ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.2005 Справа N 25/383а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді Кривди Д.С. –(доповідача у справі),
суддів : Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому ТОВ “Шахтовуглесервіс”
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 01.02.2005
у справі № 25/383а
господарського суду Донецької області
за позовом ТОВ “Шахтовуглесервіс”
до Шахтарської об’єднаної державної
податкової інспекції Донецької області
Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
за участю представників сторін від:
позивача не з’явились
відповідача Демниченко С.Б. –за довіреністю від 25.07.2005р.,
Родіонов Ю.В. –за довіреністю від 25.07.2005р.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 02.12.2004р.
(суддя Бойко І.А.) позов задоволено; визнано недійсними
податкові повідомлення-рішення Шахтарської ОДПІ №
0000112640/0/11502 від 06.09.2004р. та № 0000122640/0-11503 від
06.09.2004р.; стягнуто з відповідача на користь позивача 85грн.
витрат по сплаті державного мита та 118грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення
мотивоване тим, що позивач правомірно відповідно до пп. 7.4.5 п.
7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
включив суми податку на додану вартість до
податкового кредиту на підставі податкових накладних
встановленої форми.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
01.02.2005р. (головуючий суддя Агапов О.Л., судді Алєєва І.В.,
Величко Н.Л.) рішення господарського суду Донецької області від
02.12.2004р. скасовано та відмовлено в задоволенні позові з
посиланням на те, що податкові накладні не відповідають
матеріалам справи.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
Донецького апеляційного господарського суду з підстав
неправильного застосування судом норм матеріального та
процесуального права, а рішення господарського суду Донецької
області –залишити без змін.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності застосування судом
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права,
заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні
представників відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Шахтарською ОДПІ
було проведено позапланову документальну перевірку ТОВ
“Шахтовуглесервіс” з питання дотримання вимог податкового
законодавства при обчисленні податку на додану вартість по
взаєморозрахункам з СПД Дьяченко М.М. за період з 01.05.2003р.
по 31.03.2004р., за результатами якої складено акт від
03.09.2004р. № 26/26-111-2/30379509.
На підставі даного акту відповідач прийняв спірні податкові
повідомлення-рішення від 06.09.2004р. № 0000122640/0-11503, яким
визначено податкове зобов’язання за платежем податок на додану
вартість у розмірі 656700грн., в тому числі основний платіж
–437800грн. та штрафні санкції –218900грн., та №
0000122640/0/11502, яким виявлено завищення сум бюджетного
відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 367800грн.
В акті перевірки, зокрема, вказано на те, що позивачем було
безпідставно віднесено до складу податкового кредиту у
зазначеному періоді податок на додану вартість по податкових
накладних, які були одержані від особи, яка не є платником
податку на додану вартість.
Відповідно до положень Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит –це сума, на яку
платник податку має право зменшити податкове зобов’язання
звітного періоду, визначена згідно із цим законом (п. 1.7 ст.
1). Податковий кредит звітного періоду складається із сум
податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному
періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість
яких відносить до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації (пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7). Не дозволяється включення
до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку з
операцій поставки товарів (робіт, послуг) на митній території
України, не підтверджених податковими накладними (пп. 7.4.5 п.
7.4 ст. 7).
Згідно приписів пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право нарахування
податку та складання податкових накладних надається виключно
особам, зареєстрованим як платники податку у порядку,
передбаченому ст. 9 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Апеляційним господарським судом було встановлено, що при
здійсненні угод (починаючи з.08.2003р.) Суб’єкт підприємницької
діяльності Дьяченко М.М. не міг бути платником податку на додану
вартість, оскільки Дьяченко М.М. помер ще у квітні 2003р., що
підтверджується відповідним свідоцтвом. При цьому рішенням
Шахтарського міськрайонного суду Донецької області визнано
недійсним свідоцтво про держану реєстрацію та свідоцтво платника
податку на додану вартість від 07.05.2003р. з моменту
реєстрації.
Отже, господарський суд апеляційної інстанції дійшов цілком
обґрунтованого висновку про те, що податкові накладні, видані
від імені СПД Дьяченко М.М., не відповідають встановленим
вимогам та не можуть слугувати підтвердженням права на
податковий кредит, оскільки видані не платником податку на
додану вартість, як того вимагає Закон України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Враховуючи вищенаведене, постанова апеляційного господарського
суду є такою, що відповідає нормам матеріального та
процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не
вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, п. 1
ч. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
01.02.2005р. у справі № 25/383а залишити без змін, а касаційну
скаргу ТОВ “Шахтовуглесервіс”– без задоволення.
Головуючий - суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький