ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.2005 Справа N 29/528
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Мачульського Г.М.
суддів : Грейц К.В.
Полянського А.Г.
розглянувши касаційну Державної податкової інспекції у
скаргу Шевченківському районі міста Києва
на постанову від 11.04.2005
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 29/528 господарського суду міста Києва
за позовом ТОВ “ТД Закарпаття”
до Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі міста Києва
Про визнання недійсним акту
за участю представників: Стасюк О.В.
- позивача
- відповідача Кішинський Д.Г,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 1.02.2005 року у
справі № 29/528 (суддя Усатенко І.В.), залишеним без змін
постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського
суду від 11.04.2005 (у складі головуючого судді Коваленка В.М.,
суддів Малетича М.М., Вербицької О.В.) позовні вимоги товариства
з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Закарпаття" (надалі -
позивач) до державної податкової інспекції у Шевченківському
районі м. Києва (надалі - відповідач) про визнання недійсним
рішення були задоволені, визнано недійсним рішення № 07962308
від 28.05.2004 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про
застосування фінансових санкцій в сумі 1700 грн., прийнятого на
підставі абз.5 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне
регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням та постановою у справі,
звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати і
прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог,
посилаючись на неправильне застосування судами попередніх
інстанцій ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України “Про акцизний
збір” від 24.12.1992 № 18-92 ( 18-92 ) (18-92)
.
Позивач в поданому відзиві на касаційну скаргу проти її
задоволення заперечує, просить рішення та постанову у справі
залишити без змін, оскільки вважає, що встановлена
законодавством відповідальність, якої до 01.01.2004 не існувало,
не може бути до нього застосована спірним рішенням, як така, що
не має зворотної дії в часі згідно зі ст. 58 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення
обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові
апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія
суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередній інстанцій, ДПІ у
Шевченківському районі м. Києва за результатами перевірки
магазину ТОВ "ТД Закарпаття" було складено акт за № 265907852308
від 20.05.2004 року, яким встановлено торгівлю тютюновими
виробами без наявності засвідченої виробником або імпортером
копії чинної декларації про максимальні роздрібні ціни на
підакцизні товари за травень 2004р., чим було порушено ч. 24 ст.
6 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" від
24.12.1992 № 18-92 ( 18-92 ) (18-92)
(надалі – Декрет ( 18-92 ) (18-92)
).
На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято рішення №
07962308 від 28.05.2004 про застосування фінансових санкцій у
вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. згідно абз.5 ч. 2 ст. 17
Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу
спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
(далі – Закон ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
) за здійснення роздрібної торгівлі
тютюновими виробами за відсутності засвідчених виробником або
імпортером копії чинної декларації про максимальні роздрібні
ціни на тютюнові вироби за травень 2004р.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили
з наступного.
Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про
Державний бюджет України на 2003 рік” ( 380-15 ) (380-15)
та деяких
інших законодавчих актів” від 22.05.2003 до Декрету Кабінету
Міністрів України “Про акцизний збір” та до Закону України “Про
державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
було внесено зміни, відповідно до яких, зокрема:
- у суб'єкта підприємницької діяльності, що здійснює роздрібну
торгівлю підакцизними товарами, на які встановлено ставки
акцизного збору у відсотках до обороту, у місці торгівлі такими
товарами на видному місці повинні бути розміщені засвідчені
виробником або імпортером копії чинних декларацій про
максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари, що були подані
їх виробником або імпортером до центрального органу державної
податкової служби України або центрального органу державної
митної служби України (частина 24 ст. 6 Декрету ( 18-92 ) (18-92)
);
- до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються
фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи
імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим,
коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим
виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим,
алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності
ліцензій або за відсутності у місці торгівлі засвідчених
виробником або імпортером копій чинних декларацій про
максимальні роздрібні ціни на тютюнові вироби, які продаються у
такому місці торгівлі, –200 відсотків вартості отриманої партії
товару, але не менше 1700 гривень (абз.5 ч. 2 ст. 17 Закону
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
).
