ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.2005 Справа N 158/2-2004
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Мальчик Т.Ю., Ситенок О.Д.
від відповідача: Рябчук В.М.
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Таращанському районі
на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 21.01.2005р.
у справі № 158/2-2004 Господарського суду Київської області
за позовом Таращанського ринку Київської облспоживспілки
до Державної податкової інспекції у Таращанському районі
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Таращанський ринок Київської облспоживспілки звернувся до
Господарського суду Київської області з позовом до Державної
податкової інспекції у Таращанському районі про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової
інспекції у Таращанському районі від 25.06.2004р. № 96/23.
Рішенням Господарського суду Київської області від 26.10.2004р.
(суддя С.Р.Шевчук), залишеним без змін постановою Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 21.01.2005р.
(судді: О.М.Сибіга, С.С.Самусенко, В.Ю.Шевченко), позовні вимоги
Таращанського ринку Київської облспоживспілки задоволено,
визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної
податкової інспекції у Таращанському районі від 25.06.2004р. №
96/23.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями,
Державна податкова інспекція у Таращанському районі подала
касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення
Господарського суду Київської області від 26.10.2004р. та
постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 21.01.2005р. та прийняти нове рішення, яким відмовити
позивачу у задоволені позовних вимог. Свою вимогу Державна
податкова інспекція у Таращанському районі мотивує тим, що
господарським судом першої та апеляційної інстанції неправильно
застосовано норми матеріального права, а саме: п. 7 ст. 11
Закону України “Про державну податкову службу в Україні”
( 509-12 ) (509-12)
, Закон України “Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши доводи та заперечення
представників сторін, які з’явились в господарське засідання
суду касаційної інстанції, перевіривши юридичну оцінку обставин
справи та повноту їх встановлення, Вищий господарський суд
України дійшов висновку, що касаційна скарга Державної
податкової інспекції у Таращанському районі підлягає задоволенню
частково.
Як встановлено господарським судом, відповідачем 16.06.2004р.
було проведено перевірку позивача з питань дотримання
податкового законодавства при здійсненні розрахункових операцій
у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єкта
підприємницької діяльності, про що 16.06.2004р. було складено
акт. Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення п. 13 ст.
3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
не було забезпечено відповідність сум готівкових
коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка
зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій. За
результатами перевірки відповідачем прийнято спірне податкове
повідомлення-рішення від 25.06.2004р. № 96/23 про застосування
до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 11588,50
грн. за порушення податкового законодавства.
Господарським судом встановлено:
-Відповідачем 16.06.2004р. здійснено перевірку позивача, яка
була розпочата о 09год. 25хв. та тривала до 10год. 15хв.
-Рішенням Виконавчого комітету Таращанської міської ради
Київської області № 112 від20.11.2003р. затверджено графік
роботи Таращанського ринку Київської облспоживспілки, а саме:
ринкові дні –середа, п’ятниця, неділя. Початок роботи –09год.
00хв., закінчення роботи –17год. 00хв.
-16.06.2004р. контролери-касири позивача після початку роботи
ринку, але до початку торгівлі ринку, за видатковими накладними
за № 751 –760 отримали під звіт касові чеки та здійснювали
справляння ринкового збору.
-До початку торгівлі позивача, контролери-касири позивача здали
готівкові кошти до каси адміністрації ринку. Сума готівкових
коштів відповідала сумі коштів, що була зазначена у видаткових
накладних № 751 –760.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції
виходив з того, що штрафні санкції, встановлені Законом України
“Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, не є
податковим зобов’язанням, у зв’язку з чим податкові органи не
мають права визначити штрафні санкції за порушення вимог
вищезазначеного закону на підставі Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
і направляти податкові
повідомлення –рішення.
