійснювати
відповідні  функції у спірних відносинах. При цьому прокурор  не
врахував, що Міністерство оборони України не може бути позивачем
і  стороною у цьому господарському процесі, оскільки його права,
як  засновника державного підприємства іншим чином  врегульовані
законодавством України. Будинкоуправління № 1 Бердичівської  КЕЧ
є  самостійним господарюючим суб’єктом. Управління господарською
діяльністю здійснюється ним через свої органи та посадові  особи
у порядку, визначеному законодавством.
 
Таким  чином, колегія суддів Вищого господарського суду  України
погоджується     з    висновком    Житомирського    апеляційного
господарського суду про те, що прокурором пред’явлено позов не в
інтересах   держави,   а   в  інтересах  самостійного   суб’єкта
господарської  діяльності,  що  не  узгоджується   із   правовим
статусом  прокурора  у  господарському  судочинстві,  а  відтак,
позовна  заява  підлягає  залишенню без розгляду.  Дана  правова
позиція також узгоджується з наступними правовими нормами.
 
Пунктом  2  ст.  121  Конституції  України  ( 254к/96-ВР  ) (254к/96-ВР)
          на
прокуратуру   України   покладається  представництво   інтересів
громадянина, або держави, в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно  до  ст.   36   Закону   України   „Про  прокуратуру”
( 1789-12 ) (1789-12)
        , підставою представництва в суді держави є наявність
порушень, або загрози порушень, економічних, політичних та інших
державних  інтересів внаслідок протиправних дій  (бездіяльності)
фізичних,  або  юридичних осіб, що вчиняються у  відносинах  між
ними і державою.
 
Згідно  з  ч. 1 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         господарський  суд
порушує   справи   за  позовними  заявами   прокурорів   та   їх
заступників, які звертаються до господарського суду в  інтересах
держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає,  в  чому
саме   полягає   порушення  інтересів  держави   і   обґрунтовує
необхідність їх захисту (ч. 2 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ).
 
Конституційний суд України в рішенні від 08.04.99  визначив,  що
прокурор  чи  його  заступник  у  кожному  конкретному   випадку
самостійно  визначає з посиланням на законодавство, на  підставі
якого  подається позов, в чому саме відбулося чи може  відбутися
порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у
позовній  заяві  необхідність  їх  захисту  та  зазначає  орган,
уповноважений державою здійснювати відповідні функції у  спірних
правовідносинах.  При  цьому інтереси держави  можуть  збігатися
повністю,   частково,  або  не  збігатися  зовсім  з  інтересами
державних   органів,  державних  підприємств  чи  з   інтересами
господарських   товариств  з  часткою  державної   власності   у
статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в
їх   діяльності,  але  й  в  діяльності  приватних  підприємств,
товариств.
 
Пунктом  2  резолютивної частини рішення КСУ визначено,  що  під
поняттям  орган,  уповноважений державою здійснювати  відповідні
функції  у  спірних відносинах, зазначених в  ч.  2  ст.  2  ГПК
України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        , треба розуміти орган державної влади  або
орган   місцевого   самоврядування,   який   законом   наділений
повноваженнями  органу виконавчої влади. В  п.  5  мотивувальної
частини   рішення  КСУ  передбачено,  що  орган,   уповноважений
державою  здійснювати  відповідні функції у  спірних  відносинах
фактично  є  позивачем у справі, порушених  за  позовною  заявою
прокурора  і  на підставі ч. 1 ст. 2 ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
          є
стороною   в   господарському  процесі,   цей   орган   здійснює
процесуальні  дії  відповідно  до  вимог  ст.  22  ГПК   України
( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Отже,  постанова Житомирського апеляційного господарського  суду
від  10.05.05  є  законною  та  обґрунтованою  і  не  вбачається
правових підстав для її скасування.
 
Враховуючи  викладене,  керуючись ст. 111-5,  111-7,  пунктом  1
частини  1  ст.  111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України, -
 
                      П О С Т А Н О В И В :
 
Касаційне подання Прокуратури Житомирської області від  10.06.05
№  05/208вих05 залишити без задоволення, постанову Житомирського
апеляційного  господарського  суду  від  10.05.05  у  справі   №
12/2297залишити без змін.
 
Головуючий - суддя      В. Дерепа
 
Судді                   Б. Грек
 
                        Л. Стратієнко