Згідно з частиною першою п. 1 розділу XV “Прикінцеві положення”
Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про
Державний бюджет України на 2003 рік” ( 380-15 ) (380-15)
та деяких
інших законодавчих актів” вказані зміни були введені в дію
(набрали чинності) з 01.01.2004 р.
Посилання відповідача при прийнятті оспорюваного рішення на
порушення позивачем зазначених норм законодавства колегія суддів
вважає необґрунтованими, оскільки, окрім вказаних змін, Законом
України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний
бюджет України на 2003 рік" та деяких інших законодавчих актів”
від 22.05.2003 р. до Декрету Кабінету Міністрів України “Про
акцизний збір” ( 18-92 ) (18-92)
було внесено і інші зміни, що також
були введені в дію (набрали чинності) з 01.01.2004 р., які
визначали порядок встановлення максимальних роздрібних цін на
підакцизні товари, порядок подачі декларацій про встановлені
виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на
підакцизні товари до центрального органу державної податкової
служби України або центрального органу державної митної служби
України, вимоги до таких декларацій тощо.
Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що до 01.01.2004 р. законодавство
України не вимагало від суб'єктів підприємницької діяльності, що
здійснюють роздрібну торгівлю підакцизними товарами, на які
встановлено ставки акцизного збору у відсотках до обороту,
одержувати декларації про встановлені виробником або імпортером
максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари. Більше того,
законодавчо не було встановлено (визначено) порядку одержання
вказаними суб'єктами підприємницької діяльності відповідних
декларацій та не було визначено вимог до таких декларацій.
Таким чином, до 01.01.2004 р. суб'єкти підприємницької
діяльності, що здійснювали роздрібну торгівлю підакцизними
товарами, на які встановлено ставки акцизного збору у відсотках
до обороту, не повинні були (і не могли) одержувати декларації
про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні
ціни на підакцизні товари. Відповідно, такі суб'єкти при
здійснені після 31.12.2003 р. оптової (включаючи імпорт та
експорт) і роздрібної торгівлі товарами, які були придбані до
01.01.2004 р., не можуть нести відповідальність за відсутність у
місці торгівлі цими товарами засвідчених виробником або
імпортером копій чинних декларацій про максимальні роздрібні
ціни на такі товари.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що
підакцизні товари (тютюнові вироби), на які у позивача у місці
торгівлі були відсутні засвідчені виробником або імпортером
копії чинних декларацій про максимальні роздрібні ціни на ці
товари, були ним придбані 21.10.2003 у ПП "Компанія АЛТА" згідно
видаткової накладної № Ал-04549, тобто цигарки "Ліггет-Дукат
Платінум" були отримані до 31.12.2003 р. Ця обставина,
враховуючи наведений у попередньому абзаці висновок, виключає
відповідальність позивача за відсутність у місці торгівлі
засвідчених виробником або імпортером копій чинних декларацій
про максимальні роздрібні ціни на відповідні товари.
З наведеного випливає, що посилання відповідача у касаційній
скарзі на неправильне застосування попередніми господарськими
судами ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України “Про акцизний
збір” ( 18-92 ) (18-92)
є необґрунтованим, а рішення та постанова,
прийняті місцевим та апеляційним господарськими судами, є
законними.
Крім того колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що наявна
в матеріалах справи копія акта перевірки не містить відомостей
про те, які саме цигарки реалізовані, по якій ціні, коли, від
кого і яка отримана партія, тобто зазначаючи відповідне
порушення, податковим органом не наведено його конкретного
змісту, що суперечить вимогам пункту 5 Порядку застосування
фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України “Про
державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових
виробів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 02.06.2003 № 790.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
постанова Київського апеляційного господарського
суду від 11.04.2005 ґрунтується на всебічному, повному та
об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення
для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та
процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують
висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв'язку з
чим підстав для її зміни або скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
11.04.2005 у справі господарського суду міста Києва № 29/528
залишити без змін, а касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському
районі м. Києва - без задоволення.
Головуючий Г.Мачульський
Судді К.Грейц
А.Полянський