ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 27.07.2005                                 Справа N 37/184-42/304
 
         (ухвалою Судової палати у господарських справах
              Верховного Суду України від 29.09.2005
         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
 
 
     Вищий господарський  суд  України  у  складі  колегії суддів:
[...]
     розглянувши у  відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Відкритого акціонерного  товариства  "Дніпроенерго"  на  постанову
Київського  апеляційного господарського суду від 10.03.2005 року у
справі  N  37/184-42/304  за   позовом   Відкритого   акціонерного
товариства     "Дніпроенерго"     до    Державного    підприємства
"Енергоринок", третя  особа  -  Національна  комісія   регулювання
електроенергетики України     
 
про   стягнення заборгованості
 
                            У С Т А Н О В И В:
 
     У березні 2003 року позивач звернувся до господарського  суду
м.   Києва   з   позовною  заявою  до  відповідача  про  стягнення
заборгованості в сумі 457 611 086,43 грн.,  посилаючись на те,  що
останнім,  який є правонаступником ДП НЕК "Укренерго", не виконано
належним чином  зобов'язання   за   договором   N   69/01-Ер   від
30.08.1999 року з оплати за поставлену електричну енергію протягом
2002 року.
 
     Рішенням господарського суду м.  Києва від 21.12.2004 року  в
позові відмовлено.
 
     Постановою Київського  апеляційного  господарського  суду від
10.03.2005 року зазначене рішення суду першої  інстанції  залишене
без змін.
 
     У касаційній  скарзі  позивач  вважає,  що  судом неправильно
застосовано  і  порушено  норми  матеріального  та  процесуального
права,  і  тому  просить  прийняті  ним рішення скасувати та позов
задовольнити.
 
     У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що оскаржені
судові   рішення   прийняті   у  відповідності  до  вимог  чинного
законодавства,  і тому просить залишити їх без змін,  а  касаційну
скаргу без задоволення.
 
     Відзив на  касаційну  скаргу  від  третьої  особи  до суду не
надходив.
 
     У судовому     засіданні     оголошувалась     перерва     на
27.07.2005 року.
 
     Заслухавши пояснення  представників  сторін  і третьої особи,
дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши
матеріали справи та прийняті у ній судові рішення,  суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
 
     Як вбачається  з   матеріалів   справи,   між   позивачем   і
ДП Національна  енергетична  компанія  "Укренерго"  було  укладено
договір N 69/01-ЕР від 30.08.1999 року,  за умовами якого  позивач
зобов'язався  продати,  а  ДП  НЕК  "Укренерго" купити та оплатити
електричну енергію.
 
     Відповідно до  Постанови  КМУ  N  755  ( 755-2000-п  ) (755-2000-п)
           від
05.05.2000  року,  Статуту  Державного підприємства "Енергоринок",
останній є  правонаступником  Національної  енергетичної  компанії
"Укренерго" щодо  купівлі-продажу  електроенергії.  Відповідно  до
п. 5 ч.  1 ст.  92  Конституції  України  ( 254к/96-ВР  ) (254к/96-ВР)
          засади
організації  та  експлуатації  енергосистем  визначаються виключно
законом, яким   є   Закон    України    "Про    електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
        .
 
     Згідно зі  ст.  15  зазначеного  Закону ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
         купівля
всієї  електричної   енергії,   виробленої   на   електростанціях,
потужність  чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники та
весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку  електричної
енергії України, який створюється на підставі договору.
 
     Умови та  правила  роботи  системи оптового ринку електричної
енергії  України,  права,  обов'язки,  відповідальність  комплексу
підприємств, що здійснюють діяльність на енергоринку, врегульовані
Договором між членами оптового ринку електричної  енергії  України
від 15.11.1996 року (ДЧОРЕ).
 
     Порядок проведення  розрахунків на оптовому ринку електричної
енергії встановлений ст. 15-1 вищезгаданого Закону ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
         і
передбачає, що для проведення розрахунків за закуплену на оптовому
ринку електричної енергії України та  спожиту  електричну  енергію
енергопостачальними,  що  здійснюють  підприємницьку  діяльність з
постачання  електричної  енергії  на  закріпленій  території,   їх
відокремлені   підрозділи   та  оптовий  постачальник  електричної
енергії, яким є відповідач, відкривають в установах уповноваженого
банку поточні   рахунки   із   спеціальним   режимом  використання
(до 2002 року - розподільчі рахунки).  Такі рахунки призначені для
накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів
та розрахунків з учасниками оптового  ринку  електричної  енергії.
Зокрема,  перерахування коштів енергогенеруючим компаніям та іншим
суб'єктам  підприємницької  діяльності,   які   проводять   продаж
електричної енергії на оптовому ринку,  здійснюються уповноваженим
банком з поточного рахунку  із  спеціальним  режимом  використання
оптового постачальника електричної енергії відповідно до алгоритму
(порядку розподілу коштів),  встановленого  Національною  комісією
регулювання  електроенергетики України.  На оптового постачальника
електричної енергії покладено обов'язок  забезпечити  інформування
учасників  оптового  ринку електричної енергії про стан проведення
розрахунків.
 
     Згідно ст.  33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         кожна сторона  повинна
довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх
вимог і заперечень.
 
     Таким чином, висновок суду першої інстанції, з яким погодився
і  суд  апеляційної  інстанції,  про те,  що позивачем не доведено
недотримання  відповідачем  встановленого  алгоритму  використання
коштів  оптового  ринку  електричної енергії та порушення останнім
прав позивача на одержання коштів за продану  електричну  енергію,
ґрунтується на матеріалах справи та встановлених обставинах.
 
     Отже, місцевий    господарський   суд,   дійшов   правильного
висновку,  з яким  погодився  і  суд  апеляційної  інстанції,  про
відсутність  правових  підстав  для  задоволення заявлених вимог й
обґрунтовано відмовив у позові.
 
     Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
 
     За таких  обставин,  прийняті   у   справі   судові   рішення
відповідають  матеріалам справи та вимогам закону,  і тому їх слід
залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
 
     З огляду наведеного та керуючись ст.ст.  111-5, 111-7, 111-9,
111-11  Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
 
     Касаційну скаргу    Відкритого    акціонерного     товариства
"Дніпроенерго"  залишити  без задоволення,  а постанову Київського
апеляційного господарського суду від 10.03.2005 року - без змін.