Згідно п. 2 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом
Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції
України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної
податкової адміністрації України, Державного комітету
стандартизації, метрології та сертифікації України від
26.02.2002р. № 57/188/84/105 ( z0288-02 ) (z0288-02)
(далі Правила торгівлі
на ринках ( z0288-02 ) (z0288-02)
) ринок –це суб'єкт господарювання,
створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої
влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і
зареєстрований в установленому порядку, функціональними
обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і
покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за
цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (далі -
ринок). Таким чином, ринок, яким є позивач, це суб’єкт
господарювання обов’язком якого є надання послуг.
Пунктом 1 Указу Президента України “Про впорядкування механізму
сплати ринкового збору” ( 761/99 ) (761/99)
встановлено, що ринковий збір
- це плата за право займання місця для торгівлі на ринках усіх
форм власності, в тому числі у павільйонах, на критих та
відкритих столах, майданчиках (включаючи орендовані), з
автомобілів, візків, мотоциклів, ручних візків тощо.
Відповідно до п. 2 вищезгаданого Указу ( 761/99 ) (761/99)
платниками
ринкового збору є юридичні особи усіх форм власності, їх
філіали, відділення, представництва та інші відокремлені
підрозділи, а також фізичні особи.
Відповідно до абз. 2 п. 2 Указу Президента України “Про
впорядкування механізму сплати ринкового збору” ( 761/99 ) (761/99)
ринковий збір сплачується до початку торгівлі через касовий
апарат адміністрації ринку. На підставі касового чека про сплату
ринкового збору особі надається місце для торгівлі. Таким чином,
як випливає з приписів вищенаведених правових норм, ринковий
збір сплачується юридичними та фізичними особами, які здійснюють
торгівлю на ринку, до початку цими особами торгівлі за право
займати місце торгівлі. Отже, зазначені особи не сплативши
ринковий збір не мають право здійснювати торгівлю на ринку.
Відповідно до п. 23 Правил торгівлі на ринках ( z0288-02 ) (z0288-02)
продавці на ринках зобов'язані сплатити ринковий збір до початку
торгівлі. Справляння ринкового збору, плати за утримання
торговельного місця в належному стані й інші послуги ринку
здійснюють касири та контролери ринку із застосуванням
реєстраторів розрахункових операцій відповідно до вимог Закону
України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
з видачею касових чеків. Як випливає з приписів даної правової
норми, ринковий збір справляється відповідними робітниками ринку
із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій відповідно
до вимог Закону України “Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Порядок проведення розрахунків визначений у розділі ІІ Закону
України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, відповідно до п. 13 ст. 3 якого суб'єкти
підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції
в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням
платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу
товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум
готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів,
яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових
операцій, а у випадку використання розрахункової книжки -
загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з
початку робочого дня. Таким чином, як випливає з приписів даної
правової норми, у разі здійснення розрахункової операції суб’єкт
підприємницької діяльності зобов'язаний забезпечити
відповідність сум готівкових коштів на місці проведення
розрахунків. Проте, господарським судом не було досліджено
обставини щодо того чи здійснював позивач розрахункову операцію
поняття якої випливає із приписів абз. 3 ст. 2 Закону України
“Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
термін “розрахункова операція”, а саме: приймання від покупця
готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів
тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових
коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі
застосування банківської платіжної картки - оформлення
відповідного розрахункового документа щодо оплати в
безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі
повернення товару (відмови від послуги), оформлення
розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк
покупця.
Крім того, ст. 1 “Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
дано визначення терміну “місце проведення
розрахунків”, який у даному Законі ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
має таке
значення - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за
продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за
реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також
місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг)
із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів
тощо. Таким чином, “місце проведення розрахунків” це є місце де
здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані
послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані
послуги) готівкові кошти. Проте, господарським судом не було
досліджено обставин щодо того де позивачем було проведено
розрахунки.
Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та
апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають
значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення
вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у
рішенні або постанові господарського суду першої інстанції.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а
останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11,
111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Таращанському
районі задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Київської області від 26.10.2004р.
та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 21.01.2005р. у справі № 158/2-2004 скасувати, а справу
передати на новий розгляд до Господарського суду Київської
області.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Уліцький А.М.