ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.2005 Справа N 31/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Перепічая В.С. (головуючий),
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Приват-Сток-
Сервіс” на рішення господарського суду Дніпропетровської області
від 14.02.2005р. у справі за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “Приват-Сток-Сервіс” до Відкритого акціонерного
товариства “Будівельно-монтажний трест “ДНІПРОМІСТОБУД”,
Закритого акціонерного товариства “Житлово-будівний трест № 2”
про визнання недійсними актів та визнання права власності на
нерухоме майно
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
У С Т А Н О В И В :
У грудні 2004 року ТОВ “Приват-Сток-Сервіс” пред’явив в
господарському суді позов до ВАТ “Будівельно-монтажний трест
“ДНІПРОМІСТОБУД” (далі –відповідач-1), ЗАТ “Житлово-будівний
трест № 2” (далі –відповідач-2) про визнання недійсними рішення
та протоколу загальних зборів акціонерів відповідача-1 про
створення відповідача-2 та рішення про передачу майна
відповідача-1 до статутного фонду відповідача-2; визнання
недійсними актів прийому-передачі від 01.12.1999р., а також
визнання права власності за відповідачем-1 на будівлю контори СУ-
8 (м. Дніпропетровськ, пров. Біологічний, 2-а), виробниче
приміщення (м. Дніпропетровськ, вул. Юдіна, 2), контору
управління СУ-9 (м. Дніпропетровськ, пров. Джинчарадзе, 12-а),
виробничі приміщення (м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська,
8).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
14.02.2005р. (суддя Мороз В.Ф.) в частині визнання недійсними
рішення та протоколу загальних зборів акціонерів відповідача-1
про створення відповідача-2 та рішення про передачу майна
відповідача-1 до статутного фонду відповідача-2, а також
визнання права власності за відповідачем-1 на об’єкти
нерухомості у позові було відмовлено. В іншій частині
провадження у справі припинено.
Дане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2005р. і
прийняти нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні
вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та
процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
За приписом ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, який дублюється у ст.
15, 16 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, суб'єкти господарської діяльності
мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх
порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
З огляду ч. 1 п. 2 та п. 6.2.4 роз’яснення Президії Вищого
арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення
спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи
інших органів” № 02-5/35 від 26.01.2000р. ( v5_35800-00 ) (v5_35800-00)
обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у
зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних
законом інтересів підприємства чи організації - позивача у
справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого
порушення не встановлено, у суду немає правових підстав для
задоволення позову.
Суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про
визнання недійсними актів, прийнятих (виданих) іншими, крім
державних, органами, у тому числі актів органів господарських
товариств, громадських організацій тощо, які відповідно до
закону чи установчих документів мають обов'язковий характер.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи,
згідно протоколу загальних зборів Відкритого акціонерного
товариства „Будівельно-монтажний трест “Дніпромістобуд” від
15.05.1999р., прийнято, зокрема, рішення про створення ЗАТ
„Житлово-будівний трест № 2", затвердження його статуту та
уповноважено правління на вирішення питань, пов'язаних з
передачею майна у статутний фонд відповідача-2.
Відповідно до актів приймання-передачі основних засобів від
01.12. 1999р. до статутного фонду відповідача-2 відповідачем-1
передано майно загальною вартістю 2 375 429,00 грн., у тому
числі: будівля контори СУ-8 (м. Дніпропетровськ, пров.
Біологічний, 2-а); лакозаготівельний цех, контора ОГМ,
матеріальний склад № 1, матеріальний склад № 2, матеріальний
склад № 3 (м. Дніпропетровськ, вул.. Юдіна, 2); контора
управління СУ-9 (м. Дніпропетровськ, пров. Джинчарадзе, 12-а);
виробничі приміщення (склади, майстерні) (м. Дніпропетровськ,
вул. Краснопільська, 8); виробниче приміщення, адміністративна
будівля (м. Дніпропетровськ, вул. Шевченко, 10).
Учасником відповідача-1 позивач став у 2004 р., у тому числі
згідно укладеного 09.04.2004 р. договору купівлі-продажу цінних
паперів № 3954-04, за яким останній придбав у власність 120
простих іменних акцій ВАТ „Будівельно-монтажний трест
„Дніпромістобуд".
Даний факт сторонами не оспорюється.
З огляду вищевикладеного, господарський суд прийшов до
підставного, висновку про те, що оскільки позивач не був
учасником відповідача-1 на час прийняття рішення та не приймав
участі у загальних зборах, спірне рішення, оформлене протоколом
загальних зборів від 15.05.1999 р. не порушувало та не могло
порушувати прав позивача на час його прийняття, а тому
обґрунтовано відмовив у задоволенні позову у цій частині.
Придбання ж акцій відповідача-1 у подальшому та набуття прав
учасника Товариства не спростовує вищезазначеного висновку.
Що стосується вимог позивача про визнання за відповідачем-1
права власності об'єкти нерухомості, то, по-перше, відповідно до
положень ст. 392 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
саме власник майна може
пред'явити позов про визнання свого права власності, якщо це
право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі
втрати ним документа, який засвідчує його право власності, а по-
друге, позов про визнання права власності заявлено позивачем в
інтересах іншої особи, яка є відповідачем у справі, що
суперечить нормам законодавства.
Щодо вимоги про визнання недійсними актів приймання-передачі від
01.12. 1999 p., то суд правильно припинив провадження у цій
частині на підставі п. 1 ч. 1ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки дані акти приймання-передачі не є актами в розумінні
ст. 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не носять обов'язкового
характеру, не спрямовані на регулювання суспільних відносин, а
лише фіксують факти передачі майна від однієї до іншої особи, що
вказує на відсутність підстав для самостійного розгляду даної
вимоги господарським судом.
Цим та іншим доказам в їх сукупності, у порядку виконання
припису ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд першої інстанції дав
належне юридичне обґрунтування і ухвалив рішення відповідно до
встановленого та вимог діючого законодавства.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновків про
неправильне застосування судом норм матеріального та
процесуального права, яке привело чи могло привести до
неправильного вирішення спору, а посилання в касаційній скарзі і
на недоведеність обставин справи, як і перевірку та переоцінку
доказів, то виходячи з припису ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, це виходить за межі
перегляду справи в касаційному порядку.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 - 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Приват-
Сток-Сервіс” залишити без задоволення, а рішення господарського
суду Дніпропетровської області від 14.02.2005р. без змін.
Головуючий В.Перепічай
С у д д і І.Вовк
П. Гончарук